Про діяльність Національного антикорупційного бюро України можна розповідати годинами, з насолодою коментуючи кожне кримінальне провадження, що розслідує ця видатна установа, і кожний процесуальний документ, що складений детективами НАБУ. Створене для розслідування корупційних злочинів серед верхівки української влади, НАБУ займається, хіба, переслідуванням голів селищних рад, водіїв зерновозів та суддів низової ланки, викритих СБУ на дрібних хабарях, виконанням приватних замовлень і збором грошей для свого директора з заможних фігурантів кримінальних проваджень (достатньо лише пригадати аграрного барона Бахматюка, який навіть оплачував відпочинок директора НАБУ Артема Ситника та керівника Головного підрозділу детективів Андрія Калужинського в мисливському господарстві «Поліське-Сарни).

На сторінках Резонансу хочу розглянути з одного боку теоретичну проблему, але насправді це питання може стосуватися кожного, а тому хотілося б почути думки з цього приводу. Особливо цікаво – критичні зауваження.

Якщо це готувалося для звіту перед дипломатичними представництвами іноземних держав чи інших іноземних кураторів України про наміри привести нашу прокуратуру до, так званих, «європейських стандартів», це одне. Але, якщо це дійсно програмний документ по удосконаленню її діяльності на майбутнє, то зміст даної Стратегії вибачте пустий!

Хотелось бы напомнить нашему гаранту Конституции, что ст.106 Основного закона не предусматривает его какого-либо влияния на назначение либо увольнение руководителя НАБУ. А статьи 126 и 129-» гласят о недопустимости какого-либо влияния на судей и обязательности выполнения их решений всеми, так как эти решения выносятся от имени народа Украины.

Якщо останнім часом для успіху пісні не важливо мати логіку в словах і нотах, то для ефективного державного управління тексти рішень й процес їх імплементації мають бути чіткими, продуманими, виваженими, прорахованими на кільканадцять кроків наперед. Адже систематична відміна управлінських рішень чи неможливість їх впровадження в життя – це не тільки шкода авторитету влади, це гальмування розвитку держави та зневіра людей у можливостях її керівництва.

Верховна Рада напередодні вкотре не змогла відтермінувати обов’язкове застосування реєстраторів розрахункових операцій для підприємців-спрощенців.

Першим і нестерпним бажанням тих, хто дорвався до влади, є жага щось реформувати. Вони свято вірять, що є мудрішими за попередників і саме їх реформи принесуть усім щастя.

Не дивлячись на щорічне погіршення ситуації навколо діяльності органів правопорядку, прокуратури і судів, в першу чергу, через постійні намагання їх «реформувати», що триває як мінімум останні 6-ть років, я продовжую свої дослідження проблеми дотримання прав і свобод громадян в сфері правоохоронної діяльності, на що ні попередня влада, ні нинішня взагалі не звертають будь-якої уваги.

Чимала кількість небойових втрат наших військовослужбовців – це, частково, і результат не зовсім продуманого позбавлення прокурорів, які працюють у військовій та оборонній сферах, певних прав та функцій. А також недостатньої уваги керівництва держави до питання створення повноцінної і ефективної системи військової юстиції.

Як військового юриста, насамперед, мене цікавить організація системи військової юстиції у країнах, котрі вже понад три десятиліття перебувають в умовах перманентного воєнного конфлікту. Акцентую, що у кожній із цих країн існують органи військової юстиції. Але їхні системи мають свою специфіку, зумовлену особливостям правових систем цих держав.

У надрах Верховної Ради готуються деякі законодавчі зміни, які найближчим часом, у разі їх прийняття, вливатимуть на роботу Державного бюро розслідувань. Мається на увазі законопроект 2560.  На мою думку, запропонована редакція має низку недоліків та не врегульовує найбільш проблемні питання, що виникають під час розмежування підслідності.

Три года за убийство 176 человек. Именно такой срок могут получить те, кто сбил украинский самолет в Иране, потому что местные правоохранители посчитали это неумышленным убийством. Да, именно так. Их не устраивает квалификация, на которой настаивает украинская прокуратура. Они считают, что расценивать гибель экипажа и пассажиров украинского авиалайнера, как особо тяжкое преступление, нельзя, дескать, это очень жестко.