28 березень 2024, Четвер, 15:01

Ілюзія “реформ” в прокуратурі

4 Березня 2020г.
88944700 137543794427440 1142792176426549248 O

Про ситуацію в правоохоронних органах України у зв‘язку з так званими "рефомами" в прокуратурі 

Події, які відбуваються в органах прокуратури протягом останніх кількох місяців, загрожують національній безпеці нашої держави, при цьому, не виключено, що про відверто шкідливий характер такої «діяльності» в Генеральній прокуратурі Президент України може навіть не знати або такі наслідки від, так званої, «реформи» прокуратури від нього приховують його навіть довірені члени команди.

РОЗВИТОК ПОДІЙ

Саме на виконання поданого Президентом України, а потім і підписаного ним Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі – Закон), Генеральний прокурор 03.10.2019 видав Наказ № 221, яким було затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі – Порядок). Реалізація як мінімум частини положень цього Закону та, тим більше, затвердженого Р.Рябошапкою «Порядку», у багатьох випадках відверто протирічить Конституції України та іншим нормам чинного законодавства, бо позбавила прокурорів наданих їм вже раніше прав, тому неминуче призведе в майбутньому до незворотних та згубних наслідків як в частині забезпечення виконання прокуратурою покладених на неї функцій, так і фактично паралізує діяльність всіх органів досудового розслідування по боротьбі із злочинністю та корупцією, а також здійснення судами правосуддя. В зв’язку з цим, в майбутньому і названий Закон, і, тим більше, розроблений Генеральним прокурором «Порядок», будуть неминуче визнані неконституційними з усіма витікаючими наслідками.

По-перше, антиконституційним, незаконним, таким, що безпрецедентно порушує права прокурорів на працю та виходить навіть за межі запропонованого Президентом Закону, є положення, прописані та затверджені названим вище «Порядком» у самій формі «Заяви» про намір пройти атестацію (далі – Заява), яку «реформатори» змусили подати подавляючу більшість прокурорів. Зокрема, її зміст: «підтверджую, що я усвідомлюю та погоджуюся, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком, мене буде звільнено з посади прокурора…», «що під час проведення співбесіди та ухвалення рішення кадровою комісією може братися до уваги інформація, отримана від фізичних та юридичних осіб (в тому числі анонімно), яка не підлягає додатковому офіційному підтвердженню», і т.д., протирічить порядку і процедурі звільнення з посад працюючих прокурорів, передбаченим Законом (п.19 Прикінцевих і перехідних положень), які мають відбутися на підставі п.9 ч.1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру", а саме лише у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду. Тобто, для реалізації наведених положень Закону та «Порядку» спочатку необхідно було здійснити повну ліквідацію Генеральної прокуратури України і утворити новий орган державної влади, так званий, «Офіс Генерального прокурора» із новим статусом, чого фактично зроблено не було. До речі, саме такий висновок зробив і Конституційний суд України в своєму Рішенні від 18.02.2020 року, №2-р/2020, в аналогічній ситуації із Верховним Судом України, вказавши: «перейменування закріпленого в Конституції України органу – Верховного Суду України – не може відбуватися без переведення суддів Верховного Суду України на посади суддів Верховного Суду, оскільки немає відмінностей між юридичним статусом судді Верховного Суду України та судді Верховного Суду, а вилучення слова „України“ – власної назви держави – з словесної конструкції „Верховний Суд України“ не може бути підставою для їх звільнення»! Більш того, затверджена нинішнім Генеральним прокурором «заява встановленого зразка» повністю знівелювала принцип презумпції невинуватості, в зв’язку з порушенням якого Конституційний Суд України вже визнавав неконституційною норму того ж Кримінального кодексу про незаконне збагачення (Рішення КС України від 26.02.2019 року № 1-р/2019 року)! Тобто, призначений вже нинішнім Президентом України Генеральний прокурор сьогодні свідомо і відверто порушує права тисяч прокурорів, чим створює всі необхідні умови для подальшого оскарження ними всіх названих його наказів та поновлення їх в майбутньому на займаних посадах!Для відому, тільки станом на 11.02.2020 року в суди вже було подано 370 позовних заяв незаконно звільнених прокурорів!

По друге, начебто, на виконання того ж Закону Генеральний прокурор підписав наказ № 233 про затвердження «Порядку роботи кадрових комісій», які теж утворив, на свій розсуд, у складі 6 осіб, троє із яких не були і не є прокурорами, а тому незрозуміло, опираючись на який саме багаж знань, професійний або навіть життєвий досвід вони зможуть визначати переможців, хто успішно пройшов атестацію на предмет придатності їх для подальшої роботи в прокуратурі, а хто ні.

