22 березень 2024, П'ятниця, 15:50

Війна за пісок: як українського підприємця витискують з землі

18 Листопада 2019г.
77

Семен Коширенков, директор ТОВ «Семфлот»

Історія цього рейдерського захоплення почалася майже чотири роки тому. На початку 2016 року мені, Семену Кошеренкову, власнику майданчика по перевалці річкового піску в Обухівському районі, почали приходити пропозиції продати бізнес і звільнити ділянку, на якій розташований мій майданчик.

Думаю, я не перший і не останній підприємець у нашій країні, який зіткнувся з такими настирливими пропозиціями, які більше схожі на погрози. Свій бізнес я розпочав ще у 2001 році – орендував у Трипільської сільради занедбаний пустир на березі Дніпра і побудував на ньому майданчик для перевалки піску. Із цього часу ТОВ «Семфлот», власником якого я є, надає послуги з прийому та зберігання піску, який привозять Дніпром компанії-видобувачі і потім перевантажують на вантажний транспорт.

Я багато років розбудовував своє маленьке підприємство, тому, звичайно, не хотів з ним розставатися. Однак після того, як я не погодився продати свій бізнес, почалися неприємності. У серпні 2016 року до прокуратури було подано заяву про те, що начебто на моєму майданчику невідомі особи здійснюють перевалку піску без дозвільних документів.

Автором заяви був голова ГО «Бюро з питань захисту екології та здоров’я» Михайло Бурда, якого пізніше прокуратура Київської області затримала за підозрою у вимаганні великої суми грошей.

З того часу мій «Семфлот» пережив цілу низку обшуків та вилучень майна. Найгостріша атака на підприємство сталася у грудні 2016 року, коли до правоохоронців надійшла ще одна заява – що ми начебто незаконно видобуваємо пісок. Скажу відразу: «Семфлот» взагалі не займається видобуванням піску – у нас навіть обладнання для цього немає, що підтверджується протоколами обшуків та ухвалами на арешт техніки. Ми лише надаємо послуги з перевалки і складування для інших компаній, які вже багато років видобувають пісок, маючи всі дозвільні документи. До цих компаній правоохоронні органи претензій не мають, і їхній пісок досі спокійно доставляється споживачам у Києві та Київській області.

Проте моїх аргументів ніхто не слухав. 28 грудня 2016 року близько 14-00 на майданчик приїхали невідомі люди у білих накидках з емблемою правозахисної організації «СТОП КОРУПЦІЯ» і заблокували виходи та виїзди з території підприємства. Вони вимагали віддати їм ключи від транспорту, що стояв на майданчику, і погрожували фізичною розправою і мені, і моїм працівникам. Поліція на мої звернення ніяк не реагувала.

Пробувши на підприємстві чотири години, «правозахисники» зненацька залишили територію та поїхали у невідомому напрямку. Ми спробували продовжити роботу, однак коли наш навантажувач виїхав з території, на дорозі його було заблоковано легковими автомобілями. За кермом одного з цих автомобілів сидів особисто прокурор Обухівського району Києво-Святошинської прокуратури Дмитро Житник. Через деякий час до нього приєдналися тодішній голова райдержадміністрації Олександр Туренко та тодішній керівник районної поліції Денис Ярославський. Скажіть, чи часто ви бачили, щоб на вилучення техніки у маленького підприємства виїжджало керівництво району майже у повному складі?

Правоохоронці діяли без церемоній: нашого водія просто викинули з кабіни, забрали ключі від навантажувача та зламали замок на дверцятах. Почувши про такий «бєспрєдєл», я приїхав на місце і забарикадувався у кабіні навантажувача. Після довгих перемовин начальник поліції Ярославський врешті-решт пообіцяв мені, що все буде зроблено по закону. Я повірив йому і погодився, щоб наш навантажувач відправили на штрафмайданчик для подальшого розгляду. Однак документів про вилучення або накладення арешту на навантажувач мені ніхто не надав, і протоколу огляду місця події – теж.

Наступного дня, коли я проїжджав біля штрафмайданчика, я побачив, що від мого навантажувача залишилася лише купа металобрухту – він згорів. Як сказали мені в поліції, пожежа відбулася близько четвертої години ранку. Пізніше експерти видали висновок № 117/В/30.12.2016, що причиною пожежі стало «виникнення горіння, внаслідок занесення стороннього джерела запалювання з ознаками спеціальної підготовки події». Тобто, якщо казати людською мовою, мій навантажувач хтось просто спалив.

Таким чином, я втратив техніку, яка коштує великих грошей і до того ж була взята в кредит, і поніс збитки через блокування роботи мого підприємства поліцією та титушками-«активістами». Факт незаконного видобування піску, яким я начебто займався, так і не був доведений – за ці три роки досудове слідство не провело жодних процесуальних дій! Все, що було зроблено за цей час, - це арешт і знищення мого майна. Гадаю, саме для цього слідчий поліції та прокурор акцентували увагу на незаконному видобування, оскільки лише ця стаття давала можливість вилучити в мене навантажувач, без якого робота підприємства неможлива.

Насправді я прекрасно розумію, чому комусь захотілося «наїхати» на моє підприємство. Окрім ТОВ «Семфлот» поблизу Трипілля є ще декілька майданчиків для перевалки річкового піску. Однак у 2016 році Трипільська сільрада розробила Генплан села, за яким більша частина цих майданчиків була позначена як територія рекреаційної зони. Тобто у будь-який момент їхня діяльність може припинитися.

