22 июль 2018, Воскресенье, 13:46

взятка декларация ДТП в Харькове НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

Як правоохоронці торік злочини розкривали

16 апреля 2018г.
0
Фото: Національна поліція України
Фото: Національна поліція України

Рівень протидії злочинності та стан розкриття кримінальних правопорушень у 2017 році (у порівнянні з 2013-2016 роками)

ПРО СТАН ЗЛОЧИННОСТІ

У розрізі аналізу криміногенної обстановки в країні протягом 2017 року необхідно було вивчити і такий немаловажливий фактор як стан протидії злочинності та рівень розкриття кримінальних правопорушень. Оскільки саме з вуст майже усіх очільників силових відомств протягом минулого року і на початку цього року звучали правдоподібні заяви про значне покращення стану розкриття злочинів, в т.ч. і про те, що, начебто, 90% вчинених злочинів розкриті, тому я змушений був перевірити чи відповідають вони дійсності, чи ні.

Для наглядності зауважу, що у 2017 році всіма правоохоронними органами повідомлено про підозру лише у 198 477 кримінальних правопорушеннях із 523 911 облікованих як злочини, що становить всього 37,8% від загальної кількості, у 2016 році - лише у 159 480 кримінальних правопорушеннях із 592 604 облікованих, що становило всього 26,9%, у 2015 році - у 188 099 кримінальних правопорушеннях із 565 182 облікованих, що складало 33,3%, у 2014 році – у 199 263 кримінальних правопорушеннях з 529 139 облікованих (37,6%). Для зрівняння: у 2013 році – у 223 561 кримінальному правопорушенні із 563 560 облікованих, що складало 39,7%! Таким чином, із викладеного вище чітко прослідковується суттєве зниження в післяреволюційний період рівня результативності діяльності правоохоронців по розкриттю злочинів, що закономірно негативно відображається на кількості як розкритих злочинів та виявлення осіб, які їх вчинили, так і направлених по них обвинувальних актів до суду.

Так, якщо у 2017 році до суду з обвинувальним актом скеровано 181 056 кримінальних правопорушень, що становить 34,5% від загальної їх кількості, у 2016 році - 138 330 кримінальних правопорушень (23,3%), у 2015 році - 163 795 правопорушень, що становило 28,9%, у 2014 році – 173 311 правопорушень (32,7%), то у 2013 році (до Революції гідності, до початку так званого «реформування» правоохоронних органів) – цей показник становив 205 561, або майже 40%!

Це також свідчить про те, що ефективність роботи органів досудового розслідування протягом останніх років значно погіршилась, що і є однією із головних причин нинішнього розгулу злочинності в державі, створює необхідне підгрунття для формування принципу безкарності, що відверто провокує чи навіть стимулює злочинців до вчинення нових кримінальних правопорушень.

Одночасно з цим, необхідно звернути увагу, що на кінець 2017 року слідчими не прийнято кінцевого рішення у 335 779 кримінальних правопорушеннях, що становить 64,1% від усієї кількості облікованих в цей період злочинів! У 2016 році не було прийнято кінцевого рішення у 442 769 кримінальних провадженнях, що взагалі становило 74,7%, у 2015 році - у 385 543 провадженнях, що становило 68,2%. Аналогічні показники в 2014 році були дещо кращі: відповідно , у 337 319 (63,7%), а ще кращі у 2013 році — у 332 291 (58,9%). Тобто, протягом 2015-2017 років суттєво збільшилась кількість кримінальних правопорушень, якими були порушені права і законні інтереси громадян, суспільства та громадян, а, разом з тим, особи, які їх вчинили, не були притягнуті до кримінальної відповідальності, відповідно – і не було відшкодовано потерпілим заподіяних збитків.

