Протягом дня 17 лютого російська армія близько 50 разів обстріляла три райони Дніпропетровської області, внаслідок чого загинув один чоловік і зафіксовано численні руйнування цивільної інфраструктури
Про це розповідає Резонанс
«Росіяни вбили 54-річного чоловіка у Марганецькій громаді, що на Нікопольщині. Поцілили і по райцентру, Мирівській, Червоногригорівській та Покровській громадах», – заявив він.
У Марганецькій громаді Нікопольського району загинув 54‑річний чоловік. Обстріли також влучили по райцентру та сусіднім громадам — Мирівській, Червоногригорівській і Покровській. Пошкоджено багатоповерховий житловий будинок, гуртожиток, понад 30 приватних будинків і господарчих споруд.
Руйнування інфраструктури та наслідки для громад
Крім житлового фонду, внаслідок ударів пошкоджені підприємства: постраждало транспортне підприємство та будівля місцевого пожежного депо. На території Петропавлівської громади Синельниківського району вогонь охопив автомобіль, у Грушівській громаді Криворізького району зафіксоване пошкодження житла.
Від обстрілів постраждали також інші елементи цивільної інфраструктури: пошкоджені приватні господарства, складські приміщення та допоміжні будівлі, що ускладнює відновлення нормального життя в громадах.
Застосовані засоби ураження та правова оцінка
Атаки велися з різних видів озброєння: ударні безпілотні літальні апарати, ракети, керовані авіаційні бомби (КАБ) та реактивні системи залпового вогню (РСЗВ). Такі удари систематично спрямовуються по українських містах і населених пунктах, уражаючи цивільні об’єкти і житлові квартали.
Українська влада та міжнародні структури кваліфікують подібні атаки як воєнні злочини, звертаючи увагу на цілеспрямований характер обстрілів цивільної інфраструктури та житлових масивів. Метою ударів часто стає системне руйнування об’єктів життєзабезпечення — електро- та водопостачання, теплопостачання, медичні заклади та зв’язок.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році. Станом на зараз 149 країн-учасниць зобов’язані запобігати актам геноциду та карати за них у воєнний і мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, здійснені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу.
Ознаки геноциду можуть включати:
- вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень;
- навмисне створення умов життя, розрахованих на фізичне знищення групи;
- переслідування та знищення людей із проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- винищення інтелігенції та осіб, які є носіями національної культури;
- насильницьке переміщення або депортація дітей та спроби змінити їхню культурну ідентичність;
- викрадення, знищення або вилучення культурних пам’яток та книг, що підтверджують історію українців.
Керівництво росії заперечує умисний характер ударів по цивільній інфраструктурі, хоча практична сторона подій та зафіксовані збитки свідчать про системні посягання на життєво важливі для населення об’єкти.
Наслідки чергових обстрілів — людські жертви, постраждалі сім’ї, пошкоджені будинки і підприємства — потребують оперативного реагування з боку місцевих служб та подальшої фіксації для правової кваліфікації дій агресора.