Лещенко обурюється з приводу реакції на його візит до російського «Сбербанка». Можливо народ і не звертав би на нього уваги, якби не його позиціонування себе як «колишнього принципового журналіста» і нинішнього «єврооптимістичного борця-політика».
Перше. Лещенко, здається ніяк не може або не хоче звикнути, що він вже майже два роки народний депутат, а отже державний діяч. Відповідно те, що можливо для пересічного громадянина, далеко неможливо людині, яка знаходиться, в даному випадку, в парламенті. Державний діяч не має права піддавати себе і країну під удар, а коли він користується банком держави-агресора, він саме так і робить.
Друге. Лещенко, здається забув, що сам будучі журналістом критикував політиків за будь-які дрібниці. Зараз же він критикує, зокрема, журналістів за те, що він сам колись робив. Це абсолютно безвідповідально, тим більше, коли цей народний депутат начебто викриває корупціонерів, в тому числі у своїй фракції, з якої, при цьому, він чомусь не хоче виходити.
Третє. А хоча знаєте, Лещенко, здається все-таки має право на таку поведінку. Бо його попередня діяльність підкріплюється аналогічними практиками. Наприклад, славнозвісна справа «Гонгадзе-Подольського»: на словах – замовники мають бути покарані, а на практиці – обслуговування заходів Кучми (Ялтинський форму, сніданок в Давосі) і шептання з його зятем Пінчуком.
Якщо пан Лещенко не хоче, щоб його критикували, не треба підставлятися. Хоча, наближається чергове засідання бездомного Ялтинського форуму, і щось підказує що народний депутат не омине своєю участю цей захід автора кланово-олігархічної системи.
Іван Капсамун, журналіст