Саме так постало питання після оприлюднення проміжних висновків тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України по дослідженню обставин вибухів на території військового арсеналу боєприпасів у Балаклїї у 2017 році.
Висновки ТСК поставили під великий сумнів основну версію слідства, що вибухи були наслідком диверсії – скидання за допомогою російського безпілотного летального апарату на територію арсеналу вибухового засобу, який призвів до детонації боєприпасів. Ця версія була підтримана колишніми керівниками Генпрокуратури Ю. Луценком і А. Матіосом та неодноразово озвучувалась ними, як практично єдина версія слідства.
В її основу були покладені висновки експертів-вибухотехніків Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, а також висновки фахівців Украероруху про, нібито, можливість такого прольоту безпілотного летального апарату.
Безумовно, версія красива та політично актуальна, особливо з урахуванням збройної агресії Росії. І дуже зручна. У всьому винний зовнішній агресор, якого ближніми роками притягти до відповідальності об’єктивно неможливо. Принаймні, поки в посадах перебували та планували перебувати тодішні вищі керівники держави, військових і правоохоронних структур.
Щодо військових посадових осіб, то, згідно цієї версії, вони ніяк не могли запобігти таким підступним діям зовнішнього ворога, а тому винних серед них немає.
Так і сталось, усі вищі керівники вже в минулому, винних в Україні немає, проте, питання залишились. А головне – залишились величезні збитки не тільки по матеріальним втратам держави – близько 12 млрд. грн., але й по значущості втраченого озброєння для організації оборони України. Це тільки по Балаклії. А були ще Сватово, Калинівка, Ічня та інші.
Уявляється позитивним, що народні обранці звернули свою увагу на якість розслідування обставин численних пожеж та вибухів на складах і арсеналах Збройних Сил. Багато відвертих нестиковок здивували і їх.
«СПРАВЕДЛИВОСТЬ ПО-НОВОМУ»: ПОЧЕМУ НИКТО НЕ ОТВЕТИТ ЗА ВЗРЫВЫ АРСЕНАЛОВ
Тимчасова слідча комісія звернулась до фахівців-вибухотехніків Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені професора М.С. Бокаріуса. За їх висновками причиною вибуху боєприпасів в Балаклії була детонація закладених у землю зарядів, а не скидання їх зверху з безпілотника. Тобто, організаторів вибуху слід шукати, насамперед, всередині України. І починати слід було з посадовців та працівників самого арсеналу, без яких заряди ніяк не могли потрапити на технічну територію.
Слід зазначити, що з перших днів розслідування обставин вибухів на арсеналі в Балаклїї у фахівців в галузі військової юстиції викликали здивування деякі дії та рішення органів розслідування.
1. Неймовірна швидкість визначення версії щодо зовнішньої диверсії за допомогою безпілотного літального апарату. Перший вибух було зафіксовано близько 3-ї години 23 березня 2017 року, а вже близько 11-ї години того же дня А. Матіос оприлюднив, що перед вибухом, нібито, хтось почув шум літального апарату.
Детонування боєприпасів і пожежі тривали близько 3-х тижнів.
Увесь цей час виконання первинних слідчих дій, насамперед, огляду місця події з фахівцями, було неможливим. Перші години та дні після початку вибухів усі були зайняті евакуацією громадян за безпечні кордони від небезпечної зони.
Було тимчасово відселено близько 20 тисяч осіб. До початку слідчих дій на території було потрібно спочатку загасити пожежі і провести розмінування.
Професіонал в такій ситуації утримається від висування в перші години після початку вибухів таких сміливих і категоричних тверджень. Проте, це не про Матіоса.
2. Здивувало те, що розслідування обставин вибухів Генпрокуратурою було відразу доручено слідчим СБУ. На той час військова прокуратура мала повноваження проводити досудове розслідування і цим правом користувалась дуже активно.
Особливо по якихось резонансних фактах, якщо вони навіть не були за законом підслідні військовій прокуратурі. А. Матіос не гребував ігнорувати правила підслідності, завжди визначав підслідність за підпорядкованою йому військовою прокуратурою, якщо предмет розслідування надавав можливості для особистого піару.
Але чомусь не в цьому надзвичайно резонансному випадку, хоча це була безпосередньо підслідність військової прокуратури. Вона в решті решт стала не органом досудового розслідування, а лише органом процесуального керівництва таким розслідуванням.
З офіційної інформації генпрокуратури за фактами вибухів було зареєстровано щонайменше два кримінальних провадження. Одне – військовою прокуратурою за ознаками службової недбалості військових посадових осіб. Це абсолютно правильне і виправдане відомими на той час обставинами рішення. Друге – слідчими СБУ за ознаками диверсії.
Але після цього за рішенням чи то Ю. Луценка, чи то А. Матіоса військова прокуратура своє кримінальне провадження передала в Харківське УСБУ. Рішення щонайменше, дивне, але воно відразу визначило основне спрямування розслідування.
Слідчі військової прокуратури були найбільш професійно підготованими для роботи у військових частинах та з військовими посадовими особами. Військова прокуратура на той час вже мала певний досвід розслідування аналогічних подій, чого не можна сказати про слідчих Харківського УСБУ.