Окремо зауважу, що слідчими всіх правоохоронних органів у 2017 році не прийнято рішення по 4 094 фактам смерті громадян та їх зникнення безвісти, в т.ч. і у 548 очевидних умисних вбивствах, у 518 випадках заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень, з яких у 158 випадків спричинено смерть потерпілих, у 179 910 крадіжках, у 11 679 грабежах та 1 500 розбоях!!! Оце і є той жахливий результат, так званого, «реформування» правоохоронних органів, бо ці найбільш суспільно небезпечні злочини залишились нерозкритими, особи, які їх вчинили — безкарними, а потерпілі від цих злочинних посягань – без захисту і відшкодування заподіяної їм шкоди.

На превеликий жаль, залишається край низьким і відсоток розкриття кримінальних правопорушень, облікованих у 2017 році, за кінцевими результатами досудового розслідування, який становить всього – 39,6%; таким же він і був у 2015 році (39,4%). Ще нижчим він був у 2016 році - 28,8%, в той час як у 2014 році він складав 43,5% та 44,5% у 2013 році. Одним з найнижчих в 2017 році у державі цей показник є у місті Києві (21,7%), критично низькі в таких областях як Одеська(28,6%), Черкаська (34,5%) і Київська(38,8%).

І, як наслідок такої, вибачте, бездарної діяльності правоохоронців продовжує зменшуватись та вже є критичним і відсоток розкриття кримінальних правопорушень минулих років — лише 2,7% (для порівняння: в 2016 році - 3,6%, в той час як в 2014 році він складав 10,8% та майже 12% у 2013 році)!

Відповідно до доступних статистичних даних, нерозкритими у 2017 році залишились 60,4% кримінальних правопорушень, тоді як у 2016 році цей показник був ще гіршим - 71,2% та у 2015 році — 61,6%. Для порівняння, у 2014 році нерозкритими залишились 56,5% злочинів, а у 2013 році ще менше — 55,5%, що також підтверджує незадовільну тенденцію щодо захисту прав громадян від злочинних посягань. Разом з тим, як вбачається із наведених аналітичних даних про результати роботи правоохоронних органів за останні 4-5 років, навіть неозброєним оком видно, що в 2017 році статдані про розкриття і розслідування злочинів явно штучно коригувались керівниками правоохоронних органів з метою приховування реального стану криміногенної обстановки в державі та покращення свого власного іміджу в очах суспільства. Не виключаю, що таким способом наша влада намагалась і приховати так ганебно проведені «реформи», а фактично зруйнування всієї правоохоронної системи.

Про це, зокрема, свідчать результати стану розкриття особливо резонансних і суспільно небезпечних кримінальних правопорушень проти власності, життя та здоров’я громадян, громадського порядку та моральності, які також доведені до критичної межі.

Так, за правовою кваліфікацією умисне вбивство у 2017 було обліковано 5 145 кримінальних правопорушень (проти 5 992 у 2016 році, 8 224 у 2015 році, 11 466 у 2014 році та 5 861 у 2013 році), з яких лише у 1381 провадженні особам було повідомлено про підозру, або у 26,8% (для порівняння: у 2016 році – у 1 403 провадженнях, у 2015 році – 1 507, у 2014 році – 1 760 та у 2013 році – 1 779), тобто, їх розкриття з року в рік погіршується, тим більше, що до суду обвинувальних актів у таких провадженнях направлено ще менше – всього 908, що становить всього 17,6%!!! Тобто, наведені статистичні дані про розкриття умисних вбивств абсолютно не відповідають заявам очільників МВС, Нацполіції і будь-яких підстав говорити про ,суттєве покращення розкриття цієї категорії особливо небезпечних злочинів немає! Для порівняння: у 2016 році до суду таких обвинувальних актів направлено 914, у 2015 році - 1 046, у 2014 році – 1 166, а у 2013 році – ще більше 1 293. Із цього можна також зробити зовсім невтішний висновок про те, що кількість розкритих умисних вбивств за направленими до суду обвинувальними актами теж суттєво погіршується з року і в рік протягом останніх 4-х років!!! Більше того, на кінець 2017 року не було прийнято рішення у 4 092 кримінальних правопорушеннях про умисні вбивства (що становить 79,5%), тобто у цій найбільш суспільно небезпечній категорії кримінальних правопорушень проти особи подавляюча більшість вчинених злочинів залишаються не розкритими, а відповідно і не розслідуваними в повному об’ємі, а як результат - вбивці залишаються не встановленими, не покараними, а головне – готових до вчинення нових ще більш жорстокіших злочинів!

