Документальний фільм “Меланія”, присвячений першій леді Сполучених Штатів, відкрився в прокаті з касовими зборами $7 млн і посів третє місце за підсумками вікенду. Стрічка вийшла в 1778 кінотеатрів і показала найвищий результат для неігрового фільму за останнє десятиліття, якщо не брати до уваги концертні та природничі проєкти Disney.
Про це розповідає Резонанс
Права, бюджети і порівняння з конкурентами
За світові права на кінопрокат і показ на платформі Prime Video Amazon MGM Studios заплатила $40 млн, а на глобальну маркетингову кампанію витратили ще $35 млн, що зробило проєкт найдорожчим документальним фільмом в історії за вартістю придбання прав. Утім стартова каса виявилася вищою, ніж у нової картини з Джейсоном Стейтемом “Укриття”, яка зібрала $5,5 млн при відкритті. Натомість лідером прокату в США став фільм Disney “Send Help” з внутрішніми зборами $20 млн і $8,1 млн за кордоном, а на другому місці опинилася незалежна стрічка “Iron Lung” з близько $17,9 млн у США.
Сюжет, сприйняття критиків і аудиторії
Стрічка показує життя Меланії Трамп протягом 20 днів перед другою інавгурацією її чоловіка Дональда Трампа; це перший випадок, коли діюча перша леді стала головною героїнею повнометражного проєкту для великого екрану. Попри комерційний успіх, критики поставили низькі оцінки: рейтинг фільму на Rotten Tomatoes складає лише 10%. Водночас глядацька реакція виявилася значно позитивнішою — стрічка отримала оцінку A за CinemaScore, а користувачі на Rotten Tomatoes оцінили її на 99%.
Аналіз продажів квитків показав, що понад 70% покупців були жінками, а 72% глядачів мали вік понад 55 років, що свідчить про чітко виражену демографію аудиторії. За межами США реліз також супроводжувався суперечками: стрічку планували показати більш ніж у 20 країнах, проте в Південній Африці її зняли з прокату, а в деяких європейських кінозалах фільм демонстрували при низькій відвідуваності.
Незважаючи на критику, комерційний старт “Меланії” підтвердив інтерес аудиторії до політичних біографій і документальних проєктів про впливових публічних персон, водночас викликавши дискусії про межі документалістики та комерційні стратегії навколо політичних фігур.