Чи відповідатиме міністр юстиціі за неналежне представництво держави у Європейському Суді?

«Резонанс» вирішив розібратися чому за гроші платників податків має сплачуватися чергова компенсація недоброчесним суддям, які порушили суддівську присягу.

Для початку трохи історії щодо учасників справи у ЄСПЛ.

1. Андрій Куликов. Був суддею військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону. В жовтні 2003 року кваліфікаційна комісія суддів військових судів України прийняла рішення рекомендувати Вищій раді юстиції внести до Верховної Ради України подання про його звільнення. У подальшому, Вища рада юстиції підтвердила, що Куликовим було порушено вимоги Конституції та ст. 6 Закону України «Про статус суддів», він не дотримувався закону та службової дисципліни. Історія порушень судді Куликова за посиланням.

2. Володимир Корзаченко. В червні 2010 року Вища рада юстиції прийняла рішення про внесення подання Президентові України про його звільнення з посади судді Носівського районного суду Чернігівської області за порушення присяги. При розгляді судових справ, Корзаченко порушував територіальну підсудність, постановляв незаконні ухвали про забезпечення позову, не дотримувався процесуального закону та безвідповідально ставився до своїх службових обов’язків. Указом Президента України від 6 липня 2010 року Корзаченка було звільнено з посади судді.

3. Олег Бачун. З березня 2006 року працював суддею Окружного адміністративного суду м. Києва. Указом Президента України Ющенка від 09 червня 2006 року був призначений головою цього суду. У червня 2010 року Постановою Верховної Ради України звільнений з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги судді.

Підставою прийняття акту стали рішення Вищої ради юстиції, висновки якої ґрунтувалися на тих обставинах, що суддею Бачуном грубо порушувалось процесуальне законодавство при розгляді судових справ. Ним в порядку адміністративного судочинства розглядались справи, не підвідомчі адміністративному суду, без достатніх законних підстав вживались необґрунтовані заходи забезпечення позову, що мало істотні негативні наслідки.

Слід додати, що Бачун встиг попрацювати заступником свого кума Генерального прокурора Яреми, і навіть на цій посаді вражав своєю декларацією, відомості якої дають підстави стверджувати про його незаконне збагачення.

4. Сергій Конякін. Звільнений у зв’язку з порушенням присяги в 2010 році. Підставою звільнення стало подання Вищої ради юстиції, в обґрунтування якого покладено порушення суддею норм процесуального законодавства при розгляді цивільної справи та скарг директорів фермерських господарств.

Неповідомлення учасників судового процесу про розгляд справи, не встановлення осіб, які з’явилися в судове засідання, прийняття скарг до провадження без сплати державного мита, з призначанням до розгляду на наступний день – серед переліку порушень судді.

Зазначалось, що протягом кількох років, ще під час перебування на посаді голови суду, суддя Сергій Конякін зловживав владою, примушуючи керівників агрофірм Голованіського району надавати суду під виглядом благодійної допомоги зерно та іншу сільськогосподарську продукцію, яку він в подальшому привласнював та витрачав на власні цілі. За даними фактами першим заступником прокурора Кіровоградської області відносно Конякіна порушувалась кримінальна справа  за частиною другою статті 364 та частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України.

При прийнятті подання, Вища рада юстиції також врахувала характеристику судді, згідно якої суддя Конякін до виконання своїх посадових обов’язків ставився недобросовісно, не дотримувався правил внутрішнього трудового розпорядку, виявляв нестриманість у спілкуванні з громадянами,  конфліктував з колегами, ставився зверхньо до підлеглих, допускав грубість, образи та погрози.

5.Людмила Стасовська. Постановою Верховної Ради України від 23 грудня 2010 року звільнена з посади судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у зв’язку з порушенням присяги.