По-третє, до сьогоднішнього дня (від червня 2016 року) такі конституційні функції прокуратури, як, наприклад, «організація і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням» та «нагляд за негласними та іншими слідчими діями органів правопорядку» не тільки не зрозумілі ні прокурорам, ні адвокатам, ні суддям, а і не співпадають із повноваженнями прокурорів, закріпленими в Законі України «Про прокуратуру» і КПК України, чого Генеральний прокурор та його заступники не усвідомлюють під час масового незаконного звільнення прокурорів, що неминуче також призведе до згубних наслідків, при чому, найближчим часом.

І вчетверте, що найголовніше. Нинішні «реформатори» в, так званому, «Офісі Генерального прокурора» не розуміють (скоріш всього), або може і навмисно ігнорують місце і роль органів прокуратури в системі правоохоронних органів по боротьбі із злочинністю та корупцією. Під час своєї згубної «реформаторської» діяльності по фактичному знищенню прокуратури вони не враховують, перш за все, вимог КПК про те, що з самого першого дня реєстрації кожного кримінального правопорушення в ЄРДР за таким кримінальним провадженням вищестоящий прокурор зобов’язаний призначати прокурора - процесуального керівника, без погодження з яким будь-який слідчий будь-якого органу досудового розслідування не може виконувати подавляючу більшість необхідних процесуальних дій по розслідуванню кримінальних правопорушень, і який також зобов’язаний приймати участь в судових засіданнях як на стадії досудового розслідування, так і обов’язково під час підтримання публічного обвинувачення. Тому, саме в результаті паралічу цієї діяльності прокурорів того ж Офісу Генерального прокурора і на місцях, маса судових засідань зриваються та відкладаються, в т.ч. і в тих справах, де підозрювані і обвинувачені знаходяться під вартою!

НАСЛІДКИ

І) 1з 1 339 прокурорів в результаті незаконної «переатестації» до «Офісу Генерального прокурора» не пройшли 710 (за інформацією В.Чумака) чи 729 (за інформацією Р.Рябошапки), більшість з яких були дійсно професійними, з достатнім багажем знань і досвіду.

2) Більше 600 прокурорів було звільнено із роботи за те, що вони відмовилися подавати саме «встановленого змісту» заяви, які суперечать Основному закону України. Свідченням незаконності саме таких дій є вже Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2020 року про визнання незаконним наказу Генерального прокурора про звільнення першого заступника прокурора Донецької області та скасування його, поновлення позивача на посаді та виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. І це тільки початок.

3) Саме в результаті нехватки кадрів в центральному апараті (у зв’язку із необґрунтованим скороченням Р.Рябошапкою  штату відомства майже на половину, і це зроблено ним навіть не дивлячись, що навантаження на одного прокурора вимірювалося, особливо на регіональному і місцевому рівнях, від 300 до 600 проваджень, та одночасним звільненням величезної кількості прокурорів, як таких, що не пройшли атестацію та не були допущені до неї через написання заяви не «встановленого зразка»), так званий, «Офіс Генерального прокурора» явно не справляється зі своїми основними обов’язками, в першу чергу -  організацією і процесуальним керівництвом досудовим розслідуванням тисяч, а може навіть і десятків тисяч кримінальних проваджень, які на сьогодні розслідують центральні слідчі апарати Національної поліції України, СБУ, ДБР та податкової служби. Саме для виконання таких повноважень Генеральний прокурор змушений постійно залучати працівників із нижчестоящих прокуратур, які виконують ці функції в Офісі Генерального прокурора на умовах відряджень, на що витрачаються значні державні кошти та страждає їх робота на місцях, а самі відряджені прокурори, як правило, приймають участь у справах, не будучи з ними детально ознайомленими. Зокрема, про це свідчить і лист Голови ДБР І.Венедіктової до Генерального прокурора Р.Рябошапки, в якому вона підтверджує наявність безладу в прокуратурі в результаті цих «реформ», а саме: що «у 1 300 кримінальних провадженнях, що розслідуються слідчими ДБР станом на січень 2020 року, не призначено процесуальних керівників»!!! Такі ж проблеми існують і в частині забезпечення належного підтримання державного обвинувачення у десятках тисяч справ, в тому числі і у найскладніших, як в судах першої інстанції та в апеляційних судах, так і Верховному Суді.

4) Із вересня 2019 року і до цих пір по тій же причині так і не призначені прокурори та їх заступники в більшості областей, що фактично на цей час також паралізувало діяльність не тільки регіональних і місцевих прокуратур, а і всіх територіальних органів досудового розслідування, залишивши громадян нашої держави перед лицем знахабнілої злочинності! Так, зокрема, в прокуратурі столиці нашої держави, де Генеральний прокурор звільнив майже одночасно і керівника, і його заступників, ймовірно, протягом більше двох чи навіть трьох тижнів не було жодного вищестоящого прокурора, не працювали їхні флешки (ключі) для внесення необхідних змін до ЄРДР, в т.ч. і призначення протягом доби процесуальних керівників по зареєстрованих провадженнях, зокрема і про не розкриті злочини, не було кому продовжувати строки досудового розслідування та,тим більше тримання підозрюваних осіб під вартою і т.д.