За фактами умисних тяжких тілесних ушкоджень у минулому 2017 році було обліковано 2 096 правопорушень (у 2016 році - 2 256, у 2015 році – 2 511, у 2014 році – 3 132, а у 2013 році – 3 026), з яких у 1843 особам (що становить 87,9%) було повідомлено про підозру, що теж дещо менше ніж в минулих роках (у 2016 році - 1 857, у 2015 році – 2 029, у 2014 році – 2 357, а у 2013 році – 2 622), тобто, ефективність розслідування і цієї категорії злочинів з року в рік погіршується, хоча, на відміну від тих же умисних вбивств, цей показник розкриття є значно кращим. Разом з тим, це теж не можна - визнати абсолютною заслугою правоохоронців, оскільки такі кримінальні правопорушення, як правило, вчиняються при очевидних обставинах і потерпілому заздалегідь відома особа злочинця, у всякому випадку він його зазвичай може впізнати, тому великих зусиль для його розкриття не потрібно. Тим більше, про відсутність саме позитивних тенденцій в розкритті і розслідуванні правоохоронцями даної категорії злочинів можуть свідчити і статдані про направлені ними в 2017 році обвинувальні акти про такі кримінальні провадження до суду – 1 475, що складає 70,3% (у 2016 році - 1 425, у 2015 році – 1 616, у 2014 році – 1 856, а у 2013 році – 2 225), що теж значно менше чим у попередні роки (за виключенням 2016 року). Саме про негативні результати протидії і цим злочинам може свідчити і той факт, що на кінець 2017 року не було прийнято рішень у 518 (24,7%) таких кримінальних правопорушеннях, які так і залишились не розслідувані і по них не було прийнято жодних рішень.

Ще більш критичною є ситуація із розкриттям злочинів проти власності. Так, за фактами крадіжок у 2017 році було обліковано 261 282 кримінальні правопорушення, що дещо менше ніж у 2016 році - 312 172 та у 2015 році – 273 756, в той же час більше чим у 2014 році – 226 833 та у 2013 році – 242 769), але лише у 84 756 провадженнях (32,4%) особам було повідомлено про підозру, тобто відсоток розкриття цих суспільно небезпечних та особливо чутливих для громадян злочинів залишається також на вкрай низькому рівні. Зверніть увагу, що до суду обвинувальних актів по цій категорії злочинів направлено ще менше — 79 031 кримінальних проваджень (30,2%) ! І це при тому, що на кінець 2017 року слідчими не було прийнято рішення у 179 910 кримінальних правопорушеннях даного виду, що становить 68,8% від облікованих. Не дивлячись, що і цей результат не є задовільним, він трішки кращий показників 2016 року - 247 355 і 2015 року – 200 934, але, гірший ніж це було у 2014 році – 159 316 та у 2013 році – 170 345. Одним словом, залишок нерозкритих злочинів даної категорії продовжує залишатись великим і по зрівнянню із періодом 2013-2014 років навіть виріс, що також свідчить про зміцнення негативної тенденції щодо безкарності злочинців і не відшкодування збитків потерпілим.

