24 сентябрь 2018, Понедельник, 03:46

взятка декларация ДТП в Харькове Мошенничество туроператоров НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

Злочинна діяльність Януковича та його найближчого оточення: хто покараний?

20 февраля 2017г.
0

У руслі розповіді про розслідування «справ Майдану» не можу не прокоментувати обіцянки і наміри нового керівництва Генеральної прокуратури - до кінця 2016 року закінчити розслідування відносно Януковича В.Ф. за фактом створення ним злочинної організації і справу з обвинувальним актом направити до суду. Я цілком розумію бажання Генерального прокурора добитись якнайшвидше позитивного результату, але, хотілося б його застерегти від вчинення необачних кроків, які можуть призвести до порушення прав і законних інтересів громадян, ким би вони не являлись, в зв’язку з чим, здобуті докази внаслідок такого непрофесійного підходу до їх збору неминуче будуть визнані судом як недопустимі з усіма витікаючими наслідками.

На жаль, мушу вже сьогодні визнати наявність таких фактів відвертого порушення законності в діяльності органів досудового розслідування, в т.ч. і слідчих та прокурорів центрального апарату ГПУ (як мені і не хотілося це визнавати із етичних міркувань), а тому треба негайно припинити цю порочну практику, а не заохочувати її. Подібні заклики (в тому числі і до збільшення кількості виправдувальних вироків) і обіцянки можуть призвести до поспішного об’явлення необґрунтованих і недоведених підозр громадянам (ще раз наголошую, ким би вони не являлись), а тим більше – до безпідставного затримання та ініціювання перед судом позбавлення їх свободи на стадії досудового розслідування, коли вина підозрюваних ще не підтверджена достатніми доказами (як це зараз, на жаль, практикується правоохоронцями), до поспішного направлення не розслідуваних в повному обсязі кримінальних справ до суду - неминуче призведе до фактичної реабілітації того ж Януковича і найбільш одіозних представників його режиму, що буде справжньою наругою над пам’яттю загиблих як на Майдані, так і під час бойових дій на Донбасі.

Тепер щодо самої цієї обіцяної підозри. Я змушений повідомити, що проект повідомлення Януковичу В.Ф. про підозру у створенні злочинної організації з метою захоплення державної влади був підготовлений за моєю вказівкою і з моєю участю тим же Горбатюком С.В. ще в травні-червні 2014 року! Нехай на той час ця підозра і не була повністю доведена, а тому і не вручалась йому, але це був фактично план подальшого розслідування з метою її доказування. Саме з цього приводу нами були залучені провідні правники – відомі юристи, в т.ч. спеціалісти в області конституційного права, які підготували фаховий висновок про порушення Конституційним Судом України норм Основного Закону під час прийняття рішення від 30.09.2010 року, яким було визнано Закон «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року таким, що не відповідає Конституції України. Це означало відновлення попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені чи виключені згідно із Законом від 8 грудня 2004 року.

Наслідком такого явно замовного владою неправосудного рішення стало проведення Януковичем так званої «адміністративної реформи» на основі його Указу №1085 від 9 грудня 2010 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», а в подальшому, завдяки цьому – і зосередження на керівних посадах в усіх центральних органах виконавчої влади «своїх людей», які і забезпечили функціонування злочинної системи привласнення державного майна та вчинення інших зловживань.

При мені (тобто, до серпня 2014 року) вже були навіть підготовлені кілька проектів повідомлень про підозру частині із суддів Конституційного Суду за винесення цього завідомо неправосудного рішення, тим більше, що саме вони в 2008 році з цього ж питання прийняли прямо протилежне рішення, що являлось також беззаперечним доказом їх завідомо незаконних дій під час розгляду даної справи.

Наскільки я розумію, за цим фактом винесення завідомо неправосудного судового рішення, яке сприяло Януковичу в захопленні державної влади, повідомлення про підозру нікому із названих суддів КСУ в подальшому так і не було вручено. І це при тому, що названі служителі Феміди в той же період прийняли, за висновком провідних наукових експертів, ще цілий ряд завідомо неправомірних рішень, направлених на зосередження у тодішнього Президента всіх важелів по одноосібному управлінню державою.

Так, змушений нагадати слідчим і прокурорам Департаменту спеціальних розслідувань, що рішенням від 6.04.2010 року, щодо формування парламентської більшості, тодішній Конституційний Суд України встановив, що «окремі народні депутати України, зокрема і ті, які не перебувають у складі депутатських фракцій, що ініціювали створення коаліцій депутатських фракцій у ВР України, мають право брати участь у формуванні коаліції депутатських фракцій у ВР України». При цьому, зверніть увагу на ту обставину, що у суду не було навіть підстав для відкриття конституційного провадження. Натомість КСУ привласнив виключні повноваження парламенту щодо внесення змін до Конституції України. Більше того, на підставі цього рішення відбулося викривлене тлумачення норм про порядок і спосіб формування парламентської більшості, завдяки чому тодішня «Партія регіонів» отримала можливість приймати в парламенті вигідні для режиму Януковича будь-які закони.

