Нещодавно профспілки провели акцію під Верховною Радою проти підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги. Основними вимогами були зупинити підвищення цін житлово-комунальні комунальні послуги, а також підвищення заробітної плати.
Держава вважає, що тарифи на житлово-комунальні послуги є економічно обгрунтовані і ринкові.
Але спробуємо розібратись чи дійсно це так.
Якщо говорити про ринкову ціну на житлово-комунальні послуги, то очевидно, що таку ціну формує ринок. Ринкова ціна формується за формулою співвідношення попиту і пропозиції.
Попит на житлово-комунальні послуг формується під впливом двох факторів: потреба населення у цих послугах (а очевидно і беззаперечно, що така потреба існує), і можливістю населення сплачувати відповідну ціну за товар. Дуже сумніваюся, що абсолютна більшість населення України може сплачувати таку ціну за газ і опалення. В літній сезон, коли потреба в опаленні відсутня це ще е відчувається, але з наступленням холодів і початком опалювального сезону кожен українець відчує на свої кишені величину ціни на ці послуги. В умовах, коли більше половини населення живе за межею бідності (за статистикою ООН) про яку купівельну здатність населення можна говорити?
Що стосуються потреби в житлово-комунальних послугах, то в багатьох випадках вони просто нав`язуються населенню, адже кожний будинок чи квартира потребують різний об`єм цих послуг. В нас же опалення та інші житлово-комунальні послуги надаються за нормами, які є однаковими для усіх. Друга складова "ринкової" ціни є пропозиція. Тут вже включається фактор економічного обгрунтування ціни. Економічно обгрунтована ціна містить дві складові: собівартість плюс очікуваний прибуток. Остання величина може бути і від`ємною, у випадку якщо держава дотує відповідні послуги. На соціально значимі товари і послуги (а житлово-комунальні послуги такими є) держава може самостійно регулювати величину прибутку.
Інша складова це собівартість. І тут виявляється, що за даними ЗМІ і не тільки, вартість вугілля, яке видобувається в Україні є вищою ніж якщо його купувати в ПАР (Так звана Роттердамська ціна). Більше того, держава не хоче розібратися в структурі собівартості ціни на житлово-комунальні послуги. Адже приймаючи рішення по підвищення ціни ніхто не пояснив якою є їхня собівартість.
Ще однією складовою ціни є наявність ринку. Але ринку як такого немає. Адже, наприклад, у газовій сфері є монополіст "Укрнафтогаз". Інших учасників ринку немає. Є лише утворення, які працюючи на різні клани олігархів, які займаються перекуповуванням газу чи вугілля у самих в себе (так звані "схеми Тимошенко"). Це ж саме стосуються "ринку" електроенергії чи постачання тепла (обленерго і облтеплоенерго). Ці послуги надаються монополістами, які належать одній приватній фірмі.
І наостанок. Рішення по підвищення цін на житлово-комунальні послуги приймав орган, який є е нелегітимним. Адже відповідна Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг створена указом Президента України 27 серпня 2014 р. Але у відповідності із чинною Конституцією України Президент не може створювати ніяких органів. Конституцією України передбачено лише право Президента у межах коштів передбачених у бюджеті для здійснення його повноважень створювати консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи. Постає питання чи НКРЕКП є тим допоміжним органом? І наскільки є правомірною її діяльність?
І трохи політики. Майже за "Кисельовим". Підвищення цін на житлово-комунальні послуги відбулося майже одразу як виявилося, що є проблеми з фінансуванням терористичних банд на території окремих районів Донецької і Луганської областей. "Соупадение"? Не знаю!
