Головний військовий прокурор А. Матіос швидко перехопив запроваджену Президентом України В. Зеленським моду запускати ролики з виступом на YouTube. Ну ду-у-уже хоче сподобатись йому, будь як попасти на очі, показати свою сучасність і відданість новелам у спілкуванні з громадянами навіть у таких дрібницях. Може тоді вдасться зачепитись якщо не за нинішню, так може за якусь іншу посаду і при цій владі. Але слід визнати, що першій досвід виявився невдалим.
Журналісти, маючи початкові знання основ права на рівні студентського загального курсу «Основи українського законодавства», примудрялись утримувати розмову з ним в рамках формальної і життєвої логіки. Конфузи ставались лише коли А. Матіос намагався покрасуватись якимось спеціальними знаннями, що виходять за межі журналістського досвіду. Самий пам’ятний – його заява про використання тепловізору під час «замаху» на Шокіна.
Ну і останній – із піднятим ажіотажем навколо ролика в Інтернеті на про «напад Румунії на Україну», що виявився невдалим жартом румунського письменника, якій таким чином за несподіваною допомогою А. Матіоса прорекламував свою майбутню книгу.
Відсутність стримуючого фактору в особі журналіста-співрозмовника і спілкування виключно з безсловесною камерою у власному кабінеті надала А. Матіосу можливість проявити себе у всій красі. Він видав таке ноу-хау в кримінальному процесі, що навіть після триразового перегляду ролика і уважного прослуховування не вірилось, що подібне може висловлювати особа, яка 5 років (!!!) посідає крісло заступника генерального прокурора.
Якщо відкинути усі майстерно виказані А. Матіосом емоції та вітіювату словесну лузгу, якою він так славиться, сутність чергової чвари між військовою прокуратурою і НАБУ зведена до наступного.
"Сьогодні ми не знаємо, які саме факти встановили слідчі військової прокуратури ГПУ, і, що найголовніше, чи були втручання в носії інформації, відомості з яких, ймовірно, стали приводом для розслідування журналістів BIHUS.info. Простіше кажучи, НАБУ не може бути впевнене в тому, що інформація частково чи повністю не була видалена. Перевірити це без доступу до носіїв неможливо. Третій місяць поспіль детективи НАБУ намагаються перевірити, чи це дійсно так, але їхні звернення ігноруються. Бюро не змирилося з цим свавіллям, звернулося до суду і там зіткнулося з відкритим опором прокурорів військової прокуратури ГПУ", - йдеться у повідомленні НАБУ.
КОРУПЦІЙНА ПРОКЛАДКА ЯНУКОВИЧА
Саме на цю заяву А. Матіос запустив на YouTube свій виступ, в якому гнівно заклеймував посадовців НАБУ і звинуватив їх у незнанні кримінального процесуального права.
З того, що усім стало відомо після резонансних випусків Д. Бігуса про «Укроборонпром» із засобів масової інформації і заяв посадовців та самого А. Матіоса, військова прокуратура, будемо вважати, законно і на підставі отриманих судових дозволів у 2016 році вилучила матеріальні носії інформації про спілкування відомих фігурантів «справи по Укроборонпрому» - смартфони чи інші електронні носії. Ці матеріальні носії із записами спілкування є доказами у кримінальному провадженні, яке було тоді і залишається зараз в провадженні військової прокуратури.
Саме роздруківка цих розмов була тими 87 аркушами, які були передані у 2016 році з військової прокуратури в НАБУ. Щоправда, це не було належно в процесуальному плані виконане виділення матеріалів кримінального провадження і передача їх до іншого органу розслідування. Більше це нагадувало звичайну інформацію одного органу слідства до іншого про наявність в них доказів, які можуть бути підставою для реєстрації кримінального провадження по корупційному правопорушенню.
Відразу слід зауважити, що у процесуальному плані протокол з роздруківкою запису спілкування фігурантів не є самостійним доказом. Доказом є тільки матеріальний носій, а протокол є похідним від нього процесуальним документом і без носія доказового значення не може мати.
Посадовці НАБУ успішно поховали ці 87 аркушів у столі допоки на початку 2019 року не вийшов цикл програм Д. Бігуса. Заради справедливості слід зазначити, що військова прокуратура, в розпорядженні якої залишились матеріальні носії інформації, також нічого не робила по розслідуванню обставин, зафіксованих у розмовах фігурантів. А Матіос у виступі спеціально акцентував, що розслідувати ці обставини повинне було саме НАБУ, а не військова прокуратура.
