Олексій Соломко, ADER HABER Law Firm
Міністерство юстиції України притягнуло до відповідальності приватного виконавця за те, що той діяв за законом, а саме виконував рішення суду про стягнення матеріальної та моральної шкоди за насмерть збиту дитину.
Трагедія трапилася у 2014 році, у
місті Стрий Львівської області. Чоловік, будучи за кермом автомобіля, збив насмерть
дитину.
Після тривалих судових поневірянь,
у 2018 році батьки отримали рішення про стягнення із винної особи матеріальної
та моральної шкоди. Вирішили звернутись до приватного
виконавця.
Однак виконання виявилось не із простих – активний
супротив, приховування майна, оскарження боржником кожної процесуальної дії.
Нарешті виконавець зміг передати на реалізацію в СЕТАМ зареєстровані за
боржником 1/3 частини квартири та ½ частини триповерхового котеджу.
Проте реалізація
не відбулась. Боржник навіть зміг зупинити виконання рішення суду. Більше того, почав
черговий наступ проти виконавця – оскаржив його дії до Мін'юсту.
Мотив
скарги – в будинку проживає дитина боржника. Якщо продасться
хоча б один поверх будинку, дитині боржника стане «тісно», чим і порушаться її
житлові права. А проживання дитини в квартирі, як варіант, мабуть не
розглядається.
Хоча Верховний суд, свого часу,
визначив, що передача на реалізацію частки житла, в які проживають діти, не
позбавляє їх права на користування житлом.
Не зважаючи на чітку норму Конституції України – контроль за виконанням рішення здійснюється лише судом, нинішня команда Міністерства юстиції «по-своєму» читає Конституцію та вважає, що Мін'юст і є тим самим судом, про який йдеться в Основному законі.
Тож, приватний
виконавець отримав зі сторони Мін'юсту
рішучий осуд своїх дій та дисциплінарне стягнення.
Ще більше боржнику
повезло з тим,
що приватний виконавець є
членом Дисциплінарної комісії та своєю активною позицією «заважає» Мін'юсту приймати «потрібні»
рішення.
За недовгу каденцію нинішнього голови Дисциплінарної
комісії - заступника
міністра юстиції з питань виконавчої служби, склад комісії мінявся вже кілька
разів. Причина –
«неправильне» голосування по ініціативам Мін'юсту.
Отже,
настав час для зміни чергового члена Дисциплінарної комісії. Тим більше і привід
«благородний» - захист житлових прав дитини. Тільки цинізм такого рішення просто вражає.
У перекладі з латинської мови, «юстиція» означає
«справедливість». Тому Мін'юст мав
би називатись Міністерство «справедливості».
Однак чи справедливо ігнорувати Конституцію України та
брати на
себе функцію суду, приймаючи до розгляду скарги на дії виконавців? Чи справедливо
ігнорувати закон та позицію Верховного суду?
Але точно справедливо згадати про дитину
стягувача – чи не затісно їй лежати в могилі, якщо на думку Мін'юсту дитині боржника буде
тісно жити в половині трьохповерхового будинку?
Державні та приватні виконавці
часто зустрічаються із питанням необхідності звернення стягнення на приміщення,
в яких зареєстровані діти.
Чинне
законодавство чітко говорить про
необхідність дотримання процедури відчуження даного майна з метою недопущення
можливого порушення прав та інтересів дитини. А саме, частина четверта статті 12 Закону України
«Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»,
визначає, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право
власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній
дозвіл органів опіки та піклування.
Ні для кого не секрет, що цим дуже часто
користуються недобросовісні боржники – якщо не хочеш віддавати борг, і не хочеш
втратити своє приміщення, просто зареєструй в ньому дитину. І не обов’язково
свою. І не обов’язково дитині фактично проживати в цьому приміщенні – достатньо
лише бути зареєстрованій на папері.
Одним словом, як любить говорити нинішнє керівництво Мін'юсту – цілком законний
«схематоз» для уникнення виконання рішення.
Але якщо
Міністерство «справедливості» захищає боржника, то де ж тоді шукати правди
батькам загиблої дитини?