До Верховної Ради України 10 квітня 2017 р. подано законопроект № 6327 «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів». У пояснювальній записці до законопроекту зазначено, що його метою є створення ефективного механізму фінансування надання медичних послуг і лікарських засобів за рахунок бюджетних коштів для забезпечення збереження та відновлення здоров’я населення України через систему державного соціального медичного страхування.
З метою виконання конституційної норми про надання безоплатної медичної допомоги у державних і комунальних закладах охорони здоров’я запроваджується поняття державного гарантованого пакету. У межах цього пакету держава гарантуватиме повну оплату за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування необхідних медичних послуг та лікарських засобів на екстреному, паліативному та первинному рівні, та частково на вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівні, наданих постачальниками медичних послуг. Державний гарантований пакет передбачений для усіх лікувальних закладів, а не лише державних чи комунальних.
Однак детальніше знайомство із законопроектом викликає ряд зауважень і запитань.
Закон передбачає запровадження лише державного солідарного медичного страхування, яке як передбачено законопроектом буде фінансуватися виключно за рахунок коштів бюджетних призначень на програми державного солідарного медичного страхування, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік. Отже постає питання про участь територіальних громад у фінансуванні надання медичних послуг. Адже основне питання реформи в системі охорони здоров’я полягає у покращенні надання медичних послуг у тому числі за рахунок пошуку коштів на їх оплату. Закон повністю усуває територіальні громади від фінансування охорони здоров’я.
Натомість в Основах законодавства України про охорону здоров’я пропонується внести зміни якими передбачити, що для забезпечення надання населенню гарантованого обсягу медичних послуг та лікарських засобів можуть використовуватися кошти як державного бюджету так і місцевих бюджетів. Однак законопроектом не пропонується внесення змін до Бюджетного кодексу та деяких інших законів з метою зміни порядку фінансування охорони здоров’я, а також порядку визначення суми коштів необхідних на надання медичних послуг.
Законопроект передбачає, що державне солідарне медичне страхування не буде здійснюватися за схемою, передбаченою для інших видів соціального страхування.
Суб’єктами державного солідарного медичного страхування будуть застраховані особи і страховик. Застрахованими особами є громадяни України; іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України; особи, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, в установленому законом порядку.
Страховиком є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів. Він укладатиме договір про медичне обслуговування з постачальниками медичних послуг на користь застрахованих осіб. При цьому договір може укладатися як із закладами охорони здоров’я, так і з фізичними особами-підприємцями, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Постає питання за якими критеріями буде укладатися договір про медичне обслуговування? Тут є також корупційні ризики, адже усі заклади охорони здоров’я і фізичні особи-підприємці будуть максимально зацікавлені в укладенні такого договору.
При першому зверненні за медичною допомогою застрахована особа підписує декларацію про вибір лікаря з надання первинної медичної допомоги. А вже для отримання вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) та паліативної медичної допомоги необхідне направлення лікаря з надання первинної медичної допомоги або лікуючого лікаря. Тут не виключені корупційні ризики, коли, по-перше, лікар первинної допомоги не хоче виписувати направлення, адже тоді лікувальний заклад втрачає кошти і вони підуть іншим лікувальним закладам, а, по-друге, направляти він буде до «своїх» лікарів, що також не виключає ризику корупційних схем.
Законопроект передбачає, що фінансування наданих медичних послуг та лікарських засобів повинно здійснюватися за затвердженими тарифами (тарифом покриття та тарифом співоплати), які є єдиними для всієї території України. Тариф покриття підлягає оплаті центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів, за рахунок коштів державного солідарного страхування. Тариф співоплати підлягає оплаті застрахованою особою за рахунок власних коштів або шляхом забезпечення оплати за рахунок коштів добровільного медичного страхування, інших джерел, не заборонених законодавством. За тарифом співоплати оплачуються медичні послуги, крім медичної допомоги, та лікарські засоби, надані застрахованим особам, у разі, коли державний гарантований пакет передбачає лише часткову оплату за рахунок коштів державного солідарного страхування відповідних медичних послуг та лікарських засобів.
Законопроект передбачає, що постачальники медичних послуг мають право вимагати від застрахованих осіб оплати чи забезпечення оплати тарифу співоплати за надані таким застрахованим особам медичні послуги та лікарські засоби. У даному випадку є необхідним запровадження добровільного медичного страхування з метою покриття витрат застрахованих осіб на надання медичних послуг та придбання ліків.
Законопроект не передбачає, яким чином постачальник послуг буде надавати медичну допомогу та придбавати ліки, якщо кошти медичного страхування ще не надійшли. В такому випадку лікувальний заклад може заявити застраховані особі: «Ви оплатіть, а потім за рахунок коштів медичного страхування ми Вам відшкодуємо». Адже, як відомо, написати і прийняти закон ще півсправи. Потрібен механізм його реалізації. А законопроект «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» таких механізмів не передбачає.
