Ще раз про законність/незаконність тарифів - Резонанс - о коррупции, взятках, судьях, власти

18 ноябрь 2019, Понедельник, 07:54

взятка декларация ДТП в Харькове задержание в Иванковичах Мошенничество туроператоров НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

Ще раз про законність/незаконність тарифів

14 июля 2016г.
0

Нещодавно профспілки провели акцію під Верховною Радою проти підвищення тарифів на житлово-комунальні  послуги. Основними вимогами були зупинити підвищення цін житлово-комунальні комунальні послуги, а також підвищення заробітної плати.

Держава вважає, що тарифи на житлово-комунальні послуги є економічно обгрунтовані і ринкові.

Але спробуємо розібратись чи дійсно це так.

Якщо говорити про ринкову ціну на житлово-комунальні послуги, то очевидно, що таку ціну формує ринок. Ринкова ціна формується за формулою співвідношення попиту і пропозиції.

Попит на житлово-комунальні послуг  формується під впливом двох факторів: потреба населення у цих послугах (а очевидно і беззаперечно, що така потреба існує), і можливістю населення сплачувати відповідну ціну за товар. Дуже сумніваюся, що абсолютна більшість населення України може сплачувати таку ціну за газ і опалення. В літній сезон, коли потреба в опаленні  відсутня це ще  е відчувається, але з наступленням  холодів і початком опалювального сезону кожен українець відчує на свої кишені величину ціни на ці послуги. В умовах, коли більше половини населення живе за межею бідності (за статистикою ООН) про яку купівельну  здатність населення можна говорити?

Що стосуються потреби в житлово-комунальних послугах,  то в багатьох випадках вони просто нав`язуються населенню, адже кожний будинок чи квартира потребують різний об`єм цих послуг. В нас же опалення та інші житлово-комунальні послуги надаються за нормами, які є однаковими для усіх. Друга складова "ринкової" ціни є пропозиція.  Тут вже включається фактор економічного обгрунтування ціни. Економічно обгрунтована  ціна містить дві складові: собівартість плюс очікуваний прибуток. Остання величина може бути і від`ємною,  у випадку якщо держава дотує відповідні послуги. На соціально значимі товари і послуги (а житлово-комунальні послуги такими є) держава може самостійно регулювати величину прибутку.

Інша  складова це собівартість.  І тут виявляється, що за даними  ЗМІ і не тільки, вартість вугілля, яке видобувається в Україні є вищою ніж якщо його купувати в ПАР (Так звана Роттердамська ціна).  Більше  того, держава не хоче розібратися в структурі собівартості ціни на житлово-комунальні послуги. Адже приймаючи рішення по підвищення ціни ніхто не пояснив якою є їхня собівартість.

Ще однією складовою ціни є наявність ринку. Але ринку як такого немає. Адже, наприклад, у газовій сфері є монополіст "Укрнафтогаз". Інших учасників ринку немає. Є лише утворення, які працюючи на різні клани олігархів, які займаються перекуповуванням газу чи вугілля у самих в себе (так звані "схеми Тимошенко"). Це ж саме стосуються "ринку" електроенергії чи постачання тепла (обленерго і облтеплоенерго). Ці послуги надаються монополістами,  які належать одній приватній фірмі.

І наостанок. Рішення по підвищення цін на житлово-комунальні послуги приймав орган, який є е нелегітимним. Адже відповідна Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг створена указом Президента України 27 серпня 2014 р.  Але у відповідності із чинною Конституцією України Президент не може створювати ніяких органів. Конституцією України передбачено лише право Президента у межах коштів передбачених  у бюджеті для здійснення його повноважень створювати консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи. Постає  питання чи НКРЕКП є тим  допоміжним  органом? І наскільки є правомірною її  діяльність?

І трохи політики. Майже за "Кисельовим". Підвищення цін на житлово-комунальні послуги відбулося майже одразу як виявилося, що є проблеми з фінансуванням терористичних банд на території окремих районів Донецької і Луганської областей. "Соупадение"? Не знаю!

Володимир Бурак Кандидат юридичних наук; доцент кафедри соціального права Львівського національного університету ім. І. Я. Франка; експерт Українського центру соціально-правових досліджень