Голова Конституційного суду України Станіслав Шевчук на своїй сторінці у Facebook оприлюднив свою окрему думку стосовно рішення КСУ про неконституційність ст. Кримінального кодекса про відповідальність за незаконне збагачення.
Про це повідомляє Резонанс із посиланням на Судово-юридичну газету.
"По-перше, коли посилаються на досвід Литви та Молдови, треба дивитися, як формулюється норма. Там все зроблено коректно, а КС Молдови ще у 2011 р. розтлумачив, що попереднє формулювання статті не відповідає Конституції (суддя-доповідач Александру Тенасе). По друге, ст.20 Конвенцї ООН спеціально прив’язується до національної Конституції, начебто промовляючи, що зробіть, будь ласка, згідно з Основним Законом. На який у нас, на жаль, політики ніколи не звертають уваги", - зазначив С.Шевчук.
Голова КСУ в окремій думці виклав додаткову аргументацію стосовно того, чому ст. 368-2 КК є неконституційною. Очевидні дефекти цієї статті Кримінального кодексу, на думку С.Шевчука, не обмежені тими аспектами, що були зазначені в рішенні більшістю суддів.
"Вони призводять до порушення й інших конституційних норм та принципів, що загрожує реалізації антикорупційної політики на підставі та в межах Конституції України. Суд, у свою чергу, не міг і не повинен був виправляти такі дефекти у процесі конституційного контролю, адже вони були закладені ще на етапі підготовки та розгляду Верховною Радою змін до ст. 368-2 КК", - підкреслив С.Шевчук.
Окрему увагу він приділив саме міжнародному досвіду притягнення до кримінальної відповідальності за незаконне збагачення. "Дослідивши практику інших країн світу, можна зазначити, що захід запровадження кримінальної відповідальності за незаконне збагачення не є панацеєю від корупції", - вважає голова КСУ.
Відсутність консенсусу в цьому питані також підтверджується вказаними міжнародно-правовими документами: у ст.20 Конвенції ООН проти корупції 2003 року І ст.9 Міжамериканської конвенції проти корупції 1996 р. зазначено, що за умови дотримання своєї конституції та основоположних принципів своєї правової системи держави можуть визнати умисне незаконне збагачення як злочин, водночас згідно зі ст. 8 Конвенції Африканського союзу про недопущення корупції та боротьбу з нею 2003 р. така криміналізація можлива за умови дотримання "положень внутрішнього права".
Окрім усього, на думку С.Шевчука, ст. 368-2 КК була просто неефективна та така, що не дозволяла реально притягнути чиновників до відповідальності. Як гострий приклад він наводить те, що за 4 роки існування такої норми жодного чиновника притягнуто до відповідальності не було.
"Проблема полягає в тому, що формулювання ст. 368-2 Кримінального кодексу не дозволяє притягнути чиновників до відповідальності у випадку, коли їхні активи та витрати явно перевищують офіційні доходи. Замість того, щоб охопити всі випадки набуття речових прав на активи, законодавець, по суті, встановив кримінальну відповідальність лише за один вид незаконного збагачення за критерієм відсутності доказів щодо законності підстав набуття активів у значному розмірі у власність", — наголосив С.Шевчук.
Як відомо, 26 лютого 2019 року Конституційний суд України рішенням у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції ст. 368-2 Кримінального кодексу України про незаконне збагачення визнав її такою, що не відповідає Конституції України.