19 березень 2024, Вівторок, 12:11

КСУ: глухий кут чи глуха оборона

15 Січня 2021г.
КСУ

Антоніна Славицька

За клопотами довкола «шкарпеточного» локдауну та за незрозумілою ситуацією зі щепленням проти ковіду проблема Конституційного Суду буцімто відійшла на другий план. Але це хибне враження. Методика «геть з очей, із серця геть» тут не працює. І навіть якщо «забути» про нинішню так звану «конституційну кризу», вона все одно про себе нагадає. Так чи інакше.

Власне, одне таке нагадування мало місце зовсім нещодавно. 5 січня КСУ зібрався на засідання та розглянув ситуацію, яка склалася у зв’язку з виданням президентом Володимиром Зеленським указу про відсторонення голови КС Олександра Тупицького. Суд нагадав главі держави про відсутність таких конституційних повноважень та заявив про намагання заблокувати роботу суду.

І тут я хочу зробити паузу і відповісти на деякі популярні питання, які торкаються Конституційного Суду. Бо для пересічного громадянина цей орган – ніби планета з іншої галактики, яка обертається сама по собі, поза соціумом з його повсякденними бідами. Хочу підкреслити, що навіть якщо наше щоденне життя ніяк не пов’язане з КСУ, то для держави цей суд має непересічне значення.

Отже, що таке КСУ?

Конституційний Суд України не є судом у звичайному розумінні. Це своєрідна надбудова над трьома гілками влади, яка фактично є арбітром між парламентом, президентом, судами та Конституцією.

Його діяльність регулює Конституція та закон про Конституційний Суд. А займається він «експертизою» нормативно-правових актів, які ухвалюють в державі. Звісно, далеко не всіх. А тих, де виникають сумніви щодо їх відповідності Основному закону. КСУ також тлумачить Конституцію і наглядає за конституційністю міжнародних угод та процедурою усунення президента в порядку імпічменту (хоча це в теорії, бо жодного імпічменту в Україні проведено ще не було).

Як діє КСУ?

Сам Конституційний Суд не може ініціювати розгляд будь-якої справи на предмет відповідності Конституції. До нього можуть звернутися з конституційним поданням Президент, Пленум Верховного Суду, уповноважений з прав людини чи 45 або більше нардепів. Їхнє подання стосуватиметься оцінки положень того чи іншого акту, по якому КСУ розпочинає провадження.

Спочатку КСУ формально вивчає подання – чи достатньо, наприклад, всіх підписів нардепів, чи відповідним чином воно оформлене. Бувають випадки, коли подання складене юридично безграмотно, тоді його відхиляють. Термін розгляду подання – два місяці з моменту відкриття провадження, або протягом місяця, якщо йдеться про особливо важливу справу.

Оскільки КСУ є колегіальним органом, свої рішення він ухвалює під час пленарних засідань. Засідання Конституційного Суду України є повноважним, якщо на ньому є присутніми не менше одинадцяти суддів, а рішення ухвалюється, якщо за нього проголосувало більше половини суддів, які брали участь у засіданні.

Якщо КСУ виносить рішення, що закон або якась стаття закону чи інша норма не відповідає Конституції, це положення скасовується.

Чи можна скасувати рішення КСУ?

Ні. Рішення КСУ скасувати не може ніхто – жоден орган чи високопосадовець в Україні. Так сказано в Конституції, яка стоїть на сторожі автономності КСУ.

Як формується склад КСУ?

До нього входять 18 суддів (найбільше у Європі). Термін повноважень кожного – 9 років, без права повторного призначення.

Склад КСУ формується наступним чином: за результатами конкурсного відбору президент України, Верховна Рада та з'їзд суддів України призначають по 6 суддів Конституційного Суду.

Зараз в КСУ є три відкриті вакансії та 15 працюючих суддів. Всі три вакантні посади – з квоти Верховної Ради. В листопаді минулого року парламент провалив спробу призначити суддю КСУ, не зібравши необхідну кількість голосів за одного з претендентів.

Як можна звільнити суддю КСУ?

Перелік підстав для припинення та звільнення судді Конституційного Суду прописаний в Конституції. Причому ці два поняття не варто плутати.

Автоматично повноваження судді припиняються, якщо він 1) досягне 65-річного віку, 2) вийде з українського громадянства, 3) помре, 4) якщо його визнають безвісти зниклим чи оголосять померлим.

Звільнити ж суддю КСУ можна тільки за наступних обставин: 1) станом здоров’я, 2) порушення ним вимог щодо несумісності (обіймає дві чи більше посади), 3) скоєння дисциплінарної провини, 3) нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді, 4) подання заяви про відставку або звільнення, 5) незгодою на переведення до іншого суду, 6) порушення обов’язку підтвердити законність походження майна.

Яка зарплата у суддів КСУ?

Упродовж першого кварталу кожного року Суд оприлюднює щорічну інформаційну доповідь за підсумками своєї діяльності та фінансового забезпечення у попередньому році.