Вища рада юстиції встановила, що при здійсненні правосуддя суддя Стасовська Л.І. порушувала вимоги закону та допускала несумлінність. Відкриття нею проваджень у справі здійснювалось з недотриманням вимог цивільно-процесуального законодавства. Суддя необґрунтовано забезпечувала позови, в порушення вимог  ЦПК  не направляла до апеляційного суду апеляційні скарги на ухвали суду про відкриття провадження у справі та забезпечення позову, відмовлялась надавати можливість Вищій раді юстиції ознайомитись із цивільною справою, що була предметом перевірки у ВРЮ, переховувала її у себе і не здавала до канцелярії суду, а також незаконно позбавляла осіб права власності. Водночас, перелік порушень судді у рішенні ВРЮ є більш ширшим.

6. Петро Ковзель. Указом Президента України від 22 серпня 2007 року

був призначений на посаду судді окружного адміністративного суду міста Києва строком на п'ять років.

Брат екс-депутата від БЮТ Миколи Ковзеля, який будучи суддею встиг попрацювати і його помічником на громадських засадах. А до цього – був помічником відомого екс-депутата і голови Верховного Суду Василя Онопенко.

Обставини, що ставили під сумнів дотримання Ковзелем суддівської присяги, пов’язані із гральним бізнесом. В травні 2009 р. був прийнятий закон про заборону грального бізнесу в Україні. Але своїми рішеннями пан Ковзель фактично відмінив цю заборону.

В.о. Президента України, та колишній соратник Миколи Ковзеля по партії «БЮТ», Олександр Турчинов Указом від 18 березня 2014 року «Питання П. Ковзеля» скасував відповідний Указ Президента України в частині звільнення Петра Ковзеля за порушення присяги. Вказане було обґрунтовано наявністю постанови Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2011 року. І хоча текст вказаної постанови ВАСУ у Єдиному реєстрі судових рішень відсутній, відомо, що насправді в судовому порядку Указ Президента про звільнення П.Ковзеля не скасовувався.

За таких обставин законність дій Олександра Турчинова викликає великі сумніви. Більш того, є питання чи мав він такі повноваження як виконуючий обов’язки Президента, а не Президент? Вбачається, що ні. Разом з тим, Петра Ковзеля було поновлено. Про вказану ситуацію також зазначалось і у ЗМІ.

7. Кирил Кормушин. Постановою Верховної Ради України від 21 жовтня 2010 року був обраний суддею Шевченківського районного суду міста Києва безстроково, а 23 грудня 2010 року – звільнений за порушення присяги.

Суддя постановляв вироки з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, які на цій підставі скасовувались апеляційним судом, що неодноразово виносив стосовно судді Кормушина окремі ухвали.

Серед порушень, допущених суддею під час розгляду кримінальної справи, в окремій ухвалі зазначалось про незаконне видалення підсудного із залу суду на весь час розгляду справи без наведення мотиву прийнятого рішення, чим було порушено його право на захист, адже підсудного було позбавлено можливості брати участь у судових дебатах та звертатись до суду з останнім словом.

8. Лілія Васіна. Постановою Верховної Ради України  від 1 червня 2000 року обрана суддею Кіровського районного суду міста Дніпропетровська безстроково. 01 березня 2011 року Вища рада юстиції прийняла рішення про внесення подання про її звільнення.

Розглядаючи справи за участі КП «Центральний ринок» вирішувала питання про права та обов'язки осіб, які не брали в ній участі; роз'яснюючи судові рішення, насправді постановляла нові рішення на користь КП «Центральний ринок», визнававши право власності на будівлі та споруди; фактично вирішувала спори між юридичними особами, що є виключною компетенцією господарських судів.

У своєму рішенні Вища рада юстиції робить висновок, що обставини допущених порушень при розгляді вказаних вище справ і постановленні судових рішень на користь КП «Центральний ринок» свідчать про необ'єктивність та упередженість дій судді. Окрім цього, Васіна приймала незаконні та необґрунтовані ухвали про забезпечення позову.

