Пройшла революція гідності. За що боролися? За волю! За демократію! Проти узурпації влади! За правову державу! За європейські цінності!
Реформи почали з судової гілки влади, бо саме суди мають стояти на сторожі захисту прав громадян. Реформували, реформували, звільняли всіх суддів аби набрати нових чесних, порядних, незалежних, професіоналів, а не мажорів.
Сталось.
Конкурс на суддів нового Верховного Суду.
На конкурс подається народний депутат. Ну, начебто, не страшно. Якщо особа відповідає критеріям.
А тепер як кажуть сіль до страви. Відповідно до статті 38 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Суддею Верховного Суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше десяти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше десять років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше десять років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше десять років.
Народний депутат Леонід Емець (представник Народного Фронту) 28.11.2016 року подав документи на участь у конкурсі для набору суддів до Верховного суду.
Відповідно до офіційної біографії народного депутата розміщеної на персональній сторінці (http://emets.org/biography/), депутат не має суддівського стажу, не є адвокатом (в єдиному реєстрі адвокатів України також не значиться). Залишається лише науковий стаж. І знову питання. У біографії Леоніда Ємця не має жодної згадки про викладацьку діяльність.
Крім того у деклараціях, які розміщенні на офіційному сайті Верховної Ради (http://itd.rada.gov.ua/declview/home/preview/4761), також не зазначено дохід від викладацької діяльності. звертаю увагу, що у бланку декларації зарплата та дохід від викладацької діяльності це різні рядки, отже не можна сказати, що дохід від викладацької діяльності був сумований до зарплати. Безкоштовне викладання як таке в законодавстві України не передбачено, якщо була офіційна викладацька діяльність, яку можна зарахувати у стаж, то мала бути і офіційне працевлаштування і заробітня плата. Так, цю зарплату можна було витрачати і на благодійні цілі, але все одно це мало бути відображено в декларації.
Цікаво і те, що Леонід Олександрович досить публічний та активний користувач у соціальних мережах і досить дивно, що в жодній публікації немає згадки про своїх студентів або про дискусії з ними, наприклад, на тему реформ.
Питання і сумніви у відповідності вимогам народного депутата Ємця вимогам для судді Верховного Суду великі, дуже великі.
Судову систему реформували не для того аби туди йшли люди, які лише задовольнять свої амбіції.
P.S. Пост на Фейсбук Леоніда Ємця від 24 листопад о 14:29 ·
«Сьогодні останній день подачі заявок на участь у конкурсі до Верховного Суду. Багатьох ми переконали долучитись. Проте постійно звучали побоювання щодо якості і прозорості конкурсного відбору. Ходять слухи щодо списків-переможців, які формуються у високих кабінетах».
Це викликає ще більші сумніви у судовій реформі. Коли особа, до якої є питання стосовно її відповідності вимогам на посаду заявляє про те, що списків-переможців суддів формуються у високих кабінетах.
Це реформа? За це стояв Майдан?