Державний бюджет на 2020-й передбачав фінансування Конституційного суду України у розмірі 314,5 мільйонів гривень, однак це не означає, що всі ці кошти йдуть винятково на зарплати суддям. Бо Суд має й купу інших потреб – організаційного та матеріально-технічного характеру. Що ж стосується щомісячної винагороди судді КСУ, то вона становить близько 254 тисяч гривень.

Що сталося із КСУ в жовтні минулого року?

27 жовтня 2020 року КСУ визнав неконституційною статтю 366-1 Кримінального кодексу, яка передбачає покарання за декларування недостовірної інформації. Так само суд скасував низку положень закону про запобігання корупції та позбавив НАЗК більшості повноважень.

Це не сподобалось «міжнародним партнерам» і 30 жовтня президент Володимир Зеленський вніс до Ради як невідкладний законопроєкт щодо відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства. Відновлення довіри президент побачив у своєрідний спосіб: він запропонував визнати рішення КСУ «таким, що не створює правових наслідків» та розпустити чинний склад КСУ.

На це голова КСУ Олександр Тупицький заявив, що законопроєкт Зеленського має ознаки конституційного перевороту, бо, на його думку, президентські пропозиції прямо суперечать Конституції України.

2 листопада в парламенті був зареєстрований законопроєкт «Про відновлення дії окремих положень закону України «Про запобігання корупції» та Кримінального кодексу України» авторства голови Верховної Ради Разумкова (№4304) і ще понад 100 народних депутатів з різних фракцій. Але ухвалений він не був.

Натомість з ініціативи Дмитра Разумкова була створена робоча група, яка напрацювала законопроєкти, аби вони – в умовах, що склалися – максимально врахувати рішення КСУ.

Йдеться, передусім, про закон «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо відновлення інституційного механізму запобігання корупції» (№4470). В ньому, якщо максимально коротко, йдеться про відновлення повноважень НАЗК щодо всіх суб'єктів декларування і встановлення певні особливості щодо здійснення фінансового контроля щодо суддів загальної юрисдикції суддями і Конституційного Суду.

Також Верховна Рада ухвалила закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо встановлення відповідальності за декларування недостовірної інформації» (№4460-д). Його основна новація полягає в тому, що з’являються статті 366-2, якими удвічі збільшено суму незадекларованих статків, за які настає кримінальна відповідальність.

При цьому сама відповідальність лежить в площині призначення порушнику штрафів, громадських робіт, обмеження волі чи позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Грубо кажучи, про тюрму мова вже не йде.

Що відбувається тепер?

Власне, нічого нового. Якщо не вважати «новиною» оприлюднення компромату на голову Суду – мова про так звані «записи Тупицького». Не стану оцінювати їхню автентичність абощо. Зауважу лише цікаву деталь: вони з’явилися тоді, коли президент став із КСУ на тропу війни. А не тоді, наприклад, коли КСУ благословив рішення президента про розпуск Верховної Ради.

Ще з новин можна відзначити нові заяви судді КСУ Ігоря Сліденко про тиск на нього з боку офісу президента і про його бажання емігрувати з України, оскільки тут він не почувається в безпеці.

Підсумовуючи сказане, можна зазначити, що зараз ми живемо в ситуації правового нігілізму, а долучився до її створення ніхто інший, як президент Зеленський.

Ми можемо по-різному ставитися до суддів КСУ, але не можемо не виконувати їхні рішення – принаймні, доки діє законодавство про КСУ і наявний його склад. А саме цей склад ухвалив свого часу рішення про неконституційність призначення на посаду голови НАБУ Артема Ситника, але Ситник і досі лишається при портфелі.

Втім, чому ми дивуємося, якщо сам гарант Конституції назвав вердикти КСУ «нікчемними», і зробив це не у вузькому колі, а в офіційному документі за власним підписом?

От тільки нікчемними є не стільки документи, які виходять з КСУ, скільки ставлення до цього органу з боку президентської вертикалі. Законодавство про Конституційний Суд можна зрештою переписати і шляхом змін до Конституції – так, це буде непросто, бо знадобляться 300 депутатських голосів. Але якщо нинішня діяльність КСУ не влаштовує – це єдиний легітимний шлях, який дозволяє її перекроїти.

Принижувати ж судовий орган такого штибу – це шлях в нікуди. Країна вперлася лобом у глуху стіну і нікуди не рухається. А на Банковій, вочевидь, думають, що все розсмокчиться само по собі. Варто президенту ще раз погрозити пальчиком або прийняти ще один указ, який суперечить Конституції і тому не може бути виконаний.

Читайте Резонанс в Facebook и подписывайтесь на наш канал в Telegram

зображення Viber 2020 07 02 09 15 38
Антоніна Славицька Народний депутат України, фракція "ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ", членкиня Комітету  з питань антикорупційної політики Верховної Ради України