3. Відверте непорозуміння викликало призначення вибухотехнічної експертизи фахівцям Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
По-перше, Харківська область не відноситься до території обслуговування цієї експертної установи. Під боком у слідчої групи в Харкові є свій науково-дослідний інститут судових експертиз імені професора М.С. Бокаріуса.
По-друге, у первинному огляді місця події в Балаклії після закінчення детонації і гасіння пожеж приймали участь саме фахівці Харківського НДІСЕ. Після цього призначати проведення експертизи іншим фахівцям з Києва, яки не бачили первинної обстановки на місці події – рішення абсолютно нелогічне, якщо не назвати його менш дипломатичним епітетом.
Слід зазначити, що Київський і Харківський інститути судової експертизи завжди були і є певною мірою конкурентами по значущості в цій галузі. Обидва мають потужну матеріально-технічну і наукову базу, величезний досвід експертної діяльності. По багатьох видах судових експертиз вони є фактичними конкурентами. В тому числі і по вибухово-технічних експертизах.
Чому орган досудового розслідування вирішив доручити проведення експертизи в цій ситуації не Харківському НДІСЕ, а Київському – велика загадка.
Давно відомо про близькість директора Київського НДІСЕ О. Рувіна до влади та обслуговування її інтересів. При тому ж, до любої.
Так само віддано він служив владі після Революції Гідності. Утаємничені експертизи щодо подій під Іловайськом, які допомогли не встановити, чи законно діяли українські військові посадові особи, а перевести усю відповідальність виключно на російського агресора – це результат діяльності підпорядкованої йому експертної установи і його особисто, як одного з основних експертів.
Висновки експертів КНДІСЕ стали підґрунтям резонансного арешту та притягнення до кримінальної відповідальності колишнього начальника Генерального Штабу Збройних Сил України генерал-полковника В. Замани. Щоправда, після чергової зміни влади ця справа зависла в повітрі. З тою експертизою прокуратура просто боїться іти до суду.
Багато хто говорить про тісні стосунки О. Рувіна з А. Матіосом. Саме Матіос організував розслідування величезними силами військової прокуратури замаху на життя О. Рувіна у 2016 році, хоча ця справа однозначно не була підслідна військовій прокуратурі.
Проте, саме військові прокурори часто у супроводі озброєних спецпідрозділів провели кілька десятків обшуків з «маскі-шоу». Щоправда, не в місцях переховування можливих найманих вбивць, а переважно у різних фірмах та в помешканнях їх працівників.
Злі язики кажуть ці фірми за дивним збігом обставин були з кола бізнес-контактів фірм, пов’язаних з дружиною О. Рувіна. А сам замах, нібито, пов'язаний не з участю О. Рувіна, як експерта, в розслідуванні обставин катастрофи малазійського Боїнга, як про це розповідав А. Матіос, а із звичайними бізнес-розборками.
Але така близькість контактів керівника КНДІСЕ та А. Матіоса, якій керував і розслідуванням обставин вибухів в Балаклії, наштовхує на певні думки, чому саме КНДІСЕ було доручено проведення вибухо-технічної експертизи.
НАПЕРЕДОДНІ ПОЖЕЖІ РЕВІЗІЯ У БАЛАКЛЕЇ ВСТАНОВИЛА КОЛОСАЛЬНУ КРАДІЖКУ
4. Дуже насторожила у 2017 році інформація про те, що в арсеналі в Балаклії безпосередньо перед вибухом працювала інспекція Міноборони, яка виявила ознаки великої нестачі боєприпасів. Називали орієнтовну суму нестачі у 500 млн. грн. Ніби то, боєприпаси вивозились з Балаклії, а до пунктів призначення не доходили. Питання потребувало додаткового масштабного аудиту.
Посадовці військового відомства це у 2017 році категорично заперечували, називали необґрунтованими чутками. Керівники генпрокуратури на питання про нестачі боєприпасів просто відмовчувались. Але ж вони не могли не знати дійсну картину!
З проміжного звіту ТСК стало відомо, що, незважаючи на знищення арсеналу в Балаклії все ж вдалося довести нестачу боєприпасів. Не відразу, а за певній час шляхом зустрічних перевірок. І не на півмільярда, а на кількасот тисяч гривень.
Такі обсяги нестачі виходять відверто за межі повноважень і можливостей командира та посадовців арсеналу. Торгівля зброєю, тим більше такою, яка зберігалась в арсеналі, завжди контролювалась вищими посадовими особами держави.
Чому за таких обставин слідство так затято схопилось за версію диверсії за допомогою безпілотника, а не розслідувало обставини цієї нестачі, теж дуже дивує.
Як бачимо, питань у 2017 році було більше, ніж відповідей. І вони залишились донині. Обґрунтовані сумніви в якості та всебічності розслідування вибухів у Балаклїї – це був лише початок. Верховна Рада цілком обґрунтовано і майже одностайно підтримала продовження роботи ТСК ще на півроку.
АРАХАМІЯ ЗАЯВИВ ПРО ФАЛЬСИФІКАЦІЮ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ ПРО ВИБУХ У БАЛАКЛІЇ
Можливо, і по інших випадках вибухів та пожеж на складах і арсеналах нас чекають ще несподіванки, як по розслідуванню обставин вибухів в Балаклії. Можливо, ми станемо ближчі до правди. Дуже би хотілось в це вірити.