9.Ігор Бараненко. Указом Президента України від 4 жовтня 2005 року призначений на посаду судді військового апеляційного суду Західного регіону, постановою Верховної Ради України від 22 лютого 2007 року обраний суддею Київського апеляційного адміністративного суду.

26 травня 2010 року Вища рада юстиції прийняла рішення про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення Бараненка з посади судді Київського апеляційного адміністративного суду за порушення присяги. Постановою від 23 грудня 2010 року Верховна Рада України звільнила Бараненка з посади судді Київського апеляційного адміністративного суду у зв’язку з порушенням присяги.

Ігор Бараненко відомий тим, що є родичем сумнівно відомого судді Верховного Суду Олександра Волкова, про виграш справи якого в ЄСПЛ мова піде трохи пізніше. У 2009 році при розгляді справи за позовом судді Вищого господарського суду Валентини Палій про визнання протиправним та скасування рішення Восьмого позачергового з’їзду України про припинення повноважень члена Вищої ради юстиції Валентини Палій і про призначення члена Вищої ради юстиції Волкова Олександра Федоровича, прийняв рішення на користь свого родича. Окрім цього, пан Волков, будучи суддею Верховного Суду України, неодноразово переглядав рішення, ухвалені суддею Бараненком, який є братом його дружини. Звільнення за порушення присяги, не завадило Ігорю Бараненко з 2014 року стати старший прокурором відділу у Генеральній прокуратурі України.

11. Ніна Бабич. У лютому 2003 року обрана на посаду судді місцевого Святошинського районного суду міста Києва безстроково. Суддя приймала участь у реалізації рейдерських схем, здійснювала безпідставний заочний розгляд справи, приймала рішення, якими фактично здійснювалось блокування господарської діяльності підприємств. Виносила безпідставні ухвали про забезпечення позову. Так, у кінці 2005 року, забезпечуючи позов, заборонила укладати від імені товариства будь-які угоди, внесення та реєстрацію змін до установчих документів, а також державну реєстрацію Печерській районній адміністрації у місті Києві, що спричинило негативні істотні наслідки.

12. Олександр Роздобудько. 16 листопада 2006 року обраний Верховною Радою України суддею Березанського міського суду Київської області безстроково. Кваліфікаційною комісією суддів загальних судів Київського апеляційного округу за результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи було прийнято рішення про направлення Вищій раді юстиції рекомендації про внесення подання про звільнення Роздобудька з посади судді Березанського міського суду Київської області.

Розглядав судові справи без виклику сторін, з порушенням правил виключної підсудності, вирішував справи не в межах позивних вимог, апеляційним судом щодо судді Роздобудька приймалась окрема ухвала. Більше інформації про порушення судді за посиланням.

15. Олександр Волвенко. Постановою Верховної Ради України від 5 липня 2001 року обраний суддею Генічеського районного суду Херсонської області безстроково. Постановою Верховної Ради від 12 квітня 2012 року  звільнений з посади за порушення присяги. На момент звільнення характеризувався негативно. Аналогічно своєму колезі, суддя не додержувався вимог службової дисципліни та розпорядку роботи суду, несвоєчасно розглядав судові справи, та ухилявся від виконання своїх безпосередніх посадових обов’язків зі здійснення правосуддя. Більше інформації за посиланням.

16. Юрій Стребков. Аналогічно двом попереднім колегам із Генічеського районного суду Херсонської області відмовлявся приймати до свого провадження судові справи, порушував службову дисципліну та розпорядок роботи суду (невихід на роботу без поважних причин).

17. Геннадій Неминущій. Указом Президента України від 31 серпня 2004 року призначений на посаду судді Слов’янського міськрайонного суду Донецької області строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 15 квітня 2010 року обраний на посаду судді вказаного суду безстроково. Постановою Верховної Ради від 5 липня 2012 року звільнений з посади за порушення присяги. Допускав численні умисні грубі порушення процесуального законодавства при розгляді судових справ.

