25 березень 2024, Понеділок, 21:17

Один український військовий вартий сотні російських найманців

27 Вересня 2016г.
Vvv

Представники так званих "ДНР" і "ЛНР" пропонують Києву обміняти 47 українських військовополонених на 618 їхніх бійців. Цю інформацію у Мінську озвучив представник Росії в тристоронній контактній групі по Донбасу Борис Гризлов.

Раніше представник України в гуманітарній підгрупі тристоронньої контактної групи Ірина Геращенко заявила, що на сьогоднішній день згідно з даними СБУ в заручниках у бойовиків перебувають 112 осіб.

Київ, швидше за все, міг би пристати на умови російської сторони про обмін наших українських полонених солдатів на російських найманців лише за однієї умови – впровадження чітких та ефективних правових механізмів.

Українські військові захищали і продовжують захищати нашу державу ціною власного життя. Маємо все зробити, аби їх визволити. Тут можна скористатись ізраїльським досвідом обміну полоненими, де визволення з полону навіть одного їхнього громадянина – свята справа, за яку вони готові заплатити будь-яку ціну.

Беззаперечно, одне з найважливіших досягнень Ізраїля - доведена ефективність превентивних законодавчих заходів. Прикладом такого правового інструменту є процедура "повторного арешту" колишніх в’язнів. Вона "вмикається" за певних обставин. Засуджені потрапляють миттєво за ґрати, якщо порушують умови звільнення або вчиняють протиправні діяння впродовж певного строку, чи коли зникає політична доцільність їхнього звільнення.

Головна мета процедури "повторного арешту" - попередження вчинення звільненими в рамках обміну бойовиками повторних злочинів.

Правовою підставою для "повторного арешту" має бути рішення спеціального органу або суду. При цьому для забезпечення ефективності системи критично важливим є наявність процесуальних гарантій для обвинуваченого. Адже держава має забезпечити кожному право на справедливий суд.

Застосувавши ізраїльський досвід, ми звели б нанівець загрозу процесуальних порушень, через які, як бачимо, справи можуть просто "розсипатись" вже у судовій залі.

Застосувавши спеціальні норми, цілком реально регулювати особливості звільнення засуджених за особливо тяжкі злочини, вчинені з особливою жорстокістю чи проти найбільш вразливих категорій громадян (дітей, пенсіонерів, людей з обмеженими можливостями). Саме тут повинні встановлюватися додаткові вимоги до звільнення таких осіб та умови, порушення яких буде тягнути за собою їх невідворотнє, швидке та суворе покарання.

Тому якщо можна обміняти 100 злочинців на одного нашого вояка, то так і треба робити, але обов’язково потрібно застосувати усі можливі правові механізми.

Українська сторона повинна дотримуватись принципу – наші хлопці герої, а міняємо ми їх на злочинців. Це завжди буде нерівноцінний обмін.

Проте нам варто детально розібратись, кого конкретно російська сторона хоче обміняти. Зокрема з’ясувати, на якій стадії знаходяться кримінальні провадження щодо цих осіб.

Є контактна група, спецслужби – нехай перевіряють. Суть правових механізмів полягає в тому, що всі особи, які підлягають обміну, мають бути попередньо засудженими в Україні і лише після цього - передані до Росії. Це дуже важливо, адже якщо захочуть повернутись до України, то їх одразу ж заарештують і кинуть за грати, де їм і місце. Мають боятись навіть думати про повернення. Адже російська пропаганда за кордоном зображує їх героями, а не злочинцями, ким вони є насправді.

До звільнених в результаті обміну терористів ми повинні створити максимально несприятливі правові умови, щоб назавжди виключити їх з переліку загроз для національної безпеки.

Якщо дійсно хочемо повернути наших громадян до дому, то давайте нарешті об’єднаємо усі наші дипломатичні, політичні та правові інструменти в одне ціле. Лише так зможемо врятувати життя наших солдат, захитити національні інтереси та показати всьому світові, що життя громадянина для нас не пустий звук.

Пилипенко-2

 

Володимир Пилипенко, представник України у Венеційській комісії, народний депутат України VI-VII скликань, для «Резонансу»

61937640 1114442378764033 8661034197877522432 N
Володимир Пилипенко Представник України у Венеціанській комісії (2013-2017 рр), народний депутат України VI-VII скликань, директор Українського центру суспільно-правових досліджень.