19 березень 2024, Вівторок, 07:54

Вбивство активістки Гандзюк та Закон «Стоп маски-шоу 2»

6 Листопада 2018г.
45569151 728069637573325 4758886573569736704 N

Вже кілька днів у інформаційному просторі, причому в широкому форматі доступу, обговорюється тема смерті громадської активістки Катерини Гандзюк. Одними із самих гострих запитань у суспільства та представників ЗМІ, які задають владі, спеціалістам та політологам, є наступні: чи понесуть винні особи у вчиненні злочину відносно потерпілої справедливе покарання та за якою статтею КК України, чи будуть встановлені і покарані замовники цього злочину, так як суспільству було нав’язано версію про їх обов’язкове існування, чому за сплином майже 4-ьох місяців вони до цих пір не виявлені і не притягнуті до кримінальної відповідальності.

Наскільки ці запитання є об’єктивними і такими, що випливають із матеріалів досудового розслідування, окрім тих, які оприлюднені в ЗМІ, мені важко судити.

Але, кілька явно непрофесійних кроків з боку правоохоронних органів, пов’язаних із організацією і розслідуванням цього зухвалого кримінального правопорушення, не пройшли повз моєї уваги.

Перш за все, явним промахом з боку органу досудового розслідування і прокуратури був факт незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, в т.ч. і затримання та тримання під вартою невинної людини, якій була навіть висунута підозра у вчиненні особливо тяжкого злочину, хоча ця особа і її близькі родичі одразу спростовували його причетність до цього злочину, висунувши алібі, пов’язане з його відсутністю в той день і період часу в районі місця подій.

А хіба не вплинуло негативно на пришвидшення розкриття цього злочину тяганина із правильністю кваліфікації цього злочину? Хіба недостатньо було даних у слідчих і прокурорів, щоб одразу визначити, що мало місце як мінімум замах на умисне вбивство з особливою жорстокістю та за попередньою змовою осіб, якщо на потерпілу вилито начебто літр кислоти?

Хіба потрібно було для цього читати лекцію із основ кримінального права, що за статтею «умисне вбивство» потрібно кваліфікувати дії підозрюваних не тільки тоді, коли така особа бажала настання смерті потерпілій, а і тоді, коли про це не думаєш, але допускаєш такий результат? Про яке тоді хуліганство чи заподіяння тілесних ушкоджень можна було вести мову?

По-друге, про яке бажання і об’єктивні зусилля з боку правоохоронних органів розкрити цей резонансний злочин і підтвердити чи спростувати вчинення цього кримінального правопорушення, в т.ч. на замовлення, можна говорити, якщо в порушення здорового глузду, наперекір напрацьованій тактиці і методам розкриття і розслідування такої категорії злочину (до речі, як і всіх інших резонансних злочинів), керівникам правоохоронних органів потрібно було об’єднувати зусилля всіх органів досудового розслідування, що вправі і зобов’язаний був зробити Генеральний прокурор, а не так як це було зроблено у цьому випадку. Чим, наприклад, керувався Генпрокурор: бажанням чи мотивами політичної доцільності, чи попаритись на цій справі, чи це було, як і завжди результатом його професійної непридатності, але реєстрація і визначення підслідності за СБУ кримінального провадження за фактом вчиненого нападу на К. Гандзюк та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень на замовлення не витримує ніякої критики, в першу чергу, звичайно, чисто професійної. Як можна було додуматись за цим одним фактом злочину реєструвати два окремих кримінальних провадження, чи навіть виділяти із провадження за фактом цього злочину ще одне провадження, щоб перевіряти факт причетності до цього злочину замовника (замовників) в окремому провадженні від провадження досудового розслідування відносно організаторів і виконавців, якщо це протирічить навіть вимогам КПК, ст. 217 якого чітко говорить про те, що такі матеріали досудового розслідування не можуть бути виділенні в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування. Тобто, тільки вдумайтесь, слідчі Нацполіції відпрацьовували виконавців і організаторів злочину, проводили з ними слідчі дії як з підозрюваними, а слідчі СБУ в цей час виконували слідчі дії із цими ж особами як з свідками, щоб встановити чи були в цьому злочині замовники? Абсурд! Вже не говорю про те, що слідчим СБУ постійно потрібно було брати дозвіл в Нацполіції для проведення процесуальних дій із виконавцями і організаторами.

