29 березень 2024, П'ятниця, 14:39

«Дуже приємно – цар!», або Шабунін як перша особа в державі

28 Вересня 2020г.
Photo 2020 09 27 22 13 09

Антоніна Славицька

Кажуть, що апетит приходить під час їжі. Але коли їжі забагато, то апетит перетворюється на обжерливість. Мабуть, надмір грантових «калорій» так вплинув на голову Центру протидії корупції Віталія Шабуніна, що викликав у нього легке запаморочення. Шабунін вирішив, що він вже не один з активістів, єврооптимістів або ще якихось «-істів», а значно важливіша персона. У Кафки його герой Грегор Замза одного дня перетворюється на величезну комаху, а от Шабунін перетворився на величезне цабе, здатне – майже без перебільшення – керувати світом.

«Коли ЦПК публічно заявляє, що те чи інше рішення створить реальні проблеми з ЄС, МВФ чи США, то так і буде. До речі, якщо США вже давно може блокувати в’їзд окремим діячам, то ми працюємо, щоб в ЄС такий механізм запровадили якнайшвидше», – віщає Шабунін зі своєю ФБ-сторінки. Ось так – не більше і не менше.

Поки прогнозисти ламають списи, сперечаючись, хто виграє президентські вибори у Сполучених Штатах, переможець цих перегонів, схоже, вже відомий. І це – містер Шабунін. Адже саме він вирішує, кому можна в’їжджати до Америки, а кому туди – зась. Те саме і по Євросоюзу. Та й Україною, схоже, так само керує не президент, не парламент, не уряд, а великий і всесильний ЦПК під проводом його світоча Віталія Шабуніна.

Ми, зайняті то одними виборами, то іншими, якось прогавили той момент, коли громадський активізм з інструменту контролю за владою сам перетворився на владу. У такому собі невизнаному, нелегітимному варіанті.

Шабунінська народна республіка не тільки сама себе породила, але й наростила м’язи на амбіції.

І, звісно ж, безрозмірні апетити, про що вже йшлося на початку.

Сталося це, щоправда, не без допомоги ззовні. Свій царський указ, чи то пак пост на Фейсбуці Шабунін накатав після зустрічі з представником Євросоюзу із закордонних справ Жозепом Боррелем. Прикметна річ: із антикорупціонерами Боррель зустрівся першими, а з якимсь там президентом України Зеленським – вже в другу чергу. Від такої пошани хто хочеш втратить голову, а не лише очільник ЦПК.

Після того, як європеєць добряче промасував его Шабуніна, останній усвідомив себе пупом землі. Або ж, як мінімум, вершителем українських судеб. Особливо приємним для антикорупціонера є те, що офіційна влада України отримала добрячого щигля по носу, будучи відсунутою кудись на маргінес.

Хоча як би ми не ставилися до президента Зеленського, він є законно та демократично обраним главою держави. За нього рік тому проголосували 73% виборців, і цього факту не змінює навіть те, що зараз рейтинг президента став значно нижчим.

А за Віталія Шабуніна, якщо пам'ять мене не зраджує, не голосував ніхто. І ніхто його нікуди офіційно не обирав.

Чи в його біографії є факти, невідомі широкій громадськості, і він насправді – монарх в екзилі?

Звичайно, значна доля відповідальності за ту неповагу, яка була проявлена до Володимира Зеленського, лежать і на панові Боррелю. Та й загалом на наших європейських партнерах, які дозволили собі виростити в Україні власних маленьких посіпак з величезними претензіями. Своє лобі треба також тримати в узді, бо рано чи пізно воно захоче вкусити руку, яка його годує.

Але повернемося до заяв Шабуніна. Що вони означають насправді? Якщо читати між рядками, то очевидно, що голову ЦПК та його найближче оточення готують, вочевидь, на роль нової еліти. А всяка нова еліта (навіть та, котра ще не відбулася) прагне зачистити поле від еліти старої. «Я не бачу іншого способу врятувати країну, окрім як в масовий, мирний спосіб зносити Зеленського», – зауважує Шабунін.

Як говорить народна мудрість, «не кажи «гоп!», поки не переїдеш Чоп». А містер Шабунін вже давно подумки переїхав Чоп, а з ними – з всі інші кордони України, бачачи себе у великій європейській (чи американській) сім’ї. Тому він і береться вирішувати, кого «зносити», а кого натомість – «заносити».

І занести у владу Шабунін, звісно ж, прагне самого себе. А для цього передусім намагається помножити на нуль рейтинг Володимира Зеленського. Однак ідея ця належить не йому. Її накреативив колективний Захід з цілком прозорою метою – зробити чинного президента слабким, а відтак і більш договороздатним. І добитися від нього, зокрема, того, аби зберігся нинішній статус кво, котрий торкається НАБУ та САП.

Ці органи мають залишатися «своїми» і бути у розпорядженні західних донорів. Однак останнім часом над керівником НАБУ (тепер вже колишнім керівником) Артемом Ситником нависає загроза відставки. Власне, Конституційний Суд вже ухвалив рішення про те, що його призначення Петром Порошенком не відповідає Конституції України. Але Ситник не зрозумів «натяк» і так й не звільнив своє крісло, але на Заході розсердилися на Зеленського, чудово розуміючи, що без санкції Банкової КСУ не посмів би ухвалювати рішення.

Зеленського було вирішено покарати, аби надалі він добре пам’ятав своє місце і не заважав американському посольству та європейським амбасадам керувати Україною. Для цього як бойового слона і висунули вперед активіста Шабуніна. А він з властиво слонячою грацією відразу розкрив всі карти. І пішов ва-банк на чинну владу, чітко даючи зрозуміти, хто стоїть за його зухвалими діями.

Але Шабунін, безперечно, розраховує на більше. Бути рупором Сороса та Демократичної партії США йому не так цікаво, як осідлати в Україні якусь політсилу та в’їхати на ній у парламент. І якщо свого часу Захід посприяв народженню та розкрутці «Демальянсу», «Самопомочі» чи того ж таки «Голосу», то чому б зараз не зробити ставку і на цього персонажа? «Блок Віталія Шабуніна» – це ж звучить гордо, чи не так?

Та хай би як це не звучало, а провести до Верховної Ради ще один «Голос» шанси є завжди. Тому що від деяких «старожилів» втікає їхній виборець, а запит на «нові обличчя» та «третю силу» все ще зберігає свою актуальність.

І байдуже, що у порядку денному Шабуніна буде тільки боротьба з корупцією (та й те з вельми сумнівними результатами), п’яти відсоткам виборців він може сподобатися. Бо обиватель в масі своїй хоч і не знає, хто такий Ситник і що його пов’язує із Шабуніним, але знає, що він не хоче нікому давати хабарі, а тому вітає обіцянки «всіх посадити».

Так що недавні ФБ-пости Віталія Шабуніна – це не тільки лакмус його зарозумілості, але й «декларація про намір». Щось на кшталт «розступися море, Віталя пливе». А те, що керують його плавзасобом з-за кордону, рядовому громадянину не видно. Більша частина цього айсбергу схована під каламутною водою.

Читайте Резонанс у Facebook та підписуйтесь на наш канал у Telegram.

зображення Viber 2020 07 02 09 15 38
Антоніна Славицька Народний депутат України, фракція "ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ", членкиня Комітету  з питань антикорупційної політики Верховної Ради України