19 сентябрь 2019, Четверг, 11:15

взятка декларация ДТП в Харькове задержание в Иванковичах Мошенничество туроператоров НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

Як військову розвідку перетворили на корупційне ЗАО (документи)

2 сентября 2019г.
0

Нещодавно я писав про корупційні діяння посадовця Головного управління розвідки Міністерства оборони України Артура Дудка, якій кілька років суміщав керування своїми комерційними підприємствами з керуванням таким собі незаконним холдингом з трьох державних підприємств.

Це як кишеня, умовно поділена навпіл. Одна половина приватна, інша – державна. Але розрізнити їх практично неможливо, кишеня же одна. Подібне сумісництво категорично заборонено чинним законодавством України. Але військова розвідка вважає, що їй усе дозволено.

СИНДРОМ СЕМОЧКА КОСИТЬ І ВОЄННУ РОЗВІДКУ

Більш детально про цю корупційну годівницю для посадовців ГУР МО з 3-х державних підприємств: «Держтранс», «Монтажник України» і «Центр консалтингу та ділового співробітництва», які Міністр оборони України з барського плеча віддав в «функціональне управління» Головного управління розвідки, також була окрема розповідь, яку із зацікавленістю читала громадськість.

Але державні високопосадовці, які мали би реагувати на викладене, публікацій старанно не помітили.

КОРУПЦІЙНІ СХЕМИ У ВІЙСЬКОВІЙ РОЗВІДЦІ ПІД ЗАВІСОЮ КОНСПІРАЦІЇ

Це було намаганням через соціальні мережі та громадськість привернути увагу до фактів нечуваної корупції і зловживань військових посадових осіб. Та спонукати керівників Міністерства оборони України та Головного управління розвідки вжити заходів до їх припинення.

Знаючи, що колишня зазвичай ігнорувала критичні публікації, які потребували реагування, до Міністра оборони України та інших високопосадовців були направлені письмові звернення з детальним викладенням фактів, про які йшлося в наведених статтях.

Артур Дудко, користуючись відсутністю будь-якого контролю з боку Міністерства оборони, фактично привласнив виключні повноваження Міністра оборони, визначені законом. Саме він, а не Міністр затверджував Статути підприємств, призначав їх керівників, укладав з ними контракти, встановлював їм заробітну плату, розпоряджався майном і коштами державних підприємств. Тобто, фактично був для них таким собі мікро-міністром.

Наприклад, Дудко своїм розчерком пера у 2016 році наказав призначеному ним же директору ДП «Держтранс» безоплатно передати в ГУР 8 легкових автомобілів. І автомобілі MERSEDES-BENZ S550, CYEVROLET EPIKA, VOLKSVAGEN PASSAT, OPEL OMEGA, RENAULT 9, TOYOTA HI та інші стали возити керівників ГУР. За законом цим державним майном міг розпоряджатись або Міністр оборони, або Кабмін. Але військова розвідка в Україні, схоже, живе за власними законами. Там любого пройдисвіта можуть наділити повноваженнями Міністра. Аби тільки свій хлоп був!

А в підприємстві на той час були величезні борги із заробітної плати і значна податкова та кредиторська заборгованість. Вартості безкоштовно переданих автомобілів, як би їх продати через відкриті торги, цілком би вистачило на погашення усіх боргів підприємства. Але зручності для генералітету ГУР виявились важливішими.

Іншим своїм розчерком пера Артур Дудко наказав списати з обліку державних підприємств «Держтранс» і «Монтажник України» 10 легкових і вантажних автомобілів. Це за законом також могло відбутись лише через Міністерство оборони. Але же це військова розвідка! Вони роблять так, як їм хочеться, а не як прописано в законі!

Достеменно відомо, що один легковик PEUGEOT було не розібрано, а передано для розбирання на запчастини сторонній особі. Робітники підприємства допомагали завантажити цей легковик для вивезення з території підприємства. Але підприємство з цього ні копійки не отримало. Думаєте, це когось з керівників Міністерства оборони або ГУР зацікавило?

