Резонанс уже неодноразово писав про зміни до Кримінального процесуального кодексу України, що набули чинності у березні 2018 року. Тема здається вже не цікава.
Утім, я хочу привернути увагу до певних аспектів цих змін, що ближчим часом (я у цьому впевнений), стануть предметом жорстких дискусій та звернень до Конституційного Суду України.
Перш за все хочу відразу сказати, що я є прихильником (по окремим новим нормам – палким) внесених змін, хоча вони містять і свої «але».
Однією з ознак того, що рішення парламенту правильне є те, що після прийняття Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачені ним новели, викликали ідеальний шторм критики як з боку керівництва правоохоронних органів та прокуратури, так й певних політичних кіл, що обстоюють абсолютне право на істину він НАБУ.
При цьому бажання скасувати ці зміни не зникло досі, а навпаки розпалюється та вже ближчим часом, впевнений, у Верховній Раді України будуть палкі баталії про необхідність приведення Кодексу в попередній стан.
Саме з цією метою, без сумніву, перед доленосною датою набрання законної сили вказаних норм, піднялася інформаційна хвиля про те, що не буде можливості швидко проводити поховання, а на додаток – будуть закриватися кримінальні провадження.
Однак, давайте відверто: чому виникли ці зміни взагалі?
Відповідь очевидна. За останні роки почався шквал кримінальних проваджень за вчинення злочинів у сфері господарської діяльності, службових злочинів та злочинів проти державної власності. Не можна сказати, що всі вони безпідставні, однак, для чистоти подальшого аналізу пропоную подивитися дані офіційної статистики.
Отже, у 2016 році до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено 228 повідомлень про вчинення фіктивного підприємництва (стаття 205 КК України), але повідомлено про підозру лише по 143 фактах, і до суду з обвинувальним актом направлено по 125 фактах.
Ще 19 фактів закрито за відсутністю події злочину чи відсутністю в діях особи ознак цього злочину.
За фактами легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (стаття 209 КК України) до ЄРДР внесено 159 повідомлень, але оголошено про підозру у 43 випадках, а до суду з обвинувальним актом направлено 24 провадження із цією статтею. Зате 22 факти закрито за відсутністю ознак злочину.
Ухилення від сплати податків (стаття 212 КК України) . Внесено в ЄРДР 1203 факти, оголошено про підозру – 140, в суд з обвинувальним актом – 33, закрито – 460.
Зловживання владою або службовим становищем (стаття 364 КК України). Внесено до ЄРДР 3360 фактів, оголошено про підозру – 133, до суду з обвинувальним актом – 99, закрито – 1587.
Декларування недостовірної інформації (стаття 3661 КК України). До ЄРДР внесено дані по 58 фактам, підозра – 1, до суду з обвинувальним актом – 0, закрито – 42.
Тепер швиденько ті ж самі злочини у 2017 році.
Фіктивне підприємництво. До ЄРДР – 784 факти, підозри – 372, до суду з обвинувальним актом – 228 та закрито – 60.
Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Обліковано 243 таких злочини, підозра – 96, до суду з обвинувальним актом направлено 262, закрито – 24.
Ухилення від сплати податків. До ЄРДР – 1009 фактів, оголошено про підозру – 120, в суд з обвинувальним актом та для закриття – 96, закрито за відсутністю злочину – 273.
Зловживання владою або службовим становищем. Внесено до ЄРДР 3995 фактів, оголошено про підозру – 248, до суду з обвинувальним актом – 189, закрито – 1662.
Декларування недостовірної інформації. До ЄРДР – 1134 факти, підозри – 211, до суду з обвинувальним актом – 160, закрито – 828.
Усе перераховане мною – капля в морі, але й не спеціаліст зрозуміє про що йде мова. Про ті самі понад 100 тис. обшуків, проведених минулого року. Але ж не лише ними справа обмежується.