Говорити про об’єктивні труднощі органів досудового розслідування і прокуратури можна багато, але, на превеликий жаль, наші нинішні законодавці не вживають протягом останніх 4-х років будь-яких заходів для спрощення діяльності правоохоронців по розкриттю і розслідуванню злочинів, а навпаки – продовжують те, що робили їх попередники за часів «злочинної влади». Не буду повторювати, що вони всі «натворили» в цьому плані за ці часи, щоб створити всі необхідні умови для розгулу злочинності, щоб зробити усе можливе, як ускладнити процес розкриття і розслідування злочинів, в т. ч. і особливо тяжких, яким і є умисне вбивство К. Гандзюк. Я більше схиляюсь саме до цієї версії.

Так ось, в ці ж дні, як «величезне» досягнення нинішніх ВР і Гаранта Конституції України неодноразово в стрічках новин повторювали, що Президент підписав закон про додаткові заходи по захисту інтересів бізнесу від наїздів з боку силовиків, як красномовно його назвали «Стоп маски-шоу 2».

ЗАКОН «МАСКИ-ШОУ СТОП» ДОПОМОЖЕ УНИКНУТИ НЕЗАКОННИХ ОБШУКІВ ПРАВООХОРОНЦІВ, — МІНЮСТ

До речі, я неодноразово, аналізуючи стан дотримання конституційних прав і свобод громадян, стверджував про необхідність посилення з боку вищестоящих прокурорів нагляду за дотриманням прав і свобод громадян, пропонуючи відновити їх повноваження по нагляду за діяльністю слідчих і прокурорів-процесуальних керівників із наданням прав вносити документи реагування із вимогами притягти слідчих-порушників (так і процесуальних керівників) до дисциплінарної відповідальності.

Але, як кажуть, «собака гавкає, а караван іде». Так і наші законодавці на чолі із Президентом зробили із названим законом, яким, знову ж таки, розширили перелік ухвал слідчого судді, які можуть оскаржувати учасники процесу і інші особи, права і інтереси яких були порушені на стадії досудового розслідування (що я підтримую), надали право державі, в разі відшкодування шкоди, завданої громадянам посадовою, службовою особою органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, застосовувати право зворотної вимоги до цієї особи не тільки у разі встановлення в її діях складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили (як це було раніше), а і дисциплінарного проступку незалежно від спливу строків застосування та дії дисциплінарного стягнення.

З частиною цієї норми можна було б погодитись, але, шкода від цього закону в іншому. Поясню чому.

Законодавець в цьому законі прийняв і іншу норму, якою фактично «похоронив» активність і ентузіазм, нехай і невеликої, але існуючої, частини слідчих і прокурорів , які тепер краще убезпечать себе від таких наслідків, ніж будуть намагатися розкривати злочини «по гарячих слідах» , в тому числі і такі як умисні вбивства громадських активістів.

Ви тільки вдумайтесь: тепер ухвала слідчого судді, якою дії, рішення чи бездіяльність слідчого і прокурорів визнані неправомірними, не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається керівникові органу, службовою, посадовою особою якого є слідчий, прокурор, для організації проведення службового розслідування та вирішення питання щодо притягнення винних осіб до відповідальності!

Якщо хтось мене переконає, що таким шляхом ми активізуємо діяльність правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю чи тим більше - захистимо права і інтереси громадян, які потерпають від злочинних посягань, тоді я, мабуть, взагалі не розумію в якій державі живу.

Джерело

СПРАВА КАТЕРИНИ ГАНДЗЮК. ТЕСТ ЦІНОЮ В ЖИТТЯ

18485508 432765090437116 7143097823702655490 N
Олексій Баганець Екс-заступник Генерального прокурора України, заслужений юрист України, кандидат юридичних наук, адвокат