Більше того, звертаю увагу на ту обставину, що чималу частку з числа усіх крадіжок продовжують складати саме квартирні крадіжки, від чого потерпають, в першу чергу, саме беззахисні громадяни. Так, у 2017 році було обліковано 2 5171 таких правопорушень, що дещо менше показника 2016 року - 27 204, але набагато більше чим у попередні роки: у 2015 році - 21 379, 2014 році – 18 992 та у 2013 році ще менше – 17 450. По вчинених в 2017 році злочинах підозру було вручено лише у 5869 випадках, або у 23,3%, а до суду з обвинувальним актом направлено ще менше — 5 443 таких проваджень, або всього 21,6% від загальної кількості облікованих. Більше того, на кінець 2017 року слідчими не прийнято рішення у 19 533 таких кримінальних правопорушеннях, або у 77,6%, що теж свідчить про явно негативну тенденцію, бо у попередні роки (окрім 2016 року – 22 453), їх було значно менше: у 2015 році — 17 033, у 2014 році — 14 395, а у 2013 році взагалі – 12 991, тобто залишок нерозкритих квартирних крадіжок в останні роки продовжує збільшуватись і є досить великим, що теж може свідчити про штучне коригування статданих злочинності за 2017 рік.

За правовою кваліфікацією грабіж у 2017 році було обліковано 18 130 правопорушень, що теж дещо менше ніж щорічно у попередні 4 роки (у 2016 році - 27 199, у 2015 році – 22 108, у 2014 році – 20 541 та у 2013 році – 22 695), з яких лише у 6 827 провадженнях особам (37,6%) було повідомлено про підозру, що приблизно у такій же кількості як у 2016 році - 6 703. В той же час, у попередні роки підозрюваних у таких злочинах викривалось значно більше: у 2015 році – 7 174, у 2014 році – 7 638 та у 2013 році – 9 313. Саме про явно негативну тенденцію у боротьбі із цим видом злочинів свідчить і кількість направлених до суду обвинувальних актів по таким провадженням, яких ще менше – 6 174 ( або, 34,1%). В порівнянні із попередніми роками тенденція аналогічна: ця цифра дещо краща показників 2016 року – 5932, в той же час значно гірша ніж у попередні роки: у 2015 році – 6 398, у 2014 році – 6 768, а у 2013 році ще більше – 8 704.

Про негативні наслідки від такої неефективної роботи правоохоронців свідчить і той факт, що на кінець 2017 року слідчими не було прийнято рішення у 11 679 кримінальних правопорушеннях даної категорії, що становить 64,4%! Таким чином і у цій категорії кримінальних правопорушень залишок нерозкритих і не розслідуваних в повному обсязі злочинів становить значно більше половини! Про яке покращення в діяльності правоохоронних органів тоді можна говорити? Хіба можуть громадяни України з такими результатами боротьби із злочинами проти власності відчувати себе захищеними ?

Впевнений, що ні, особливо, якщо врахувати той факт, що частина потерпілих від злочинів проти власності, за даними ЗМІ, взагалі не заявляють в поліцію, а ті, що навіть і заявляють, то не всі ці факти поліцією реєструються в ЄРДР.

За фактами розбою у минулому році правоохоронцями було обліковано 3 006 кримінальних правопорушень, що, знову ж таки, дещо менше ніж у минулих роках (у 2016 році - 3 904, у 2015 році – 3 556, у 2014 році – 3 895, але, більше ніж у 2013 році – 2 856), по яким лише у 1 762 випадках (58,6%) особам було повідомлено про підозру, в той час як у попередні роки цей показник був більш результативним (у 2016 році - 1 870 , у 2015 році – 1 843, у 2014 році – 1 812, у 2013 році – 1 971). Направлено в 2017 році до суду обвинувальних актів по таким злочинам ще менше — 1414 проваджень (47,1%), в той час як у попередні роки цей показник був значно кращим: у 2016 році - 1501, у 2015 році – 1 457, у 2013 році – 1 723.

Окрім того, слідчими на кінець 2017 року не прийнято рішень у 1 500 таких кримінальних правопорушеннях, або у 49,9%, що свідчить про те, що кожен другий розбій правоохоронцями не розкривається, а особи, які їх вчиняють, від безкарності стають ще більш зухвалішими.