Однак, почну саме з них. За моєї пам’яті до 2001 року проводили обшуки дуже й дуже рідко. При цьому прокурора району ще треба було переконати документами, а не словами, що такий обшук потрібен. Та й після того, як проведення обшуку відбувалося з дозволу суду, їх кількість не збільшилася. Принаймні в перші роки.
При цьому якщо проводився обшук і нічого виявлено не було, а особу в якої він проводився, потім до кримінальної відповідальності не притягували, то у слідчого і прокурора виникали серйозні проблеми. Не такі, звичайно, як у разі виправдання обвинуваченого, але «розбір польотів» був на рівні.
Натомість тепер обшук перетворився на рутину. Без нього у правоохоронних органів наче й день дарма пройшов.
Утім скільки із тих 100 тис. обшуків проведено у ході розслідування вбивств, зґвалтувань, розбоїв, грабежів, квартирних крадіжок, шахрайств, військових злочинів, тероризму, а скільки у кримінальних провадженнях по господарським та посадовим злочинам?
А після цього запитати: яку кількість кримінальних проваджень за 2015 – 2018 роки, де було проведено обшуки, згодом закрито за відсутністю події злочину чи ознак злочину, або досудове розслідування триває понад рік з моменту проведення обшуку? Результатів такого аналізу щось я не чув.
Тепер про строки досудового розслідування. Хто може відповісти – скільки кримінальних проваджень за фактами вчинення господарських та службових злочинів розслідується понад рік? Два роки? Три роки? Ще більше?
Чи проводилися у них негласні слідчі дії? Які їх результати, тобто чому не направлено кримінального провадження до суду, а ще краще – жодній особі не повідомлено про підозру?
Де і як зберігаються цінності, у першу чергу – гроші, вилучені у ході обшуків? Чи не має фактів їх втрати? Особливо цікаво це у контексті ліквідованих за останні 4 роки банків.
Хто знає, а може якість кошти перебували на депозиті у одному із таких банків і що тепер робити?
Одним словом – запитань більше ніж відповідей у ЗМІ. От якби на ці питання була офіційна інформація (вся там буде правда чи ні, то інше питання), тоді б можна було без істерики та надриву в голосі заявляти про неприпустимість означених змін до КПК.
Та все ж чи такі вже ці зміни всеосяжні та які проблеми заховано у тексті Закону?
Перш за все хочу звернути увагу, що пункт 4 § 2 Прикінцеві положення даного Закону містить, на мій погляд, безпрецедентну норму, а саме він вказує, що підпункти 11 – 27, 45 пункту 7 § 1 (тобто саме означені зміни) цього розділу не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
Отже, норми, що покращують права підозрюваного вперше на законодавчому рівні не розповсюджено на них! При цьому враховуючи, що зараз суди перебувають у процесі реформування (хтось залишиться, а комусь – на вихід), можна не сумніватися, що переважна більшість суддів не захоче застосовувати прямі норми Конституції України.
То ж виходячи з цього неординарного рішення парламенту, давайте спробуємо спрогнозувати пару цікавих ситуацій, що уже прямо зараз, переконаний, відбуваються.
Отже, досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється рік – півроку, та хоч за день, до внесення цих змін. У ході досудового розслідування уже після набрання законної сили змін до КПК слідчий чи прокурор вносить до ЄРДР дані про ще якесь кримінальне правопорушення та об’єднує його у одне старе провадження.
Як у такому разі розраховувати строки перебігу досудового розслідування? Де потрібно оскаржувати дії чи бездіяльність слідчого і прокурора? До якого суду подавати клопотання, у тому числі про призначення експертизи? Хто має продовжувати строки досудового розслідування?
А як вчинити, якщо досудове розслідування тривало за фактом одного злочину, а потім у березні до ЄРДР внесли ще один злочин, об’єднали з першим, але той перший закрили за відсутністю складу злочину. Номер провадження старий – воно за попередніми нормами має розслідуватися, чи вже за новими?
