Право на захист гарантоване ст. 27 Конституції, а саме “кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань”. Тобто ключовим в праві захищатися є наявність “протиправного посягання” на ваше життя і здоров’я.
Цікаво, що і захист, і протиправне посягання є діями на заподіяння шкоди життю і здоров’ю. Проте, як вбачається зі статті 27 Конституції завдання шкоди життю і здоров’ю нападнику є правомірним, якщо здійснюється протиправне посягання саме на життя і здоров’я. Тому різні побутові конфлікти, сварки, образи не можуть бути правовою підставою заподіяння шкоди життю чи здоров’ю, якщо під час таких конфліктів не здійснюється посягання на життя чи здоров’я або немає реальної загрози життю і здоров’ю.
За загальним правилом заподіяння шкоди життю і здоров’ю особи є суспільно небезпечним діянням (злочином).
Проте Кримінальним кодексом встановлені випадки, які виключають злочинність діяння, при заподіянні шкоди нападнику. Такі випадки описані в статті 36 Кримінального кодексу “Необхідна оборона”. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Попри те, що стаття розширює випадки захисту (не тільки посягання на життя і здоров’я), судова практика пов’язує необхідну оборону саме із захистом життя і здоров’я.
Отже, не буде вважатися злочином заподіяння шкоди нападнику, якщо така шкода була необхідною та достатньою в обстановці нападу для негайного відвернення чи припинення нападу, і якщо не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Все це непросто зрозуміти юристу і дуже складно для звичайних людей. Але спробуємо роз’яснити:
Перше і найголовніше, захищатися із заподіянням шкоди нападнику можна лише у випадку реального нападу чи для відвернення реальної загрози життю і здоров’ю.
По-друге, заподіювати шкоду життю чи здоров’ю нападнику можна в певних межах. Меж шкоди немає лише у випадку захисту: а) від нападу озброєної особи; б) від нападу групи особі; в) для відвернення протиправного насильницького вторгнення в житло чи інше приміщення.
В інших випадках шкода повинна бути необхідною та достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
Для простішого розуміння необхідності саме такої шкоди треба уявити чи була можливість не заподіювати шкоду або заподіювати меншу шкоду для негайного припинення посягання. Якщо такої можливості не було в тій обстановці, шкода може бути визнана необхідною. Щодо достатньості шкоди тут дещо простіше: не потрібно добивати нападника, якщо посягання припинилося, не потрібно мститися, якщо посягання припинилося.
Проте як показує українська дійсність лише однієї статті Кримінального кодексу далеко не достатньо для належного гарантування конституційного права на захист, особливо коли більшість громадян обмежені в права на належні засоби самозахисту. Випадок з Пашинським тому яскравий приклад. Одне очевидно - зброя повинна бути крайнім засобом захисту життя, а не інструментом переваг в ініціюванні і розв’язанні побутових (дорожніх) конфліктів.
З іншого боку такий випадок заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень з нагородної зброї рано чи пізно повинен був статися, в країні де роздано понад тридцять тисяч пістолетів без відповідної системи підготовки багатьох нагороджених, їх подальшого контролю та перевірки. При тому, що нагороджені “відомчою” зброєю особи часто не мають відношення до відомства, і використовують таку зброю в цивільному житті поза завданнями, визначеними відомчими статутами, на підставі яких їх і нагороджували.
Р.S. Історія з Пашинським ще раз підтверджує, що питання належного законодавчого врегулювання права на збройний захист повинно бути номером один в порядку денному ВРУ. Чим швидше почнемо формувати культуру поводження зі зброєю, культуру поводження озброєних осіб між собою, невідворотність покарання за порушення закону, тим менше жертв отримаємо в майбутньому.
Фото: Цензор.НЕТ