18. Наталя Середня. Постановою Верховної Ради України від 9 вересня 2010 року обрана на посаду судді Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Постановою Верховної Ради від  23 травня 2013 року була звільнена з посади за порушення присяги.

У складі колегії суддів відпускала на волю злочинців. Апеляційний суд, скасовуючи відповідне рішення вказував, що висновки суду першої інстанції про стан необхідної оборони засуджених, які захищались від протиправних дій потерпілого, протирічать фактичним обставинам справи, а призначене кожному із засуджених покарання не відповідає тяжкості скоєного і особі кожного з них внаслідок м’якості. Кому цікаво відео за посиланням.

До чого ми витратили так багато часу на розповідь про цих суддів? А до того, щоб додатково підкреслити, що не так вже і погано, що ці так звані судді давно були позбавлені своїх посад.

У рішенні «Куликов та інші проти України», ЄСПЛ посилається на власне рішення у справі Олександра Волкова.

Варто згадати, що в рішенні «Олександр Волков проти України», Європейський суд встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв’язку з відсутністю незалежності та безсторонності ВРЮ під час звільнення заявника з огляду на об’єктивні (процедура формування та персональний склад ВРЮ) та суб’єктивні (особиста упередженість членів ВРЮ) критерії. Процедуру формування Вищої ради юстиції Європейський суд визнав такою, що не відповідає Конвенції, оскільки на той час більшість членів ВРЮ призначалась органами законодавчої та виконавчої влади; Також Суд вказав, що була порушена процедура особистого голосування народних депутатів під час його звільнення.

ЄСПЛ констатував системні проблеми функціонування судової влади в Україні, зокрема, судової дисципліни, в тому, що стосується незабезпечення її належного відділення від інших гілок влади, що, в свою чергу, не гарантувало незалежності суддів і захисту від порушень і свавілля при застосуванні дисциплінарних заходів.

Іншими словами, Волков виграв справу проти України у Європейському суді з прав людини у зв’язку із процедурними та інституційними порушеннями під час його звільнення з посади судді.

Ті ж порушення, які ставились йому в провину й були підставами внесення подання про звільнення Олександра Волкова, ЕСПЛ не аналізувались взагалі. Тобто, як бачимо, факти порушення ним присяги судді не спростовувались.

 Особою, яка б мала звернути увагу Європейського суду на недоброчесну поведінку пана Волкова, мав стати Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, представник держави у Європейському суді. Можливо, якщо б державу представляли належним чином, ЄСПЛ (з метою забезпечення справедливої рівноваги та з урахуванням принципу пропорційності між порушеннями держави й порушеннями, допущеними Олександром Волковим) й не постановив би рішення щодо необхідності поновлення Олександра Волкова на посаді.

Можливо, якщо б нашу державу представляли належним чином й у згаданій справі «Куликов та інші проти України» кошти платників податків й не пішли б на сплату компенсації суддям, які несумлінно здійснювали свої обов’язки і вчиняли неправомірні дії.

Однак, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Куликов та інші проти України», Уряд лише послався на пропущення заявниками шестимісячного строку звернення до ЄСПЛ та успіх судової реформи, що відбулася. Все. Жодних аргументів стосовно суті порушень вказаних суддів. Такий підхід щодо представництва держави у ЄСПЛ свідчить, що рішенні ЄСПЛ «Куликов та інші проти України» навряд чи буде оскаржено до Великої палати Суду.

 По-перше, варто зазначити, що обставини звільнення цих вісімнадцяти суддів не є цілком аналогічними обставинам звільнення Олександра Волкова. Маємо вказати на додаткові аргументи на користь держави по цій справі. Так, на відміну від ситуації з паном Волковим, не всі судді серед вищевказаного переліку звільнялись парламентом. Тому доводи як мінімум щодо двох з них стосовно політичного органу та можливого неперсонального голосування відпадають самі по собі. По-друге, якщо стосовно пана Волкова мало місце особиста упередженість окремих членів Вищої ради юстиції, то не доведено, що вказане мало місце і щодо 18-ти суддів по справі «Куликов та інші проти України». З урахуванням цього не проаналізовано, чи скористувався хтось із заявників правом на відвід членів Вищої ради юстиції, у разі їх упередженості.