Далі, рішенням від 11.03.2010 року – щодо тлумачення термінів: «найвищий судовий орган», «вищий судовий орган», «касаційне оскарження», тодішній Конституційний Суд України, знову ж таки, привласнив виключну компетенцію законодавчого органу визначати повноваження Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів.

Цим рішенням тодішній «неслухняний» Верховний Суд України був позбавлений судових повноважень і усунутий від впливу на систему прийняття важливих рішень щодо «дерибану» державного і комунального майна та встановлення тоталітарного режиму в Україні, чого і прагнув Янукович і його найближче оточення.

Я вже не говорю про порушення в той же період, з тією ж метою, кримінальної справи проти членів сім’ї тодішнього Голови найвищої судової інстанції Василя Онопенко, який противився впливу на судову владу з боку Януковича, відвертий тиск на нього та «викручування йому рук», що організував і здійснював один із наближених до тодішнього Президента керівників ГПУ, що проявилось у проведенні вдома у керівника Верховного Суду України обшуків, у безпідставному намаганні притягнути його доньку до кримінальної відповідальності за фактом вчинення нею чисто цивільно-правових дій і т.д. Тому і нагадую, що лише після зустрічі останнього із Віктором Януковичем «наїзди» на Онопенка В.В. припинилися, а названа справа була закрита.

А що вже говорити про рішення цього ж «відданого» Януковичу Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року, яким КСУ дозволив уряду Азарова на власний розсуд регулювати рівень соціальних виплат, хоча, до речі, раніше з цього ж питання приймав прямо протилежні рішення; або рішення від 29 травня 2013 року, яким фактично перешкодив проведенню виборів в м. Києві та до Тернопільської обласної ради (до жовтня 2015 року), чим також сприяв зміцненню режиму Януковича та узурпації ним влади.

Наскільки зрозуміло суспільство і я, зокрема, що і цим фактам ГПУ належної правової оцінки до цих пір не надала, а судді Конституційного Суду України, котрі приймали названі завідомо неправомірні рішення, до сьогоднішнього дня не притягнуті до кримінальної відповідальності. Більше того, частина з них (наскільки мені відомо) і до теперішнього часу продовжують «здійснювати правосуддя».

Про яку підозру Януковичу у створенні злочинної організації з метою захоплення державної влади можна говорити, якщо до сьогоднішнього дня до кримінальної відповідальності також не притягнуто жодного слідчого, прокурора чи суддю (мабуть і суддя Кірєєв явно поспішив, коли в 2014 році тікав з України), які фальсифікували кримінальні справи відносно опозиційних до режиму Януковича політиків, завідомо незаконно затримували і брали під варту тих же Юлію Тимошенко та Юрія Луценка, а також інших опонентів тодішнього режиму, тривалий час тримали їх без достатніх підстав під вартою, що підтверджено Рішеннями Європейського суду з прав людини, притягували завідомо невинних опозиціонерів до кримінальної відповідальності, що підтверджено рішеннями відповідних національних судів, які після Революції гідності скасували названі явно незаконні вироки і ухвали. Ви тільки вдумайтесь, як можна очікувати позитивних результатів в розслідуванні даного епізоду, якщо відносно колишнього слідчого із ОВС Генпрокуратури, який незаконно затримував, клопотав перед судом про взяття під варту нинішнього Генпрокурора, притягував останнього, як завідомо невинного, до кримінальної відповідальності, вже нинішніми слідчими та прокурорами ГПУ було закрито кримінальне провадження «за закінченням строків досудового розслідування»?!

Або про яке «очищення» влади від прибічників Януковича чи об’єктивне проведення таких «модних» сьогодні «конкурсів» при відборі кадрів до правоохоронних органів і судів можна говорити, коли чергова конкурсна комісія, створена із представників Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України «відібрала» на посаду керівника того ж Державного бюро розслідувань одного із найбільш активних прокурорів, який приймав активну участь у завідомо незаконному утриманні нинішнього Генпрокурора під вартою та незаконному його засудженню до позбавлення волі?!

Тобто, до цього часу, за плином 3-х років, по епізодам незаконного переслідування політичних опонентів тодішнього Президента України повного і всебічного розслідування так і не було проведено, а тому ці факти поки що не можна інкримінувати у вину останньому як окремі частини структури підозри за ст. 255 КК України.

