Необхідно розуміти, що у випадку загострення ситуації в ООС чи іншої збройної агресії проти України при веденні інтенсивних бойових дій, проведенні повномасштабних військових операцій, правоохоронну діяльність у ЗС та інших військових формуваннях фактично нікому буде здійснювати, що неминуче призведе до суттєвого погіршення військової дисципліни, а це, у кінцевому рахунку, негативно впливатиме на обороноздатність України. Очевидно, виходячи із наявних реальних воєнних загроз з боку РФ, сьогодні потрібно терміново вживати комплекс заходів для зміцнення обороноздатності України. Серед цих заходів не останнє місце займає створення дієвої системи військової юстиції, оскільки належне підтримання законності і правопорядку у військових формуваннях є однією із запорук ефективного виконання ними завдань із захисту держави від збройної агресії. Під час такої реформи безперечно корисним буде і врахування досвіду функціонування військової юстиції у зарубіжних країнах, зокрема, у Республіці Польща.

Як військового юриста, насамперед, мене цікавить організація системи військової юстиції у країнах, котрі вже понад три десятиліття перебувають в умовах перманентного воєнного конфлікту. Акцентую, що у кожній із цих країн існують органи військової юстиції. Але їхні системи мають свою специфіку, зумовлену особливостям правових систем цих держав.

Розвитку військово-польової криміналістики у нашій юридичній науці ще недостатньо приділено уваги та ця дисципліна потребує наукового переосмислення з урахуванням досвіду діяльності військових прокуратур та слідчих підрозділів відповідних правоохоронних органів у зоні проведення ООС (АТО).

Військовий суд виправдав генерала Тарнавського, тому що під час судових засідань було чітко установлено: йдучи на угоду, М.Тарнавський діяв в інтересах України, в інтересах Української Армії, в інтересах українських військовиків, в інтересах українців.