» Адвокат розповіла про проблеми законопроєкту Зеленського щодо відповідальності за брехню е-деклараціях

18 январь 2021, Понедельник, 22:50

Адвокат розповіла про проблеми законопроєкту Зеленського щодо відповідальності за брехню е-деклараціях

4 декабря 2020г.
82928202_638184633600882_2733918018739372032_n

Законопроект № 4434 про відповідальність за недостовірне декларування , внесений Президентом України до Верховної Ради, "містить позитивні ініціативи, проте не дозволить в повній мірі усунути законодавчі прогалини, та не створить належних умов для дотримання міжнародно-правових зобов’язань України у сфері запобігання корупції".

Про це у коментарі Резонансу 4 грудня розповіла адвокат Наталія Вдовиченко.

Вона звернула увагу, що в проекті Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення відповідальності за декларування недостовірної інформації та неподання суб'єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування пропонується збільшити поріг адміністративної відповідальності за подання завідомо недостовірних відомостей, які відрізняються від достовірних на суму від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб ( раніше – від 100 до 250 ПМ).

Кримінальний кодекс України запропоновано доповнити статтею 366-2 Декларування недостовірної інформації та статтею 366-3 - Неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

- І, якщо абсолютно логічною і доцільною є ініціатива притягувати до кримінальної відповідальності суб’єктів декларування за неподання декларації, криміналізація недостовірних відомостей за відсутності корупційної складової ( незаконного збагачення) є абсолютно зайвою, - каже адвокат. - Слід звернути увагу на саме формулювання ст.366-2 КК України. Виникають питання. Які саме відомості вважаються недостовірними ( не по сумі, а по суті цих відомостей)? У яких випадках має місце умисне внесення недостовірних відомостей?

До прикладу:

- відображаємо земельні ділянки в декларації, і зазначаємо нормативно-грошову оцінку замість експертної, або вказуємо вартість, яка зазначена в договорі (при цьому, у кожному випадку вартість земельної ділянки різна, і може істотно відрізнятись, проте всі ці відомості є достовірними. Така помилка підпадає під критерій недостовірності?

- за якими критеріями оцінюватимемо «умисне внесення»? Якщо в особи відсутній «логічний для кримінального злочину» мотив для приховування відомостей, проте відомості відрізняються від достовірних на суму більше 500 ПМ, має місце умисне внесення недостовірної інформації?

- якщо особа самостійно виправила помилку, шляхом внесення змін до декларації, але після встановленого Законом строку, протягом якого дозволено вносити зміни, така поведінка суб’єкта вважається кримінальною?

Юристи, які стикаються з антикорупційним законодавством на практиці, розуміють, що далеко не завжди подання недостовірних відомостей в декларації, які відрізняються від достовірних (навіть за умови що така різниця більше 500 ПМ) мають під собою корупційне підґрунтя. Надзвичайно часто це помилки при заповненні форм декларації, неправильне тлумачення норм права, банальна неуважність. Трапляються ситуації, коли один об’єкт невірно зазначив – ось і «назбирав» більше 500 ПМ.

Запропонована редакція ст. 366-2 не відповідає принципу юридичної визначеності, вимогам «якості приписів права» в розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції (доступність, чітке формулювання, передбачуваність у застосуванні, щоб виключити будь-який ризик свавілля).

Суб’єкт декларування сьогодні об’єктивно не має можливості стовідсотково уникнути помилки. Наразі антикорупційне законодавство надто швидко змінюється, що вносить додаткову плутанину при його застосуванні. До обговорень проблематики антикорупційного законодавства переважно активно підключають громадських активістів – «туманний альбіон» юриспруденції.

Прокуратуру і адвокатуру з процесу обговорень виходу з можливих законодавчих пасток взагалі виключили. НАЗК намагається надавати роз’яснення, опрацьовує безліч варіантів, проте в зв’язку із великою кількістю таких варіантів передбачити і роз’яснити все не може.

Судова практика відсутня. Такі категорії справ завершуються на стадії розгляду судом першої інстанції, і іноді, лише коли апелянтом є суб’єкт декларування – розглядаються апеляцією.

На мою думку, без судової практики випрацювати якісний закон в принципі не можливо, а до обговорень слід залучати не просто фахівців в галузі права, а спеціалістів, які тривалий період часу практикують саме в цьому напрямку, - акцентувала Наталія Вдовиченко.

ВІДНОВЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА НЕДОСТОВІРНЕ ДЕКЛАРУВАННЯ: «ЗА» ЧИ «ПРОТИ»?

Читайте Резонанс у Facebook та підписуйтесь на наш канал у Telegram