Однак територія, яку орендує мій «Семфлот», до рекреаційної зони не входить, оскільки знаходиться у санітарній зоні вугільного складу Трипільської ТЕС. Отже, це фактично єдиний майданчик, діяльності якого у подальшому нічого не загрожує. Саме це і не дає спокою великим гравцям ринку, які б хотіли заволодіти цією територією.

З відкритих джерел в Інтернеті я дізнався, що ГО «СТОП КОРУПЦІЯ» підозрюється у зв’язках з Юрієм Бродським, фактичним керівником ПАТ «Київський річковий порт». Тож нічого дивного, що саме ця організація брала таку активну участь у блокуванні мого майданчику.

КЕРІВНИКА ГО «МОЇ ПІДГІРЦІ» ПІДОЗРЮЮТЬ У ЗДИРНИЦТВІ

17 жовтня цього року наше підприємство знову пережило черговий «наїзд». Об 11-30 ранку на територію майданчика заїхали автомобіль Hundai та два автобуси з приблизно п’ятнадцятьма чоловіками спортивної статури. Чоловіки знову представилися членами ГО «СТОП КОРУПЦІЯ» і почали погрожувати фізичною розправою працівникам, вимагаючи припинити роботу та пред’явити їм господарські документи.

Після цього нарешті з’явилася поліція – однак не для того, щоб заарештувати титушків за незаконне проникнення і погрози, а для того, щоб провести на «Семфлоті» ще один обшук. Причому історія повторилася один в один: жодної ухвали суду на обшук або огляд мені не надали. Замість цього поліція вилучила з майданчика розвантажувальні крани, баржу та пісок, які належать клієнтам «Семфлота», ще один мій навантажувач, погружчик та екскаватор. Згодом я дізнався, що обшук було проведено за заявою такого собі Антона Клітного, члена ГО «СТОП-КОРУПЦІЯ».

Однак на цьому «наїзди» не закінчилися. 3 листопада Асоціація «Підприємства-надрокористувачі «Нерудні надра України» зненацька направила листа до міської ради Українки з проханням провести перевірку мого підприємства. Якщо подивитися відкриті джерела в Інтернеті, то можна дізнатися, що одним із засновників цієї асоціації є ніхто інший, як ПАТ «Київський річковий порт».

Міська влада зреагувала моментально – вже 6 листопада на підприємство приїхали працівники відділу архітектурно-будівельного контролю та вручили мені направлення для проведення позапланової перевірки. Зверніть увагу: щоб виконати прохання сторонньої асоціації міським чиновникам вистачило усього три дні. У той же час технічна документація на нашу ділянку, яка тепер перейшла з підпорядкування Трипільської сільради до міськради Українки, досі не підписана і не затверджена – хоча дозвіл на розробку цієї документації був ухвалений сесією міської ради. Більше того, між мною і міськрадою Українки була підписана угода щодо резервування земельної ділянки. Але на судовому засіданні я дізнався, що теперішнє керівництво міста в односторонньому порядку визнала цю угоду нікчемною – як раз у той час, коли прокурор намагається знову арештувати і вилучити моє майно.

Я не вірю у випадкові збіги обставин. У цій ситуації я вбачаю змову міської влади з власниками великого бізнесу, які нацьковують правоохоронців та псевдоактивістів на «Семфлот». Таким чином, моє невеличке підприємство живе в умовах постійного тиску вже четвертий рік – і все це лише тому, що великим гравцям сподобалася земельна ділянка, яку воно орендує.

У нашій країні вже багато років говорять про цінність малого бізнесу для держави, але, чесно кажучи, мені вже обридло це слухати. Мій бізнес занепадає через постійне блокування роботи, обшуки, візити фальшивих «активістів» та протидію міських чиновників під головуванням в.о. міського голови Тетяни Кучер. Замість того, щоб давати роботу своїм працівникам та спокійно сплачувати податки у міський бюджет, я вимушений постійно боротися з рейдерами. Поліція, яка дуже оперативно реагує на заяви проплачених ГО, не звертає на мої скарги ніякої уваги.

Однак я не хочу здаватися і не буду мовчати. Тиск на малий і середній бізнес – це велика проблема, і я не єдиний підприємець в Україні, який зіткнувся з цією бідою. Таких, як я, в нашій країні тисячі. І я хочу сподіватися, що рано чи пізно цей «бєспрєдєл» по відношенню до нас буде зупинений, як це і має бути у правовій державі.

Я хочу нагадати правоохоронцям, що 2 листопада вступив у силу закон про боротьбу з рейдерством, оскільки Президент Зеленський оголосив, що бере курс на залучення в Україну інвестицій та створення сприятливого клімату для малого бізнесу. Тому я прошу правоохоронні органи згадати, що вони поставлені, щоб захищати право і закон, а не порушувати їх. Також я прошу у всіх небайдужих перепосту та подальшого розповсюдження інформації про спроби рейдерського захоплення в Обухівському районі. Будь ласка, допоможіть дати рейдерам відсіч та не дозволити їм знищити малий бізнес!

АКТИВИСТЫ НА ДОВЕРИИ