Унікальний «чорний грибок», що росте на території Чорнобильської зони відчуження, привернув увагу науковців своїми надзвичайними здібностями до виживання в умовах високого радіаційного забруднення. Дослідники зазначають, що цей організм не просто витримує, а й використовує радіацію як джерело живлення, що може відкрити нові можливості для захисту астронавтів під час тривалих космічних місій.
Про це розповідає Резонанс
Відкриття та властивості чорнобильського грибка
Ще у 1997 році український міколог Неллі Жданова вперше виявила чорну цвіль, яка активно колонізувала стіни, стелі та внутрішні приміщення реактора Чорнобильської АЕС, незважаючи на надзвичайно високий рівень радіації. Подальші дослідження встановили, що грибок здатен особливим чином взаємодіяти з іонізуючим випромінюванням.
Це визначне відкриття – що життя може процвітати та рости за наявності радіації – поставило під сумнів усталені уявлення про стійкість життя. Воно також відкрило потенціал для використання цієї цвілі в таких сферах, як очищення радіоактивних об’єктів та захист астронавтів від космічного випромінювання в космосі
Виявилося, що опромінення, яке зазвичай є згубним для клітин та ДНК, стало ключовим чинником виживання для цих грибів. Основна роль у цьому процесі належить меланіну – пігменту, який не лише забарвлює шкіру людини, а й забезпечує захист від ультрафіолету. Саме меланін допомагає грибку поглинати та перетворювати радіацію.
Застосування в космічних технологіях
У 2007 році було доведено, що меланізовані гриби в умовах впливу радіоактивного цезію починають рости на 10% швидше. Такий ефект отримав назву радіосинтез – процес, за якого іонізуюче випромінювання стає джерелом енергії для організму.
Вчена-ядерник Єкатерина Дадачова пояснює, що енергія іонізуючого випромінювання приблизно в мільйон разів перевищує енергію білого світла, яку використовують рослини під час фотосинтезу. Саме тому меланін, який міститься у чорнобильському грибку, здатен ефективно перетворювати радіацію на корисну енергію для метаболізму.
Астробіолог NASA Лінн Ротшильд передбачає появу так званої «мікоархітектури» – спеціальних середовищ існування, вирощених із грибів безпосередньо на Місяці чи Марсі. Такі конструкції будуть не лише міцними, а й самовідновлюваними та зможуть слугувати природними радіаційними щитами. Використання подібних біотехнологій може суттєво знизити витрати на космічні місії та підвищити безпеку екіпажів під час перебування в екстремальних умовах.
Досвід адаптації грибка до умов Чорнобиля свідчить про його здатність колонізувати навіть найбільш токсичні середовища. Науковці не виключають, що в майбутньому цей унікальний організм допоможе захистити космонавтів на інших планетах.
У Чорнобильській зоні відчуження також фіксують випадки появи тварин із незвичною зовнішністю, зокрема собак із блакитною шерстю. Волонтери припускають, що це може бути пов’язано з впливом хімічних речовин, та проводять спостереження для встановлення причин таких змін.