Також у 2017 році було обліковано 37 014 шахрайств, з яких лише у 10 275 випадків (27,7%) особам було повідомлено про підозру, що теж дещо більше ніж у 2015-2016 роках (7 941 у 2016 році та 9 605 у 2015 році), проте менше ніж у 2013-2014 роках (12 645і 10 599, відповідно). Направлено до суду по цих злочинах всього 8 662 обвинувальних актів (або лише 23,4%), що, знову ж таки, більше чим у 2015 і 2016 роках (8 154 і 6 379), але, менше чим у 2013-2014 роках, відповідно, 11 310 і 8 775. На кінець 2017 року також не було прийнято рішення у 27 468 таких кримінальних правопорушеннях, або у 74,2%, тобто залишок нерозкритих і не розслідуваних злочинів цієї категорії залишається також суттєво великим.

На фоні погіршення показників у протидії злочинності проти власності, більша частина з яких вчиняється в умовах неочевидності, зменшились і кількість виявлених в 2017 році фактів хуліганства —3 437 кримінальних правопорушень (для порівняння: у 2016 році - 3 973, у 2015 році – 4 120, у 2014 році – 4 962 та у 2013 році – 6 315). Ще гіршим результатом діяльності правоохоронних органів є кількість проваджень даної категорії, у яких особам повідомлено про підозру - 1 722 (або, 50,1%) , що менше чим у попередні роки (1 530, 1 742, 2 207 та 3 139, відповідно), а направлено до суду обвинувальних актів по цих злочинах ще менше – 1 481 (43,1%), що теж свідчить про явне зниження результативності діяльності правоохоронних органів (у 2016 році - 1 312, у 2015 році – 1 472, у 2014 році – 1 896 та у 2013 році – 2 888). Цей негативний висновок підтверджується і кількістю кримінальних правопорушень, по яким на кінець 2017 року не прийнято рішення - 1 861, або 54,1%% (у 2016 році - 2 554, у 2015 році – 2 516, у 2014 році – 2 915 та у 2013 році – 3 215).

Тобто, навіть половина таких простих в доказуванні злочинів, які переважно вчиняються в громадських місцях та, як правило, в присутності інших громадян - очевидців, залишається нерозкритими і не розслідуваними в повному обсязі, що лише черговий раз підтверджує недоліки і прогалини проведених так званих «реформ», в першу чергу, в Нацполіції, де було поспішно ліквідовано патрульно-постову міліцію і ДАІ, замість яких створено недієздатну патрульну поліцію, яка зосередила свою увагу, в основному, на правильності паркування автомобілів, особливо в столиці, в зв’язку з чим їм навіть присвоїли прозвисько «парковщики» та пред’являнні претензій до водіїв щодо їзди без включеного ближнього світла на міжміських дорогах.

Викликає обґрунтовану тривогу і статистика розкриття таких злочинів як незаконне заволодіння транспортним засобом, результати досудового розслідування по яких також критично низькі. Так, у 2017 році було обліковано 9 018 таких кримінальних правопорушень (в той час як у тому ж 2013 році їх було взагалі майже в половину менше — 6 315), по яким підозру було вручено лише у 2 663 правопорушеннях (або, 29,5%), що значно менше ніж у попередні роки (у 2016 році - 2 832, у 2015 році – 3 130, у 2014 – 3 367 та у 2013 році – 3 277), а направлено до суду обвинувальних актів по цьому виду злочинів ще менше – 2 262, або всього 25,1% (для зрівняння: у 2016 році – 2 832, у 2015 році – 2 699, у 2014 році – 2 816, а у 2013 році – 2 960). Окрім того, на кінець 2017 року не прийнято кінцевих рішень у 6 563 таких кримінальних правопорушеннях, що становить 72,8% від усіх злочинів цієї категорії, що майже вдвічі більше ніж у 2013 році (3 651)!!!

