Продовжуючи надавати безкоштовну правову допомогу керівництву Генеральної прокуратури України, хочу розповісти Валентині Теличенко у зв’язку з чим виникли проблеми з її призначенням на посаду заступника генерального прокурора України.
Після того, як я повідомив про те, що пані Валентина не пройшла спецперевірку, вона мені зателефонувала й запевнила, що ця інформація є помилковою, оскільки ніяких документів на проведення спецперевірки вона ще не подавала, позаяк планує це зробити лише після призначення на посаду.
Пані Валентина підтвердила, що в неї в квітні 2016 року закінчився строк допуску до державної таємниці (очевидно, цей допуск вона оформлювала у зв’язку з її участю як представника потерпілого в кримінальній справі, відкритій за фактом вбивства Георгія Ґонґадзе), але запевнила, що документи для його відновлення вона ще не подавала. І що планує зробити це лише після того, як Юрій Луценко підпише наказ про її призначення заступником генпрокурора.
Я не сумніваюсь, що на будь-яку державну посаду, у тому числі заступника генпрокурора, може бути призначена людина, яка не наділена доступом до документів, що містять державну таємницю. Прикладом тому є Давид Сакварелідзе, якому СБУ відмовило в наданні допуску до державної таємниці (формально – через те, що він не міг пояснити, громадянином якої країни він є, фактично – через зв'язок зі спецслужбами США), що не завадило батоні Давиду керувати прокуратурою Одеської області, обіймати посаду заступника генпрокурора та заявляти, що він займається розслідуванням корупційних злочинів з проведенням негласних слідчих дій на кшталт справи «діамантових прокурорів».
В порядку ліквідації правової неграмотності хочу проінформувати пані Валентину, що відносно прокурорів (а вона претендує на прокурорську посаду) спецперевірка проводиться до призначення, а не після. Це, зокрема, було визначено п.4 наказу генерального прокурора України від 15 вересня 2014 року №2-гн-1 «Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України», де сказано: «При призначенні на посади прокурорів і слідчих враховувати висновки спеціальних перевірок стосовно претендентів в обсязі та в порядку, передбаченому ст.11 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
У наступному це питання було врегульовано ст. 57 Закону України «Про запобігання корупції» та Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №171, якою затверджено «Порядок проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком»
Звертаю увагу, що відповідно до п.5 цього Порядку, спеціальній перевірці підлягають відомості щодо:
1) наявності судового рішення, що набрало законної сили, згідно з яким особу притягнуто до кримінальної відповідальності, в тому числі за корупційні правопорушення, а також наявності судимості, її зняття, погашення;
2) факту, що особа піддана, піддавалася раніше адміністративним стягненням за пов’язані з корупцією правопорушення;
3) достовірності відомостей, зазначених у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
4) наявності в особи корпоративних прав;
5) стану здоров’я (в частині перебування особи на обліку в психоневрологічних або наркологічних закладах охорони здоров’я), освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання;
6) відношення особи до військового обов’язку;
7) наявності в особи допуску до державної таємниці (якщо такий допуск необхідний згідно з кваліфікаційними вимогами до певної посади);
8) поширення на особу передбаченої Законом України “Про очищення влади” заборони займати відповідну посаду.
Отже, у зв’язку з тим, що Валентина Теличенко раніше не працювала на державній службі, а тепер вперше в житті претендує на посаду, пов’язану з виконанням функцій держави і допуском до державної таємниці (звертаю увагу на п.7 Порядку), відносно неї була проведена спецперевірка на підставі документів, направлених в СБУ Генеральною прокуратурою України. Пані Теличенко не може про це не знати, оскільки вона власноручно заповнювала анкету, в якій зазначила недостовірні дані про себе. Зокрема, вона не вказала всі свої поїздки за кордон. Це й стало причиною того, що їй було відмовлено в наданні позитивного висновку спецперевірки.
Але, звісно, видатний фахівець у галузі права Юрій Луценко знати такі нюанси зовсім не зобов’язаний.
Раджу Юрію Віталійовичу не звертати на це уваги й все ж таки видати наказ про призначення пані Валентини, яка вже роздає інтерв’ю, представляючись його заступником, та коментує журналістам, як вона буде реформувати органи прокуратури.
Якщо в генерального прокурора України немає юридичної освіти, то з якого дива знання в цій галузі повинні мати його заступники?
Тому я не бачу перешкод для видання наказу про призначення Валентини Теличенко заступником генерального прокурора України. Згорів сарай – гори й хата.
