Пропозиції тим, хто щиро хоче встановлення законності у Державі. Раніше це називалося кампанія, а теперь реформа. Мені здається, що цьому більше підходить визначення "хвиля".
Так от, перша хвиля, що накрила Прокуратуру України була задумана командою В. Януковича.
З прийняттям нині діючого КПК вона настільки притопила Прокуратуру, фігурально висловлюючись "вибираючись з-під цієї хвилі від нестачи "кисню" відбулися не на краще зміни в діяльності правоохоронних органів та суду. Перші відразу зорієнтувалися, що прокурора зробили відповідальним за стан боротьби зі злочинністтю, тобто таким "цапом відбувайлом", якому "навісили поганяло" "процесуальний керівник" і відійшли від привентивних та профілактичних обов"язків у протистоянні злочинності. Судді - зрозумівши, що прокурор- це просто учасник процесу, а судовий контроль - це важель вирішення меркантильних інтересів на досудовому слідстві і як із чогось "зірвалися".
Ось так і пішло і поїхало.
Друга хвиля - це зальотні грантоїди, які "жизнь учили не по учебникам". Не можу точно сказати як, але достовірно знаю, що вони намалювали колольорові слайди і ними, як мозаїкою, виклали стежку до колишнього Президента України. Основним меседжем було.
"Необхідно скоротити 25 тисяч прокурорських працівників до 10 тисяч. Залишити при цьому незмінним фонд заробітної плати, який розділити на нових працівників, що будуть набрані "з вулиці". Останні отримавши небачені до цього заробітні плати - зроблять все, про що Президент навіть не сподівався. Ось і наробили.
Нинішній владі вже легше. Є про що говорити. Знову про "папередників".
А мали б насьогодні задуматися: "Чому так сталося ?"
Допоможу з пошуком відповіді на це запитання.
Перше. Це наробила "придворна команда" Президента. Ні прокурори, ні наука, ні професійні спілки держслужби, ні громадськість не приймала в цьому участі. Навіть проекти законів не були до них доведені.
Друге. Ріст злочинності та відсутність єдиного центру координації та узгодженності як законодавства так і практичної діяльності - відразу ж були використанаі як центрами транснаціональної злочинності так і недолугими представниками виконавчої влади, які під гаслами переїменування міліції в поліцію, ось вже чотири роки намагаються сподобатися і штучно формують рейтинги довіри суспільства.
Третє. У каламутній воді - легше рибку ловити.
Лозунг "Реформи не можуть дати негайного позитивного ефекту." Використовувався і буде використовуватися "реформаторами" для прикриття їхнього непрофесіоналізму. Вони будуть вести розмови про "реформовані прокуратури", корупційні суди та відсутність Антикорупційного суду. Останній де юре розпочав свою діяльність.
Що далі?
А далі. Нинішня влада розпочала третю хвилю.
Виявляється, що прокуратура не реформована. Нові обличчя, які прийшли до неї через конкурсні комісії та Академію прокуратури не справляються із наведенням правопорядку та боротьбою зі злочинністтю. Судова реформа - привела до судової влади "матеріально незабезпечених" суддів, нездатних існувати на 200 і більше тисяч заробітної плати в місяць.
Мета - замінити усіх керівників від місцевих прокуратур, до начальників та замначальників генпрокуратури /офісу генпрокурора/. При цьому законотворці навіть не подумали, щоб у цьому законопроекті були правові важелі у прокурора впливати на стан додержання законів, захисту прав людини та громадяни, заходи поновлення порушених прав.
Причин цьому декілька.
Перша. Правоохоронна система і називаєтся такою, тому що діяти вона має для досягнення однієї мети. Саме як система. Якщо хоч одна її складова не працює, то і система не діє.
Друге. "Придворні реформатори" завжди намагаються швидко довести Президентові свою важливість та універсальність. Так не буває. Краще ніж професіонали проблеми професії знають лише професіонали високого рівня.
Третє. Є прислів"я: "Швидко коти спарюються, але сліпими родяться". Реформування правоохоронної системи не повинно нагадувати "ловлю блох".
Висновок: Погоджуюся з тим, що правохоронну систему та суди ДЕФОРМУВАЛИ. В Державі ще залишаються професіонали, які це розуміють. Теж саме повинна зрозуміти і нинішня влада.
Не хочу, щоб знову пригадали вислів із фільму мого дитинства про індєйців "... только бледнолиций дурак дважды может наступить на грабли".
ПРО КАДРОВІ КОНКУРСИ ПРАВООХОРОНЦІВ: ДЕМОКРАТИЧНИЙ ВІДБІР ЧИ ІМІТАЦІЯ?