Таким чином, підсумовуючи навіть вищевказані проаналізовані статдані, необхідно резюмувати, що ні в одному з названих вище, в більшості своїй, простих у розкритті злочинів немає і близько тих «успішних» результатів у боротьбі із злочинністю, про які заявляли очільники МВС і Нацполіції наприкінці минулого і на початку цього року. Нагадаю ще раз: нерозкритими за рік залишаються в середньому від 50 до 80 % злочинів, по яких порушені конституційні права людей (потерпілих) на захист від злочинних посягань, завдана їм моральна і матеріальна шкода, в більшості випадків, так і не відшкодовується. А головне, що в результаті такої бездіяльності нинішніх правоохоронців не встановлюються злочинці і не притягаються до кримінальної відповідальності, що закономірно породжує безкарність і рецедивну злочинність та залишає наших громадян напризволяще.

Не менш важливим напрямком діяльності правоохоронців в умовах сьогодення є і протидія організованій злочинності.

Зазначу, що упродовж 2017 року всіма правоохоронними органами викрито 210 організованих груп, що дійсно трішки більше, чим у 2013-2016 роках (наприклад, у 2016 році – 136 та 185 у 2013 році) , але, в той же час, вдвічі менше ніж у 2010 році - 431, у 2009 році – 379 та у 2005 році – 567), і лише 5 злочинних організації , що трішки більше показника 2016 року (3), але, менше чим у 2013 року (7).

Більше того, що звертає на себе увагу, із загального числа виявлених у 2017 році організованих груп лише 25— з корумпованими зв’язками (проти 15 у 2016 році і 17 у 2015 році, в той час як у 2014 році їх було 32 та 33 у 2013 році). І це тоді коли в нас створено найбільше в Європі та мабуть і у світі антикорупційних органів з необмеженими повноваженнями. При цьому необхідно врахувати, що ми не володіємо статданими про кількість обвинувальних актів про ці злочини, в яких ця кваліфікація не знайшла і знайде свого підтвердження в судах під час розгляду справ по суті. Повідомляю, що ми направили такі запити як до судової адміністрації, так і до відповідних правоохоронних органів. Про їх розгляд і результати обов’язково повідомлю.

Зауважу, що також в 2017 році не виявлено жодної злочинної організації чи злочинної групи з міжнародними зв’язками, в той час як, наприклад, у 2010 році їх було виявлено 44!!! Навіть із таких результатів боротьби із організованою злочинністю наглядно видно, яку невиправдану, як на мене, шкоду було заподіяно ліквідацією спецпідрозділів МВС по боротьбі із організованою злочинністю, в т.ч. і пов’язаних із корупцією.

На жаль, нинішні правоохоронці, в подавляючій своїй більшості, не володіють методикою і необхідними навичками документування діяльності таких ОЗГ і тим більше – ЗУ (я вже мовчу про таку діяльність у сфері боротьби із корупцією), а тим більше - методами організації роботи по збору, перевірці і оцінці доказів винуватості підозрюваних і обвинувачених у таких справах, і тому в своїй практичній діяльності, в основному, використовують припущення і відверті фантазії, які в суді не знаходять свого підтвердження.

Про це свідчить і та обставина, що лише по одній злочинній групі виявлено у сфері земельних правовідносин у Черкаській області (торік – 2), у нафтогазовій промисловості в Дніпропетровській області (в той час як у 2010 році їх було - 9), у вугільній промисловості в Луганській області (коли в 2016 році їх було - 3, а в 2005 році - 12)!!!

В 2017 році також не викрито жодного злочинного угруповання у банківській системі (наприклад, у 2009 та 2010 роках – по 22, у 2008 році - 31), у сфері приватизації (у 2010 році - 7, а у 2005 році - 10), металургійній промисловості (у 2009 році – 6, а у 2005 році - 8), електроенергетичному комплексі, хоча, за даними тих же журналістських розслідувань, саме у цих сферах панують злочинні оборудки і махінації, до яких причетні ОЗГ і злочинні організації, до яких нерідко причетні і високопоставлені представники влади.