Після початку скандалу навколо «Укроборонпрому» НАБУ підхопилось і почало своє розслідування. Як можна зрозуміти із заяв НАБУ і військової прокуратури, детективи НАБУ ознайомились з матеріалами кримінального провадження у військовій прокуратурі. Але найважливішій доказ – матеріальні носії інформації, їм військовими прокурорами чомусь наданий не був. А без його експертного дослідження і підтвердження автентичності ці записи не можуть бути належним доказом.
СУД ЗОБОВ’ЯЗАВ НАБУ ЗАРЕЄСТРУВАТИ СПРАВУ ПРОТИ МАТІОСА ТА ЛУЦЕНКА
Чому військова прокуратура затримала в себе на 3 місяці і не передала встановленим кримінальним процесуальним кодексом порядком цей доказ в НАБУ, так і не зрозуміло. Ще більше незрозумілим є те, що, зі слів А. Матіоса, військова прокуратура, ніби то, сама призначила експертне дослідження технічних носіїв інформації. Але для чого?! Тим більше, Матіос так переконливо стверджує в тому же виступі, що військовій прокуратурі це кримінальне провадження не підслідне. Адже виконання процесуальних дій з важливим речовим доказом не уповноваженим органом може нівелювати цей доказ і призвести до визнання його недопустимим.
Чи не це було метою?
Ну, а «відмазка» А. Матіоса відмови військової прокуратури передати НАБУ матеріальні носії інформації просто вражає. Це чергове ноу-хау в кримінальному процесі від головного військового прокурора. Довелось тричі переслухати виступ Матіоса так як важко було повірити, що подібне може говорити людина, яка має диплом юриста, багато років працювала в правоохоронних органах, в тому числі останні 5 років в посаді заступника генерального прокурора.
Зі слів А. Матіоса військова прокуратура не допускала детективів НАБУ до матеріальних носіїв інформації тому, що…… на цих носіях зафіксоване спілкування приватних осіб, а тому детективам НАБУ потрібно отримати спеціальний дозвіл слідчого судді на це. І ці в решті решт були змушені звернутись до суду. Можна собі уявити очі слідчого судді, коли він отримав подібне чудернацьке клопотання. Та й ще стикнувся з тим, що військові прокурори в судовому засіданні «чинили опір» детективам НАБУ у цьому висмоктаному з пальця процесі. А час спливає, розслідування затягується.
Один слідчий орган звертається до слідчого судді за дозволом на ознайомлення з доказами, що містяться в кримінальному провадженні іншого слідчого органу – це ще треба придумати. За більше, ніж 30-річну юридичну практику такого більше ніде не зустрічалось. До подібного додумались лише матіосівські військові прокурори.
Ще більш незрозумілим є те, що ще у 2016 році сам А. Матіос, як він заявив, «у цьому самому кабінеті особисто передав посадовцям НАБУ 87 аркушів» з роздруківкою змісту того самого «спілкування приватних осіб». Тобто, він ще 3 роки тому розголосив зміст спілкування фігурантів справи посадовцям НАБУ, а зараз із таким завзяттям став на захист прав цих фігурантів у суперечці з НАБУ. Це ж є відвертим надуманим фарсом.
Висновок очевидний – А. Матіос чомусь зацікавлений в максимальному затягуванні розслідування обставин навколо «Укроборонпрому». Іншого логічного пояснення тому, що відбулось поміж військовою прокуратурою та НАБУ, і тим відвертим навколоюридичним дурницям, які озвучив А. Матіос у своєму виступі, немає.
Яка причина цього – підігрування якійсь стороні під час виборів і очікування, поки вони не закінчились, або щось інше, невідомо. Він правильно назвав себе слугою. Тільки він є слугою не народу, а конкретних осіб.
БЕЗВИХОДДЯ ВІЙСЬКОВОЇ ПРОКУРАТУРИ
Його невисока юридична грамотність не є новиною. За отриманою базовою освітою він є диригентом, а юридичний факультет закінчив після цього заочно. Тому в нього немає академічних базових знань з теорії права та інших юридичних дисциплін і це дає знати в дуже вільному тлумаченні ним законодавства. Але ж в нього є десятки і сотні підпорядкованих військових прокурорів, в тому числі і ті, які приймали участь в цьому безглуздому судовому засіданні по наданню доступу детективам НАБУ до матеріалів кримінального провадження військової прокуратури. Невже керівник і їх підібрав під стать собі?
Тим більше, як уявляється, не слід було гнатися за модою і запускати цей ролик зі своїм виступом, щоб черговий раз осоромитись. Самовпевненість цього разу підвела. Краще вже спілкуватись в студії з журналістами, може вони наступного разу не дозволять йому висловлювати подібні юридичні нісенітниці.
А краще взагалі подумати про те, щоб піти у відставку.