Майже аналогічне можна сказати і про епізоди незаконного кримінального переслідування учасників мирних протестів на Майдані, коли тодішня міліція та внутрішні війська незаконно затримували громадян, в т.ч. і тих, які не приймали участі у таких протестах та навіть не були в той час на місці тих подій, застосовуючи до них неправомірну фізичну силу і спецзасоби, цілими групами, в т.ч. з тілесними ушкодженнями, доставляли в райуправління внутрішніх справ столиці, де слідчі міліції під процесуальним керівництвом прокурорів як прокуратур районів, так і особливо – прокуратури міста Києва, представники якої і очолювали групи процесуальних керівників, офіційно, всупереч вимогам закону, складали протоколи їх затримань, після чого повідомляли їм про підозру, а потім, знову ж таки, без наявності передбачених законом підстав, готували і направляли до місцевих судів м. Києва клопотання про обрання таким особам виключно виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі чого більшість слідчих суддів, діючи завідомо незаконно, такі клопотання задовольняли.

Підкреслюю, до теперішнього часу жодного прокурора чи суддю, які були причетні до незаконного притягнення завідомо невинних громадян до кримінальної відповідальності та незаконного позбавлення їх волі, до встановленої законом за такі протиправні дії кримінальної відповідальності так і не притягнута! Як на мене, то і направлення до суду кримінальної справи відносно кількох слідчих міліції тодішнього Дніпровського РУ МВС в м. Києві на чолі із начальником слідчого відділу ледь не в складі злочинної організації є свідченням, на мою думку, невірного підходу до правової оцінки тих трагічних подій, бо очевидно, що самі слідчі без підтримки наглядових прокурорів, які погоджували всі незаконні процесуальні рішення, і тим більше – суддів, які задовольняли ті ж клопотання про взяття під варту громадян, не могли вчинити злочини як службові, так і особливо – проти правосуддя! Уточню: я не маю на увазі рядових прокурорів, які разово, за вказівками вищестоящих прокурорів, приймали в цьому участь, а лише їх керівників, які організовували незаконні переслідування громадян!

Тому, мабуть, мають рацію деякі експерти, коли роблять з цього наступні висновки: такі «прокурори» та «судді» були потрібні як попередній владі Януковича, так і мабуть нинішній, і не виключено – згодяться і для майбутньої!

Як на мене, то для вручення підозри Януковичу В. Ф. за ст. ст. 255 і 109 (захоплення державної влади) КК України не виконані і інші необхідні в таких випадках процесуальні дії. Тому в результаті не усунення зазначених недоліків і допущених вже порушень закону очікувати скоро на обвинувальні вироки суду, в т.ч. і в порядку заочного засудження, за такими не розслідуваними всебічно і в повному об’ємі фактами злочинів, вчинених бувшим Президентом та його поплічниками, я б не став.

У противному ж випадку, я ще раз підкреслюю, будь-які недоліки органів досудового розслідування, в тому числі і їх непрофесіоналізм, бажання пропіаритись, навмисна тяганина, а ще гірше – ігнорування вимог закону при зборі, перевірці і оцінці доказів, тим більше – при дотриманні прав учасників процесу, сприятиме необґрунтованій реабілітації високопоставлених представників попереднього злочинного режиму. Особливо це неприємно усвідомлювати, коли в черговий раз продивляєшся відео зйомки тих трагічних подій на Майдані Незалежності столиці: звірячого побиття спецназівцями мирних людей в ніч на 30 листопада та на вул. Банковій 1 грудня 2013 року, на яких, зокрема, чітко видно, як до 2-х десятків «беркутівців» ногами та гумовими палицями по-звірячому фактично забивають лежачу людину, яка не чинить ніякого опору; розстрілів беззбройних людей на вул. Інститутській 20 лютого 2014 року, із яких видно як протестувальники із дерев’яними щитами намагаються підніматись по ній вверх в сторону станції метро «Хрещатик», а потім падають як «снопи» на асфальт, а паралельно з цим, як з іншого світу - відеопромови головних юристів тодішнього режиму, які закликають протестувальників припинити «порушення громадського порядку», погрожуючи притягненням до кримінальної відповідальності, і т.д.

І насамкінець. З жалем спостерігаю як тепер деякі явно зацікавлені політики, або різні так звані «експерти» незрозуміло з яких питань, а тим більше – окремі народні депутати, причому різних політичних забарвлень, намагаються перекрутити ці страшні події, очорнивши одних і подаючи незаслужено інших осіб ледь не як «героїв» тих подій.

Ще гірше визнавати те, що із плином часу «справи Майдану» невпинно згасають.

Звісно, немає в такому обмеженому форматі змоги викласти всі причини, як головні, так і другорядні, чому ці страшні злочини до цих пір залишаються не розкритими. Але, це вже тема для більш широкого дослідження.

Олексій Баганець Екс-заступник Генерального прокурора України, заслужений юрист України, кандидат юридичних наук, адвокат