Про явні недоліки і діяльності правоохоронних органів на цьому напрямку свідчить і той факт, що у 2017 році направлено до суду 238 обвинувальних актів, клопотань про застосування примусових заходів медичного та виховного характеру (з повторними), що є в цифровому вигляді трішки більше ніж у попередні роки (166 у 2016 році, 176 у 2015 році та 2013 у 2014 році), але майже вдвічі менше ніж у 2010 році - 453 та у 2005 році - 561).

Окрім того, у 2017 році злочинами цієї категорії завдано матеріальних збитків на суму 3 млрд. 177 млн. грн., з яких у ході досудового розслідування відшкодовано лише 86,6 млн. грн., тобто питома вага відшкодування становить лише 2,7% (торік 32,1%)! Для порівняння, якщо у 2016 році виявленими злочинами даної категорії було завдано збитків на суму 86,5 млн. грн., а у 2014 році — 289 млн. грн., то у 2013 році значно більше — 624,9 млн. грн. Але, одночасно треба визнати, що відшкодування заподіяних ОЗГ і злочинними організаціями збитків у всі останні роки в відсотковому і цифровому виразах було мізерним.

Зважаючи на те, що навіть по наведених вище статданих і виявлених негативних тенденціях можна зробити невтішний висновок про незадовільну діяльність нинішніх правоохоронних органів у боротьбі із організованою злочинністю, залишаю за собою право вивчити стан судової практики по розгляду даної категорії справ у судах. Підставою для цього є не тільки сумніви у наведених «досягненнях правоохоронних органів», але і практична моя діяльність як адвоката і правозахисника, під час якої неодноразово приходилось знайомитись як з підозрами, так і з обвинувальними актами про злочини даної категорії. Як правило, всі вони побудовані на припущеннях і фантазіях слідчих і прокурорів, які, в більшості своїй, достатньої кваліфікації не мають і не вміють збирати докази саме про вчиненні правопорушення в сфері організованої злочинності.

І тому зовсім не дивно, що Україна у 2017 році увійшла до списку країн з найвищим рівнем організованої злочинності і зайняла 113 місце в списку з 137. Так, в групі країн з найвищим рівнем організованої злочинності Україна опинилася поруч з державами Південної, Латинської Америки і Африки. Оце і є справжня картина нашої криміногенної ситуації!

Однією з ключових проблем по оздоровленню процесів в нашій державі залишається боротьба із корупцією (протидія кримінальним корупційним правопорушенням).

Так, упродовж 2017 року правоохоронними органами держави (без врахування діяльності НАБУ) викрито 2 831 корупційне кримінальне правопорушення (проти 2 175 у 2016 році та 2 493 у 2015 році), що дійсно в таких цифрах більше, ніж у минулі роки.

Згідно судової статистики, за 2017 рік надійшло до судів 2 746 проваджень від усіх правоохоронних органів, при цьому, залишок нерозглянутих проваджень в судах на початок звітного періоду становив – 1 977. Загальна кількість осіб, провадження щодо яких перебували в суді, склала 5 860, з яких - 73 обвинувачених за вчинення злочину у складі ОЗГ чи злочинної організації. За звітний період судами розглянуто 1920 обвинувальних актів, з яких постановлено вирок у 1 003 (з них 403 з затвердженням угод про визнання винуватості), 269 проваджень повернуто прокурору, у 534 - закрито провадження та 84 – направлено для визначення підсудності. Залишок нерозглянутих справ на кінець 2017 року становив – 2 803 проваджень щодо 3 679 осіб, з яких 59 осіб - за вчинення злочинів у складі ОЗГ.

Варто відзначити, що за 2017 рік щодо 1 356 осіб вироки (постанови) набрали законної сили, в тому числі 749 осіб засуджено, 72 особи – виправдано, а стосовно 535 осіб – справи закриті! Більше того, із числа засуджених (749) 560 осіб – отримали покарання у вигляді штрафу, лише 38 осіб отримали покарання у вигляді позбавлення волі ( в т.ч. 18 осіб на строк - понад 3, але не більше 5 років, 9 осіб – понад 5, але не більше 10 років), щодо 18 осіб застосовано арешт, щодо 5 – громадські роботи, щодо 3 – обмеження волі, щодо 2 осіб – службове обмеження як для військових, та 123 засуджені особи звільнені від відбування покарання.