Вишенькою на тортик була підготовка Дудком викрадення з державного підприємства «Держтранс», розташованого в одному з найпрестижніших районів Києва – Печерську, 10-12 соток землі. Якщо рахувати, що вартість однієї сотки в тому районі – від одного до трьох мільйонів гривень, апетит в нього непоганий. Почалась підготовка документів на підставну особу - водія Дудка гр. Євдокимова. Було вже навіть оформлено поштовий адрес на земельну ділянку – Верхньогірська 7-а, який зазначено на картах. Утім, цей задум так і не встигли реалізувати. Настільки топорно і відверто нахабно це робилось, що набуло розголосу. Лише тоді керівники ГУР не витримали.

Ні, там нікого до відповідальності не притягли.  А лише дали вказівку департаменту внутрішньої безпеки негайно вилучити усі документи і приховати інші сліди злочину, що готувався. Навіть стару будівлю, яку використовували, як механізм незаконного відчуження землі, наказали негайно розвалити. Розвідка – це ж майстри маскування. І тиша!

Може "військову таємницю" так оберігають тому, що ця земельна ділянка насправді призначалась зовсім не Дудку, а комусь з керівництва ГУР? Дуже завзято там знищували докази...

Чому же керівників ГУР і МО вразила така сліпота, що вони не хочуть бачити корупційних зловживань у державному підприємстві? А ларчик просто відкривався! На це підприємство в керівників ГУР були великі бізнес-плани.

Згідно наказу начальника ГУР безпосереднє функціональне управління державними підприємствами, в тому числі і «Держтранс», з 2017 року здійснював директор департаменту логістики ГУР генерал-майор Михайло Пасічук. Дудко за мовчазної згоди генерала Пасічука та інших керівників ГУР виконував функції «смотрящего від ГУР» безпосередньо у підприємстві, хоча не мав на це жодних законних повноважень. Дудко і керівники ГУР, які за ним стоять, задумали на потужностях «Держтранса» створити опорну базу для свого нового прибуткового бізнесу.

Група офіцерів ГУР, серед яких є і син генерала Пасічука, та наближені до керівництва ГУР особи, організували масову закупівлю через підставних осіб в США і Канаді за низькими цінами пошкоджених в ДТП автомобілів класу «люкс» - «Лексусів», «Інфініті» «БМВ», «Тойот» та інших позашляховиків. Вони доставлялись в Україну, де треба було організувати їх ремонт і потім продаж з величезним прибутком. Рахуйте самі: бита машина з перевозкою в Україну обходиться до 10 тисяч доларів. А продати її після ремонту можна щонайменше за 40-50 тисяч!

Складування битих позашляховиків і їх ремонт в приватних майстернях коштують недешево. Територія і виробничі потужності автотранспортного державного підприємства «Держтранс» підходили для цих ділків ідеально. Головне – значно дешевше. Підприємство державне, а для ділків від військової розвідки – нічиє, тобто, їхнє. Плюс флер належності до військової розвідки і таємничості закривають територію підприємства для будь-яких перевіряльників.

Ось що «розвідували» військові розвідники за кордоном. Оскільки подібна діяльність військовослужбовців ГУР є незаконною, а в умовах ведення Україною бойових дій ще і аморальною, усе це робилось тишком-нишком, через підставних осіб.

Для розгортання цього бізнесу тимчасово призначеному керівником підприємства Г. Іванову наполегливо пропонувалось передати виробничі площі підприємства для використання спільнику Артура Дудка і генерала Пасічука приватному підприємцю Борису Гаращенко. Той мав організувати на потужностях державного підприємства станцію по ремонту пошкоджених автомобілів, привезених з США і Канади для потреб ділків від військової розвідки.

Так як запропонована схема також була відверто збитковою для підприємства і дуже сумнівною з точки зору законності та моральності, в запровадженні цієї схеми у державному підприємстві «Держтранс» Г. Івановим було відмовлено. Сам колишній офіцер, він не міг піти проти совісті. У відповідь на це керівництво ГУР вирішило замінити Г. Іванова на більш слухняну особу і позбутися його та набраної ним команди, щоб не заважали їх бізнесу.