Одним із аргументів мало б стати і те, що після звільнення пана Волкова, змінилось законодавство у сфері судоустрою та статусу суддів. І шість суддів – учасників справи «Куликов та інші проти України» звільнялись згідно з законодавством, відповідно до якого більшість у Вищій раді юстиції складали судді, а питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково,  розглядалося на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України. Слід додати, що ці законодавчі зміни в цілому були схвалені й Венеційською комісією.

Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини призначає на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Міністра юстиції. За умовами оплати праці, матеріально-побутового та іншого забезпечення Уповноважений у справах Європейського суду прирівнюється до посади заступника міністра. Він має також свій офіс. Однак, порівняльний аналіз щорічних звітів про результати діяльності Урядового уповноваженого у справах Європейського суду свідчить про низьку ефективність його діяльності та ставить питання про доцільність існування цього інституту взагалі.

Прикметно, що саме Міністр юстиції через профільне Міністерство координує діяльність Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини. Нагадаємо, що діючий Міністр юстиції Павло Петренко є представником Народного Фронту, та, окрім іншого, добре знає чоловіка судді ЄСПЛ від України, народного депутата від Народного Фронту Георгія Логвінського.

Нам не хочеться вірити, що неналежне представництво України в ЄСПЛ, зокрема по справі «Куликов та інші проти України», це черговий «договорняк» звільнених суддів-порушників з провладною фракцією Народний Фронт. Хоча, сьогодні вже нікого нічого не здивує. І не виключено, що ці вісімнадцять осіб, на прикладі пана Волкова у найближчому майбутньому стануть кандидатами на посаду суддів Верховного Суду. Лілія Васіна, наприклад, вже встигла подати свої документи на посаду члена Вищої ради правосуддя.

Водночас, для нас важливо питання відповідальності. По-перше, ситуація, коли службова особа не виконує чи виконує неналежним чином свої службові обов’язки через несумлінне до них ставлення іменується службовою недбалістю, та є складом злочину, передбаченого статтею 367 Кримінального кодексу України. Чи здійснювалось колись перевірки належного представництва держави в ЄСПЛ? Чи ефективно контролювався процес оскарження рішень ЄСПЛ до Великої Палати? Скільки збитків інтересам держави принесли програши справ в ЄСПЛ? Чи заявляла держава регресні позови до осіб, яких ЄСПЛ визнав винними в порушенні Конвенції згідно рішень проти України?

Виконувати рішення Європейського суду за рахунок платників податків може для когось і добрий результат діяльності, проте перша задача Уряду, та зокрема Міністерства юстиції докласти максимум зусиль, щоб рішення ЄСПЛ не виносилось на користь тих осіб, які дійсно заслуговували на те, щоб понести відповідальність за свої неправомірні дії, зокрема таких як учасники справи «Куликов проти України».

Відсутність перспектив виконання рішення ЄСПЛ у справі «Куликов проти України» в частині можливого поновлення учасників цієї справи на посадах, як і бездіяльність оновленого складу Вищої ради правосуддя щодо перегляду подання Вищої ради юстиції про звільнення Олександра Волкова, нами буде детально проаналізована в окремій публікації.

Водночас сподіваємось, що питання необхідності здійснення перевірки всіх Міністрів юстиції та Урядових уповноважених у справах ЄСПЛ на предмет службової недбалості під час здійснення представництва у ЄСПЛ з підстав означених вище, не залишиться поза увагою громадськості, й взагалі стане об’єктом постійного громадського контролю.