Нагадаю, що 1 грудня 2017 року Генпрокурор Юрій Луценко повідомив, що в Україні цього року 815 корупціонерів отримали вирок. Уже через два тижні прес-служба ГПУ збільшила цю цифру майже вдвічі – до 1534 осіб, але, доступні дані судової статистики показують, що у нашій країні результати боротьби із корупцією зовсім інші: лише 38 осіб - отримали покарання у вигляді позбавлення волі, а відносно 815 так званих «корупціонерів» справи судами були закриті.

Окрім цього, у 2017 році кримінальними корупційними правопорушеннями завдано збитків на суму 16 млрд. 329 млн. грн., з яких відшкодовано лише 312,5 млн. грн. Питома вага відшкодованих збитків складає 1,9% проти 3,3% за аналогічний період минулого року. У тому числі інтересам держави чи територіальних громад завдано збитків на суму 14 млрд. 833 млн. грн., а відшкодовано – лише 249,5 млн. грн.! Питома вага відшкодування складає лише 1,7%!!!

Тобто, загалом деякі, цифри для піару вражаючі, а для об’єктивного звіту про проведену роботу – явно провальні!

Наостанок зауважу, що такий критично низький рівень відшкодування правоохоронними органами заподіяних збитків і загалом від вчинення усіх видів правопорушень.

Так, у 2017 році встановлена сума матеріальних збитків становить 18 572 335,44 тис. грн. ( у 2016 році - 4 976 831,24 тис. грн., у 2015 році – 7 003 214 тис. грн., у 2014 році – 2 819 361,51 тис. грн., а у 2013 році – 7 028 894,97 тис. грн.), із яких сума збитків, нанесених державі та територіальним громадам, становить 14 797 264,75 тис. грн. (у 2016 році - 2 329 362,99 тис. грн., у 2015 році – 5 032 048,02 тис. грн., у 2014 році – 1 123 987,45 тис. грн., а у 2013 році – 2 103 070,82 тис. грн.).

В той же час, зусиллями правоохоронців в 2017 році було відшкодовано всього збитків на суму 1 607 587,33 тис. грн., або всього 8,6% (для порівняння: у 2016 році - 1 565 065,63 тис. грн., або 31,4%, у 2015 році – 1 639 242,18 тис. грн., або 23,4%, у 2014 році – 1 306 056,81 тис. грн., або 46,3% та у 2013 році – 5 487 690,84 тис. грн., або 78,1%), з яких лише 809 130,52 тис. грн. відшкодовано державі та територіальним громадам.

Таким чином, навіть із аналізу цих статистичних даних можна зробити невтішний висновок про те, що практика відшкодування матеріальних збитків в державі суттєво погіршилась.

І насамкінець. Виходячи із наявних у вільному доступі статданих ГПУ варто підсумувати, що робота наших правоохоронних органів по протидії злочинності залишається вкрай незадовільною. Іншого висновку і бути не може, бо розкриття злочинів, в середньому, становить не більше 35 %, хоча , як я вже стверджував, і в цю цифру я не вірю. Саме тому, правоохоронцям потрібно сконцентруватись на не піарі своєї діяльності та «солодких розповідях» про розкриття майже усіх злочинів, а на дійсній, реальній, кропітній боротьбі зі злочинністю, в першу чергу - профілактиці та вдосконаленню методів та прийомів розкриття усіх злочинів, в т. ч. і резонансних, зокрема корупційних, вчинених ОЗГ і злочинними організаціями.

Джерело

Олексій Баганець Екс-заступник Генерального прокурора України, заслужений юрист України, кандидат юридичних наук, адвокат