А як нове керівництво, так званого, «Офісу Генерального прокурора» повело себе із працівниками тієї ж прокуратури Донецької області, на території якої йде війна, які залишилися вірними Присязі народу України і не зрадили Батьківщині, покинувши окупований Донецьк та інші міста і селища, залишивши там своїх рідних і нажите майно, та переїхали на службу на підконтрольну нам територію, де змушені були за свою мізерну зарплату винаймати житло?! Президент повинен знати, що до таких прокурорів, які працюють фактично у прифронтовій зоні і ризикують часто своїм життям, ніяких виключень чи особливих умов для проходження, так званої, «переатестації» не передбачено! Отака вдячність за вірність Батьківщині і наглядний приклад для всіх інших!

Деякі статистичні дані про стан злочинності на території України за 2019 рік

І таке руйнування прокуратури, а внаслідок чого - і всіх органів досудового розслідування, здійснюється в той час, коли з року в рік криміногенна обстановка в Україні тільки погіршується.

Саме про негативну ситуацію в діяльності правоохоронних органів свідчить і аналіз статистичних даних за 2019 року, протягом якого було розкрито лише 31,7% особливо тяжких злочинів (за повідомленнями про підозру), а ще менше – 25,5% - за направленими до суду обвинувальними актами! При цьому, на себе звертає увагу критично вражаюча обставина: протягом минулого року слідчими всіх правоохоронних органів було закрито 110 198 про особливо тяжкі кримінальні правопорушення за ч.1 п.п.1,2,4,6 ст.284 КПК України, тобто за відсутністю події і складу кримінального правопорушення, що майже в 10 разів більше від числа облікованих в 2019 році!!! Тому і виникає закономірне запитання до Генерального прокурора та його заступників, а чи знають вони, що подавляюча більшість таких проваджень закрита у зв’язку із наявністю в КПК України, так званих, «поправок Лозового», тобто,на підставі того, що протягом 18 місяців у них нікому не було повідомлено про підозру, або після повідомлення про підозру протягом конкретних термінів обвинувальні акти у них так і не були направлені до суду?! І тому дивуватися нічому, якщо по направлених до суду обвинувальних актах розкриття найбільш суспільно небезпечних злочинів - умисних вбивств в минулому році склало всього 15%, чого не було навіть у складних 90-х роках минулого століття! Та ж сама картина і по розкриттю та розслідуванню тяжких злочинів, де лише у 34,1% випадків конкретним особам було повідомлено про підозру та ще менше - 29,1% обвинувальних актів направлені до суду!!! Про розкриття і розслідування квартирних крадіжок, від чого страждають перш за все беззахисні громадяни, краще змовчати, бо цей відсоток складає приблизно 20%!!!

Та і взагалі невідомо, чи доповідав Президенту України Генеральний прокурор про те, що основні свої зусилля слідчі і прокурори в минулому році зосередили на розслідуванні злочинів саме середньої тяжкості, розслідування яких, як правило, не представляє великої складності і тим більше - професійної майстерності! А якщо взагалі говорити про стан розкриття злочинів в державі в цілому, то і тут ситуація тривожна, бо лише у 38,6% із них конкретним особам було повідомлено про підозру, а до суду направлено ще менше обвинувальних актів – тільки 34,8%, і теж, саме завдяки злочинам названої вище категорії!

Окрім того, не переймається наш новий, доброчесний Генеральний прокурор і такі ж його заступники і тим, що правоохоронними органами в 2019 році було закрито майже 400 000 кримінальних проваджень (!) за реабілітуючими обставинами, подавляюча більшість із яких складають саме нерозкриті кримінальні правопорушення, в т.ч. і особливо тяжкі та тяжкі, в результаті чого порушуються основні завдання кримінального провадження, бо злочинці таким способом уникають відповідальності і справедливого покарання.

Ось вам і хоча б деякі наслідки, так званих, «реформ» в прокуратурі, тому всі промови Р.Рябошапки і його заступника В.Чумака про нечувані ніколи успіхи в «реформуванні», в т.ч. і присутності іноземних функціонерів, звучать дуже пафосно, але насправді є неправдою і окозамилюванням! Та і статистика річ «вперта»!

І останнє. В результаті такого знущання над прокурорами неодмінно постраждає державний бюджет, як до речі, і в результаті неконституційної люстрації, хоча це мало хвилює керівників Офісу Генерального прокурора, бо на такі наслідки той же В.Чумак закликає відкрито не звертати увагу, мовляв, нехай краще бюджет постраждає, зате вони звільнили багатьох професійних прокурорів без будь-якого слідства і суду.

ТЕСТ НА ОЧИЩЕННЯ. ЧИ КОЛЕКТИВНЕ ДЕЖАВЮ?!

18485508 432765090437116 7143097823702655490 N
Олексій Баганець Екс-заступник Генерального прокурора України, заслужений юрист України, кандидат юридичних наук, адвокат