Так як корупційні зловживання Дудка стосувались повноважень Міністра оборони і саме він мав би вжити законних заходів для відновлення свого статус-кво, у січні 2019 року на його ім’я та ім’я державного секретаря Міністерства оборони Олександра Дубляна, на якого згідно розподілу обов’язків покладене керування державними підприємствами Міністерства, було подано скаргу з проханням організувати перевірку усіх трьох державних підприємств і припинити ці зловживання. На 12 аркушах друкованого тексту було детально описані викладені вище та інші численні факти зловживань та порушень законодавства. Усі – з посиланням на підтверджувальні документи.

Міністр, вже колишній, С. Полторак доручив вирішення скарги державному секретарю МО О. Дубляну. А в того син служить в ГУР. Йому не з руки було направляти у підприємства для перевірки комісію з МО. Зі скарги було ясно, що усі факти підтверджуються документально і треба буде вживати якісь заходи до посадовців ГУР.

Розраховуючи на певні преференції для свого сина по службі на вдячність за поблажливість батька, О. Дублян в порушення ст. 7 Закону «Про звернення громадян» скаргу направив на вирішення…. начальнику Головного управління розвідки, тобто, особі, на бездіяльність якого, як органу функціонального управління державним підприємством, скаржились.

А начальник ГУР прийняв рішення, яке ще більше суперечило вимогам закону і логіці – доручив перевірку викладених у скарзі фактів комісії, керівником якої призначив… того самого генерала Пасічука, на якого персонально було покладено обов’язки з організації функціонального управління підприємством і за бездіяльності якого та прямому зловживанню були допущені викладені у скарзі факти. Генерал Пасічук фактично перевіряв сам себе.

Звичайно, що ця перевірка була спрямована насамперед на пошук підстав для спростування викладеного у скарзі. Проте, так як усі викладені у скарзі факти мали документальне підтвердження, нічого спростувати ця комісія не могла, як ні старалась. Тому відповідь була надана начальником ГУР ні про що, неконкретна і не зрозуміла. Шедевр бюрократичної відписки!

Хоча викладені у скарзі факти були очевидні і комісія на чолі з генералом Пасічуком переконалась в їх документальному підтвердженні, жодних заходів до їх усунення і притягнення винних до відповідальності вжито не було. Навпаки, керівництво ГУР робило усе для приховування доказів порушень.

Єдиний висновок, якій було зроблено керівниками ГУР – що Г. Іванова та його команду слід негайно прибрати з підприємства. І тут державний секретар Міноборони Олександр Дублян став на сторону розвідників – негайно, в день надходження подання підписав наказ про заміну Г. Іванова на слухняного В. Шаповалова. А той перше, що зробив, прибувши у підприємство – чемно виконав команду і «скоротив» посади, які займали Г. Іванов і три члени його команди.

Треба було бачити, як страждала команда Дудка два місяці, поки по закону Г. Іванов продовжував перебувати у підприємстві до звільнення. Його присутність не давала розгорнути усю міць ремонту битих позашляховиків з США, нагнати у державне підприємство лівих ремонтників-частників.

Биті автомобілі привозили лише по одному-два. Слюсарів зі сторони теж залучали по одному-два. Штатних слюсарів державного підприємства побоювались долучати до ремонту – Іванов та інші відразу про це б довідались.

Дійшло до того, що син генерала Пасічука сам у службовий час, замість виконання своїх безпосередніх обов’язків, разом із слюсарями займався ремонтом. Служба почекає, бо треба гроші заробляти. Розвідка – вона така!

Наступні скарги про такий безлад і відверте приховування керівниками ГУР і Міністерства оборони корупційних діянь були направлені через адміністрацію президента України з проханням дати вказівку Міністру оборони організувати перевірку у державних підприємствах викладених у скаргах фактів.

