У 120-й окремій бригаді територіальної оборони офіцерка Ольга Братута відома своїм стриманим, але ефективним підходом до командування. Вона — заступниця комбата з артилерії 1-го батальйону, яка уникає гучної риторики і робить ставку на чіткість, відповідальність та організацію побуту підрозділу навіть у зоні бойових дій.
Про це розповідає Резонанс
Стиль командування і місце жінки в підрозділі
Її спосіб керувати не базується на крику чи демонстрації статусу: «Я не підвищую голос – і мене чують» свідчить про те, що для неї важливі зрозумілі інструкції та взаємна повага. Спокій поєднується зі строгістю — виконання бойового завдання для майора завжди на першому місці.
Братута відкрито говорить про упередження щодо жінок у війську: «треба бути на голову вище», щоб довести свою професійність. Проте замість довгих пояснень вона підтверджує спроможність справою — через чітке планування, навчання особового складу та відповідальність за результат.
Для неї важлива не дисципліна заради дисципліни, а ясність ролей і завдань: кожен у підрозділі має розуміти, що і навіщо робить, бо лише так формується ефективна система бойової взаємодії.
Навчання, технології та побут на позиціях
Майор наголошує, що війна не терпить застою: постійне навчання — ключ до виживання та переваги. У батальйоні це не формальні заняття, а продумана система, яка включає регулярні виїзди на курси, розвиток безпілотного напрямку і постійне оновлення знань. Вона підкреслює, що навчатися можна на позиціях, але необхідна база має бути створена заздалегідь.
Один із неочікуваних, але важливих аспектів її підходу — турбота про побут. За словами майора, комфорт на позиції — не розкіш, а практична умова для збереження боєздатності. Позиції облаштовані, продумано організований побут, створено нормальні умови для життя навіть під вогнем.
Ілюстрацією цього є побутові ініціативи особового складу: коли виникли проблеми з доставкою, бійці самостійно організували випікання хліба на позиціях — від пошуку борошна й дріжджів до налагодження процесу для забезпечення власного підрозділу й інших частин.
Такий підхід демонструє, що здатність організувати повсякденне життя під час бойових дій є одним із критеріїв бойової готовності та моральної стійкості підрозділу.
Про ставлення до страху майор говорить просто і раціонально: страх зменшується, коли є розуміння мети, підготовка та знання. Без урахування ризиків та планування «хоробрість» перетворюється на нерозсудливість, тому в її лексиконі — прорахунок, порядок і холодний розум.
Попри поранення, вона не сумнівається у своєму місці: армія для неї — середовище, де вона відчуває себе потрібною й корисною. Цивільне життя й армія майор розглядає як різні світи; у війську їй простіше виконувати завдання, брати відповідальність і працювати в команді.
Про плани на майбутнє Братута говорить без пафосу: вона бачить своє життя в армії і має амбіції просуватися професійно — досягти вищих офіцерських посад, що відповідає її системному підходу до служби.
Історія її підрозділу та власного командування — приклад того, як практичний, дисциплінований і людяний підхід перетворює батальйон на згуртовану систему, яка працює без зайвого пафосу, зате з високою результативністю.