28 березень 2024, Четвер, 16:16

«Хай живе наш суд, найгуманніший суд у світі»

5 Грудня 2019г.
650x567

Замах на умисне вбивство. Групою осіб за попередньою змовою. На замовлення. Особливо небезпечним способом. Злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від виконавців, адже жертви не виявилось вдома. Осколкова граната, кинута у відкрите вікно, поверхнево розшматувала тіло батька. Але постраждалому теж пощастило, бо уламки нанесли не тяжкі ушкодження.

Мова про замовлення на ліквідацію координатора СІЧ Сергія Мазура через занадто активну діяльність у відомій громадській організації.

Серед гучних акцій, за якими стоять впливові кримінальні авторитети, це – боротьба з підпільним гральним бізнесом, угруповуванням Ю. Крисіна, засудженого за напад на журналіста, О. Волкова – за викрадення активістів Євромайдану.

Але мова не про виконавців замаху та замовників вбивства, а про правосуддя. Зокрема, про Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.

Передісторія така. Коли за місцем вчинення злочину та проведення досудового розслідування в Бориспільському міськрайонному суді Київської області закінчились судді та нерви, голова подав до апеляційної інстанції клопотання про направлення обвинувального акту до іншого суду. Київським апеляційним судом 25 квітня 2019 р справу чомусь передано до не найближчого суду – Переяслав-Хмельницького. І тут суд виграє пальму першості небаченої оперативності.

Вже наступного дня – 26 квітня 2019 р. представники Переяслав-Хмельницької Феміди у складі суддів Реви О.І., Опанасюка І.В. та Свояка Д.В. відмовляють у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Та обирають обвинуваченим цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю.

Але найважливіше, закріплення електронного браслету на обвинувачених так і не відбулось. За повідомленням поліції, через відсутність достатньої кількості цих спецзасобів. Фініта. І це досі нікого не бентежить.

Отже, 6 місяців Бориспільський суд забезпечував уникнення ризиків для життя потерпілого, а Переяслав-Хмельницький одним розчерком пера звів все нанівець, відкривши доступ до реалізації злочинних намірів. І про це свідчить фактичне невиконання ухвали суду. І на сьогодні убезпечити потерпілого від ризику доведення злочину до кінця за допомогою безконтрольного домашнього арешту є неможливим.

Не підтверджуючи і не виключаючи корупційну складову, змушена лише констатувати особисту неприязнь представників Феміди до громадських активістів, на що судді звісно мають суб’єктивне право, але одночасно із самовідводом.

Заради об’єктивності, слід визнати, що, як професійний суддя, гідно та стримано себе поводить лише один із членів колегії – пан Ігор Опанасюк. Інші служителі Феміди не приховують глибокої апатії стосовно прав постраждалої сторони і активної антипатії до потерпілого та його адвоката.

Зрозуміло, що і прокурор професійно не вмотивований боротися за запобіжні заходи, поверхнево готуючи клопотання, обираючи пасивну та байдужу позицію. Більш того, дозволяє собі опозиційне відношення до інтересів потерпілого. Зокрема, приховує матеріали, що готує та надає до суду, заперечує проти ознайомлення з ними адвоката потерпілого в судовому засіданні.

Враховуючи лібералізацію кримінального процесу та низку рішень ЄСПЛ про занадто тривале тримання підсудних під вартою, залишається невеличка особливість справи. Злочинні наміри так і не були доведені до кінця і після напіввдалого вибуху обвинувачені намагались пробратися у Громадську організацію СІЧ під виглядом потенційних членів задля наближення до жертви і втілення задуманого. Все це зафіксовано в матеріалах справи.

Зрозуміло, що сучасний кримінальне процес націлений на захист прав людини, але діючий КПК вважає людиною лише обвинуваченого. Потерпілий в коло цих суб’єктів не потрапив. З цим погоджуються і судді, і прокурор. Адже кожного судового засідання від адвоката потерпілого приховується зміст процесуальних документів, невпинно зауважуючи про відсутність у представника жодних процесуальних прав. Кожен раз потерпілий з адвокатом вимушено борються не лише зі стороною захисту, а й з суддями та прокурором, які перешкоджають реалізації законного інтересу постраждалої сторони в кримінальному провадженні.

Поряд з цим, спробуємо зруйнувати традиційно вибудовану тенденцію поліпшення становища обвинувачених в питанні запобіжних заходів. Цьому сприяють не лише фактичні обставини справи а й практика ЄСПЛ, про яку захисники воліють замовчувати.

Про це згодом.

І наостанок. Питання журналіста, що заїхав до мене в офіс за інтерв’ю по цій справі: «Якщо я запланую когось вбити, то може обійдеться домашнім арештом?...»

Було б смішно, аби не було так сумно. O tempora, o mores.

79408442 1258934281161237 6481872279851499520 O
Марія Островська Адвокат, заступник Голови Комітету НААУ із наближення системи адвокатури України до європейських правових стандартів