21 июль 2017, Пятница, 13:19

взятка декларация НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ

Луценко Юрій Віталійович

251 0
Генеральний прокурор

2005-2006, 2007-2010 рр. – Міністр внутрішніх справ України.

 

 

Народився 14 грудня 1964 в м. Рівне, Україна

Освіта

Навчався в Рівненській міській гімназії № 7, яку закінчив із золотою медаллю.

Вересень 1982 — серпень 1984, жовтень 1986 — серпень 1989 — студент Львівського політехнічного інституту. Закінчив Львівський політехнічний інститут (факультет електронної техніки), за фахом — інженер електронної техніки.

Кар’єра

Листопад 1984 — жовтень 1986 — служба в Радянській армії.

Серпень 1989 — червень 1991 — інженер-технолог, майстер дільниці Рівненського заводу імені 60-річчя Жовтня.

Червень 1991 — липень 1994 — начальник техбюро цеху, головний конструктор заводу «Газотрон» (місто Рівне).

Липень 1994 — жовтень 1995 — заступник голови з роботи виконавчих органів з питань економічної реформи, промисловості, транспорту та зв’язку Рівненської обласної ради.

Жовтень 1995 — листопад 1996 — голова Комітету економіки Рівненської обласної державної адміністрації.

Політична і громадська діяльність

1996–2006 — член Соціалістичної партії України. Секретар Політради партії у 1996–1998 роках. Голова Спілки молодих соціалістів (з грудня 2003).

Листопад 1996 — вересень 1997 — начальник управління регіональної науково-технологічної політики,

вересень 1997 — вересень 1998 — заступник Міністра України у справах науки і технологій.

Березень 1998 — кандидат в народні депутати України (виборчій округ № 152, Рівненська область, 2-е місце з 20 претендентів). Також кандидат в народні депутати України від виборчого блоку СПУ-СелПУ, № 58 в списку.

Вересень 1998 — квітень 1999 — помічник Прем’єр-міністра України Валерія Пустовойтенка.

Квітень 1999 — квітень 2002 — помічник-консультант народного депутата України Олександра Мороза.

З грудня 2000 року — співголова акції «Україна без Кучми».

Народний депутат України 4-го скликання з травня 2002 до березня 2005 від СПУ, № 3 в списку. Член фракції СПУ (з травня 2002). Член Комітету з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв’язку (з червня 2002). Склав депутатські повноваження 3 березня 2005.

Листопад 2004 — січень 2005 — член Комітету національного порятунку. Під час Помаранчевої революції один з «польових командирів» Майдану

4 лютого 2005 — 1 грудня 2006 — міністр внутрішніх справ України в урядах Юлії Тимошенко та Юрія Єханурова.

Після призначення у лютому 2005 року міністром внутрішніх справ України призупинив своє членство в СПУ.

У липні 2006 року вийшов з СПУ на знак протесту проти входження соціалістів в коаліцію з комуністами та Партією регіонів. Проте, за рекомендацією Президента Ющенка, залишився керівником МВС і в складі уряду Януковича, сформованого цією коаліцію.

Квітень 2006 — обраний депутатом Київської міської ради.

1 грудня 2006 року парламент звільнив Луценко з посади міністра.

У грудні 2006 Луценко заявивши, що «не буде фактором розколу українських демократичних сил», ініціював створення громадського об’єднання «Народна самооборона», фінансистом якого став Давид Жванія.

Грудень 2006 — березень 2007 — радник Президента України.

15 квітня 2007 на міжпартійному з’їзді партій «Вперед, Україно!» та Християнсько-демократичного союзу було створено передвиборчий блок політичних партій «Народна самооборона Юрія Луценка» та затверджено передвиборчий список кандидатів, в якому за 1-м номером ішов Юрій Луценко.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада до грудня 2007 від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 1 в списку. Член фракції Блоку «Наша Україна — Народна самооборона». Склав депутатські повноваження 19 грудня 2007.

19 грудня 2007 — міністр внутрішніх справ України в уряді Юлії Тимошенко.

У 2013 році Юрій Луценко ініціював створення громадського руху «Третя українська республіка».

17 червня 2014 року призначений позаштатним радником Петра Порошенко

1 липня 2014 «Третя українська республіка» стала політичною партією

27 серпня 2014 року очолив президентську партію «Солідарність», яка на партійному з’їзді була перейменована у «Блок Петра Порошенка». Очолив партійний список на дострокових виборах до Верховної Ради України.