А тим плювати хотіли на це! Період виборів, одного президента вже не буде, другого – ще немає! І самому Степану Полтораку прямо сказано, що він має звільнити посаду. Згоріла хата – гори й село!

Друга скарга знову була без реагування з боку Міноборони переправлена в ГУР. Там знову відписалися, пославшись на першу відповідь ні про що. Вам же надано відповідь, що ви ще хочете?

Третю і четверту скарги Міністр вже не ризикнув направляти на вирішення знову в ГУР, передав її начальнику управління з питань запобігання та виявлення корупції МОУ. Цей «верховний борцун з корупцією» скоріш за все отримав вказівку відписатись, а тому, не вживаючи жодних заходів по суті, зайняв взагалі абсурдну позицію.

Він написав, що офіцери та інші посадовці Міністерства оборони України не можуть проводити перевірку порушень в організації діяльності державного підприємства і фактів корупції в підприємстві, яке перебуває у функціональному управлінні ГУР МО. Можна тільки здогадуватись, що, напевно, у зв’язку із таємничістю діяльності ГУР.

Тим більше дивним виглядає висновок цього «борцуна», що буде проведено аудит фінансової діяльності цього підприємства. Адже згідно Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» його проводять цивільні аудитори комерційних фірм за кошти самого підприємства.

Невже це більше відповідає законодавству і забезпечує таємничість?

Офіцери і службовці МО, які мають допуск до держтаємниці, не можуть перевіряти, а звичайні комерсанти з двору – прошу дуже! Логіка просто вбивча!

Ніякої перевірки підприємства, про що ставилось питання в скаргах, в тому числі і аудиту фінансової звітності, так і не було проведено.

Ось так колишній керівник Міноборони Степан Полторак, поки ще чинні державний секретар Міноборони Олександр Дублян і начальник Головного управління розвідки Василь Бурба старанно не побачили очевидні і неспростовні факти корупційних зловживань посадовців ГУР.

Схоже, тому і не побачили, що факти були очевидні, а відтак треба було вживати заходів. А це так не хотілось робити!

Один з основних винуватців Артур Дудко – для керівників ГУР "решатель" усіх особистих проблем. Як можна його образити?!

Генерал Михайло Пасічук – це тил, тобто вирішення усіх питань матеріального та іншого забезпечення. Смачно їсти і тепло спати хочеться усім! Його також рухати не можна. Навпаки, особисті заслуги такі, що той давно очікує підвищення в посаді до заступника начальника ГУР.

Наводити порядок в ДП «Держтранс» - а як же бізнес на автомобілях, який після виштовхування з підприємства Г. Іванова та заміни його на слухняного В. Шаповалова, розгорнувся на всю потужність. У боксах і на території підприємства щодня ремонтується до десятка позашляховиків, привезених з США і Канади. Залучені до цього бізнесу наближені до керівництва офіцери ГУР мають шалений прибуток. Можна припустити, що мають з того і керівники, які не тільки заплющують очі на незаконну діяльність своїх підлеглих, але й прикривають їх.

У програші тільки держава і ті чесні офіцери, яких розчавлює військова корупційна система із покровителями в особі колишнього Міністра оборони Степана Полторака, державного секретаря МОУ Олександра Дубляна та начальником ГУР Василя Бурби.

Відтак, довелось звернутись до суду, щоб судова влада зобов’язала можливо вже інших осіб, які, сподіваюсь, займуть керівні посади в МОУ та ГУР, розглянути відповідно до вимог закону скарги про факти корупційних зловживань.

Анатолій Маркевич Закінчив із відзнакою у 1982 році військово-юридичний факультет Військового Інституту. У 1982-1991 роках працював на різних посадах у військових прокуратурах Збройних Сил СРСР. У 1992-2005 роках - в системі військових прокуратур Генеральної прокуратури України. Пройшов службові сходинки від слідчого військової прокуратури гарнізону (армії) до заступника військового прокурора Центрального регіону України, полковник юстиції запасу, почесний працівник прокуратури України, ветеран прокуратури України. З 2006 року адвокат в м. Києві.