Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі "Ілєва проти Болгарії" (заява № 22536/11), передає Резонанс із посиланням на прес-службу Державної судової адміністрації України.
Згідно з матеріалами справи, поліція провела обшуки у квартирі Теодори Ілєвої та у приміщенні компанії, якою вона керувала, без попереднього судового дозволу та пояснення підстав.
Пізніше суддя підписав складені протоколи обшуків та вилучення та повідомив Т.Ілєву про їх схвалення у такий спосіб.
Пізніше стало зрозуміло, що органи прокуратури здійснювали розслідування стосовно жінки та її партнера за фактами ухилення від сплати податків.
Т.Ілєва звернулася до ЄСПЛ. Відповідно до ст.8 та 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вона стверджувала, що відсутність будь-якої терміновості, яка виправдовувала б обшук та вилучення без попереднього судового дозволу, зробила заходи проти неї незаконними.
А ретроспективний судовий огляд протоколів був неефективним. Хоча уряд Болгарії висловив заперечення щодо невичерпання внутрішніх засобів захисту (заявниця не подала позов до органів прокуратури), ЄСПЛ зауважив, що в ряді подібних справ проти Болгарії він уже встановив, що заявникам, які скаржаться на незаконний обшук та виїмку, фактично не були доступні жодні компенсаційні засоби захисту.
На цій підставі ці заперечення були відхилені. У Страсбурзі зауважили, що обшук та виїмка, здійснені в квартирі заявниці, є втручанням в її право на житло, захищене ст.8 Конвенції.
Суд послався на свої попередні аналогічні рішення у справах проти Болгарії, де заходи з обшуку та виїмки здійснювалися без попереднього судового дозволу. Оскільки ст.8 Конвенції вимагала достатніх гарантій проти свавілля, суд зазначив, що відсутність попереднього судового дозволу може бути врівноважена наявністю ефективного ретроспективного судового перегляду.
І такий перегляд був особливо необхідним, враховуючи, що органи влади не довели, що обставини справді були надзвичайними (зважаючи на те, що йшлося про ймовірне ухилення від сплати податків) та виправдовували негайний обшук без судового дозволу. Але жодного ефективного ретроспективного судового перегляду не було здійснено, оскільки суддя, який розглядав протоколи про проведення обшуку та виїмки, просто підписав їх, не наводячи особливих причин для його схвалення. На підставі цього високі судді дійшли висновку, що застосовані до заявника заходи не були "відповідними до закону", і таким чином вони порушили вимоги ст.8 Конвенції.
ЄСПЛ, беручи до уваги обставини справи, присудив заявниці 6000 євро відшкодування моральної шкоди.