26 жовтня 2014 року обраний народним депутатом Верховної Ради України VIII скликання.

27 листопада 2014 року — Голова парламентської фракції партії «Блок Петра Порошенка». Координатор парламентської коаліції «За Європейську Україну».

12 травня 2016 року призначений Генеральним прокурором України

Конфлікти

18 січня 2008 року в Секретаріаті президента під час засідання РНБО сталася сутичка Луценка з мером Києва Леонідом Черновецьким. За словами Луценка, Черновецький вдарив його по хворому коліну, за що той у відповідь отримав ляпаса і був охарактеризований, як «брехун та падлюка»

4 травня 2009 року Юрій Луценко разом з 19-річним сином Олександром був затриманий поліцією в аеропорту Франкфурта-на-Майні, за версією німецького таблоїду «Bild», у стані алкогольного сп’яніння. Юрій Луценко повідомив, що це «побутовий конфлікт», щодо його сина, який за рахунок батька летів до Кореї на медичне обстеження, в аеропорту неправомірно було застосовано силу — його схопили за недавно прооперовану шию.

Кримінальне переслідування

9 листопада 2010 року Генеральною Прокуратурою України у відношенні до екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка була порушена кримінальна справа, і з нього взята підписка про невиїзд. Луценко Юрій Віталійович підозрювався у скоєнні злочину передбаченого ч. 5 ст. 191 КК (заволодіння державним майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим положенням за попереднім зговором групою осіб), та ч. 3 ст. 365 (перевищення службових повноважень, які спричинили тяжкі наслідки).

13 грудня 2010 року Юрію Луценку було оголошено про закінчення попереднього судового слідства. Однак з цього моменту він жодного разу не явився до слідчого для ознайомлення з матеріалами кримінальної справи.

26 грудня 2010 року приблизно о 13:00 екс-голова МВС Юрій Луценко був затриманий працівниками СБУ за підозрою у затягуванні ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, неявці на допити, а також підготовці до втечі за кордон. Луценко був поміщений у Лук’янівський СІЗО.

Пізніше Апеляційний суд Києва продовжив строк арешту до 5 місяців. Після цього рішення Юрій Луценко оголосив голодування.

Європейський суд з прав людини прийняв до розгляду справу про арешт Юрія Луценка поза чергою. Слухання призначені на квітень 2012 року.

27 січня 2011 року. «Всі три справи були об’єднанні в одне виробництво. Досудове слідство завершено», — сказав адвокат Юрія Луценка Ігор Фомін агентству «Інтерфакс-Україна».

23 травня 2011 року по закінченні досудового слідства та ознайомленні з матеріалами справи стартував судовий процес над колишнім Міністром внутрішніх справ Юрієм Луценком.

27 травня 2011 року у Печерському районному суді міста Києва почався розгляд справи Луценка по суті.

У ході судового розгляду Юрій Луценко та його адвокати неодноразово подавали клопотання про відвід суддів, зміну міри покарання, вимоги суду присяжних, та виклик на судове засідання у якості свідків цілого ряду високопоставлених чиновників.

У ході судових слухань практично всі свідки у справі екс-міністра Луценка категорично відмовлялись від своїх показань, даних ними на судовому слідстві. Більше того, потерпілі в справі припинили вважати себе такими. Генеральною прокуратурою перевірялись факти тиску на свідків з боку захисту.

27 лютого 2012 року рішенням Печерського районного суду міста Києва Юрій Луценко був засуджений до 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

3 липня 2012 року Європейський суд з прав людини визнав незаконним арешт Луценка на етапі судового розгляду, а також визнав його арешт напряму політично мотивованим.

17 серпня 2012 р. Печерським районним судом Києва Юрія Луценка визнано винним ще в одній кримінальній справі за звинуваченням у недбалості при продовженні оперативно-розшукових заходів в рамках розслідування отруєння Віктора Ющенка, і засуджений до двох років обмеження волі.

7 квітня 2013 року президент України Віктор Янукович підписав Наказ № 197/2013 «Про помилування засуджених», серед яких і Юрій Луценко.