І головне. Пройде, наприклад, якийсь час. Дійде це питання до Конституційного Суду України і він, уявімо, винесе рішення про неконституційність норми, що встановлювала незворотність дії цього Закону. Що тоді робити з засудженими за старим КПК, особливо якщо вони намагалися захищатися за новими нормами?
Але то все у майбутньому, а зараз є зараз. Не здивуюся, якщо згодом ми дізнаємося, що останні два – три тижні перед доленосною датою березня 2018 року до ЄРДР понавносили такі дані, що багатьом підприємцям та посадовцям не на один рік буде чим «зайнятися». Особливо, якщо взяти до уваги нещодавні відкриття «новацій» досудового розслідування із інтерв’ю агента НАБУ, коли виходить, що злочину ще не має, а бурхлива робота уже ведеться.
До речі, наводячи статистику я взяв для прикладу лише певні злочини. Для тих, хто не робив у правоохоронних органах, поясню.
Раніше, як відомо, кримінальні справи порушували постановою після дослідчої перевірки.
З огляду на це, наприклад, кількість навмисних вбивств приблизно рівнялася числу виявлених тіл з ознаками насильницької смерті. Самогубства чи нещасні випадки знаходили своє вирішення у постановах про відмову в порушенні кримінальної справи.
Після того, як було прийнято новий КПК, усі факти самогубств та нещасних випадків почали вносити до ЄРДР саме як вчинені кримінальні правопорушення, а тому в плані існуючих статистичних звітів, точний аналіз можливо дати лише маючи відповідний доступ до внутрішніх даних правоохоронних органів.
Аналогічним чином вносяться до ЄРДР й інші повідомлення про вчинення злочину. Тобто хтось помилково може вважати чиїсь дії злочином, подати заяву та ці дані буде внесено в ЄРДР, проведено досудове розслідування та кримінальне провадження абсолютно законно закрито.
Утім із наведених мною статистичних даних таке можливо лише за наявності заяви про зловживання чи декларування недостовірної інформації, та й то з дуже великими умовами.
Насправді законодавство виписано так, що помилково внести дані про фіктивне підприємництво, ухилення від сплати податків, а тим більш про легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, неможливо. Досудове розслідування у таких злочинах у разі їх виявлення, може бути або зупинено в силу передбачених КПК обставин, або ж кримінальне провадження має бути з обвинувальним актом направлене до суду.
Хто з юристів мені зможе пояснити яким чином можна помилкового дійти до висновку про існування фіктивного підприємництва, або ще краще – відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом? І це при тому, що останній злочин можливо виявити по суті лише у ході досудового розслідування, коли напевно доведено, що кошти (майно) незаконно одержано та відповідно легалізовано.
Яким законом потрібно керуватися щоб внести до ЄРДР дані про ухилення від сплати податків без наявності узгоджених податкових повідомлень-рішень?
Усе це питання, що мають відповіді з небагатьма відомими. Два – три правильних варіанти, що усім зрозумілі й без озвучування.
Утім, як бути з такими новелами у КПК із розслідуванням злочинів проти особи, проти власності громадян, проти статевої свободи і недоторканості, проти громадської безпеки тощо? Відповідь, напевно, лежить у тій площині, що принаймні строки досудового розслідування у цих злочинах мають починати перебіг лише після оголошення особі про підозру.
Стосовно призначення експертиз, то по цим злочинам доречно було б дозволити їх призначати самим слідчим. Утім у разі виявлення винної особи та повідомлення їй про підозру, вона має бути ознайомлена із постановами про призначення експертизи та їх висновками. Така норма існувала у КПК, що діяв до 2012 року, і нічого погано в ній не було.
При цьому вже після оголошення особі про підозру, усі інші експертизи призначати у слідчого судді. Тим самим буде знято навантаження із суду, що знаходиться за місцем реєстрації органу досудового розслідування, як юридичної особи.
Тож, на моє переконання, не потрібно із цих змін робити трагедію. Просто слід робити так, щоб не було необхідності у таких змінах.