Плітки

Михайло Бродський звинуватив Юрія Луценка у тому, що той, будучи міністром МВС, використовував відомчі літаки в особистих цілях, а саме — для туристичних поїздок його сім’ї. Луценко відкинув ці звинувачення, заявивши, що згідно з усіма нормативними інструкціями, переліт на оздоровлення у відомчі санаторії МВС керівництва даного міністерства зі своїми рідними є абсолютною нормою»

У липні 2007 року інтернет-видання «Українська правда» звинуватила Юрія Луценка в лобіюванні інтересів фірми «Українські новітні телекомунікації». У цій компанії працює його дружина — Ірина. За версією видання Луценко лобіював інтереси «Українські новітні телекомунікації «- з тим, щоб ця фірма, де працює його дружина, отримала доступ до грошей МВС, які витрачаються на мобільний зв’язок»

Цікаві факти

Весною 2005 року Луценко санкціонував арешт екс-глави Донецької області, одного з лідерів Партії регіонів Бориса Колесникова. Той звинувачувався у вимаганні, але після трьох місяців перебування в слідчому ізоляторі був випущений на свободу.

В 2005 році санкціонував обшуки в донецькій фірмі «Люкс», яка належала Ринату Ахметову. При проведенні обшуків, співробітниками ГПУ використовувався БТР. Пізніше Юрій Луценко назвав це «грою м’язів» хоча і визнав, що цим не варто зловживати

Влітку 2005 року Луценко намагався викликати в МВС донецького олігарха Ріната Ахметова у зв’язку з розслідуванням кримінального минулого останнього. Однак бізнесмен на допит не з’явився. У вересні того ж року МВС офіційно визнало, що Ахметов перед законом чистий.

Наприкінці серпня 2007 року у видавництві «Фоліо» вийшла книжка Андрія Кокотюхи «Юрій Луценко. Польовий командир» — своєрідна політична і людська біографія фігуранта.

В ніч з 10 по 11 січня 2014 року Юрія Луценка жорстоко побили бійці Беркуту, коли він намагався притримати бійців і змусити бійців не бити учасників протесту.

28 листопада 2016 року, у приміщенні Святошинського суду на прямому зв’язку з ростовським судом, Юрій Луценко оголосив підозру у держзраді екс-президенту В. Януковичу.

Прізвисько «Термінатор» по відношенню до Луценка прозвучало вперше в його ж коментарі газеті «Известия-Украина» в 2005 році: «Я призначений політичним термінатором, я не знайомий з менталітетом і специфічними сторонами роботи міліції. Сподіваюся, моїх людських і політичних якостей буде досить для зближення з співробітниками МВС».

Дружина Порошенка Марина разом з Юрієм Луценком хрестили доньку міністра Інформполітики Юрія Стеця Єву.

Став першим цивільним міністром МВС в Україні, а також першим Генеральним прокурором без профільної освіти.

Сім`я

Батько — Луценко Віталій Іванович (1937—1999), перший секретар Рівненського обкому КПРС, потім народний депутат України від Комуністичної партії України, секретар ЦК КПУ, заступник голови асоціації «Рівнеагробуд».

Мати — Жук Віра Михайлівна (1936 — 2000), ветеринарний лікар.

Дружина — Ірина Степанівна (нар. 1966), Народний депутат України від партії «Блок Петра Порошенка».

Сини — Олександр (нар. 1989) і Віталій (нар. 1999).

Хобі

Книги.

Цитата

«Росіяни в силу своєї географії, історії, величезності головним вважають державу. Нехай у росіянина дах тече в будинку, корова недоєна, коза померла, діти недоїли, але він знає, що Москва — Третій Рим, а четвертому не бувати. І він на колінах стоїть перед іконою, молиться на Москву і царя-батюшку і державу, яка — єдина! — здатна його захистити. Україна ж — це країна рабів-утікачів. Від царя, короля, князя, дружини і будь-якого свавілля. Тут якщо сім’я працює добре, то незалежно від держави — вона виживе. Головне, щоб ніхто не заважав. Тому головна цінність — свобода». Інтерв’ю сайту «Главком».

Доходи

Згідно декларації за 2015 рік, у власності Юрія Луценка перебувають дві квартири: 108, 181, кв.м., дві земельні ділянки по 2475 кв.м., гараж 80 кв.м., житловий будинок 859 кв.м.. У власності сім`ї перебувають картини, наручні годинники, ювелірні вироби, колекція зброї та 5 автомобілів: дві Toyota  Camry; Mercedes-Benz GL 500 та BMW  X5.

На рахунках у банках Луценко має 12500 грн та 469 євро та 150 000 грн у вигляді готівки. Дружна Луценко Ірина задекларувала в готівці 450 000 грн, 50 000 євро та 280 000 доларів.

Нагороди / Відзнаки

Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (14 грудня 2006)
Нагородна зброя (2005) — пістолет «Форт-17» від Міністерства внутрішніх справ України.