11 жовтень 2024, П'ятниця, 20:00

Медреформа: лікувати не можна ампутувати

24 Жовтня 2017г.
Медреформа: лікувати не можна ампутувати

Warning: Undefined variable $slider in /usr/www/users/reson/wp-content/themes/resonance-new/single.php on line 97

19 жовтня парламент прийняв скандальну урядову медичну реформу. Порушуючи Конституцію, Верховна Рада зробила українську медицину платною.

Так, тарифи на відповідний спектр послуг уряд встановлюватиме щорічно. Але, попередньо, вже відомі нові розцінки. Не зрозуміло тільки, як за середньої зарплатні у країні в 7000 грн українці будуть їх оплачувати.

Наприклад, серцево-судинні захворювання є однією з головних причин смертності нашого населення. Водночас, вартість операцій на серці згідно з новими тарифами складатиме не менше 100 тис. грн. Операція з видалення каменю в жовчному міхурі коштуватиме від 34 до 51 тис. грн. І цей список можна продовжувати.

Що зміниться для пацієнтів?

Медична реформа вступає в силу з 1 січня 2018 року. Однак її впроваджуватимуть поетапно. З 2020 року система стане обов'язковою для всіх. На той час українці повинні будуть підписати із сімейними лікарями договір на надання медпослуг – у письмовій та електронній формах.

Згідно з договором, держава нараховуватиме лікарю зарплату. За одного пацієнта він отримуватиме 370 грн на рік. З 2019 року – 450 грн. Тариф за прийом пенсіонерів і дітей буде вищим. Для медиків встановили обмеження: кожен з них зможе підписати договори не більше, ніж з 2000 пацієнтами. Гроші за надані медпослуги отримуватиме не особисто лікар, а лікарня.

Розподілятиме їх головний лікар.

Але вдумаймось, в чому ж полягає головна зміна, запропонована медреформою. На жаль, вся суть в тому, що медицина перетворюється в бізнес, а пацієнт стає клієнтом.

Реформатори пропонують розділити медичні послуги на три види: повністю безкоштовні, частково оплачувані державою за принципом співоплати і платні. Втім, як стверджує в. о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун, принцип співоплати за результатами розгляду закону у другому читанні, виключили. А медпослуги для українців будуть або безкоштовними, або обійдуться громадянам у повну вартість. Щорічно МОЗ звітуватиме, які послуги держава покриє за свій рахунок, а які людям доведеться сплачувати самостійно. Втім, у законі встановлено одне обмеження: в лікарні не може бути більше 20% платних послуг від загальної кількості.

За що доведеться платити?

Вартість і перелік медичних послуг – одне з головних питань медреформи. Як стверджує керівник Комітету ВР з питань охорони здоров'я Ольга Богомолець, у МОЗ вже склали список на медпослуги, але боялися показати його громадськості до дня голосування. Оскільки, розповідає вона, ціни в ньому просто незрівнянні з доходами українців. І якщо цей прайс виявиться реальністю, то дозволити собі відвідування лікаря у нашій країні зможуть одиниці.

У соцмережах список вже назвали «Прайсом Супрун». Попередньо відомо, що в перелік платних медичних послуг буде включений так званий «другий рівень». Це – огляди, операції, вузькоспеціалізована медицина, травматологія, кардіохірургія, нейрохірургія та ін.

Від так, лікування, наприклад, забиття пальця ступні без ушкодження нігтьової пластини обійдеться в 71,9 (!) тис грн. Увага! Як це не абсурдно звучить, але згідно з «прайсом Супрун» ампутація кінцівок коштуватиме дешевше, як їхнє лікування!

За діагностику порушення ритму серця у дитини доведеться викласти 65 тис. грн. Репротезування двох клапанів серця – майже 190 тис. грн. Шунтування аорти – 130 тис. грн. Лікування цирозу печінки – 111 тис., один день у реанімації – 10 тис. грн. Найдешевше в цьому списку – лікування абсцесів і видалення фурункулів (7000 грн).

Що ж, якщо цей список дійсно застосують, то ситуація у нас - далеко не райдужна. От скажіть мені, будь ласка, що таке день реанімації для пенсіонера? Він не те, що 10 тис. грн в кишені немає, часто йому елементарно їсти не має за що собі купити. І таких – мільйони. Навряд чи запропонована медреформа врятує життя простих українців, більша половина яких нині живе практично за межею бідності.

Хто проти медреформи?

Хоч як не критикували медичну реформу, проте у парламенті таки знайшлися потрібні 240 голосів. Її прийняли завдяки допомозі депутатів коаліції: «БПП» і «Народного фронту», «Самопомочі», деяких позафракційних нардепів. Голосувала «за» і частина «Радикальної партії» Олега Ляшка, котра до останнього моменту критикувала медреформу. Три фракції парламенту не дали за законопроект №6327 жодного голосу. Факт залишається беззаперечним – із порушенням норми Конституції в країні вводиться платна медицина, а медичні послуги стають недоступними для більшості громадян.

Нові корупційні ризики?

Варто зауважити, що в рамках медреформи пропонується створити ще один новий державний орган – Національну службу здоров'я. У нас зараз такий модний тренд – створювати нові органи. Маємо уже нові суди, нові антикорупційні інституції. Тепер черга дійшла і до медицини.

На думку низки експертів, така ініціатива може призвести лише до збільшення корупційних ризиків у системі охорони здоров'я. В МОЗ пояснили, що новостворена служба проводитиме закупівлю ліків за гроші Держбюджету. Зокрема, розподілятиме фінансування між лікарнями. Тобто саме від її рішення залежатиме кожен головний лікар в Україні. Цікаво, чи може така «залежність» очистити медичну галузь від корупційних зловживань? Тут у мене є великі сумніви.

Крім того, медреформа суперечить ще одній гучній урядовій реформі децентралізації. Усі зміни зводяться до того, аби централізувати кошти.

Йдеться про понад 100 млрд грн, якими розпоряджатиметься Національна служба здоров'я. А як же з тим, аби передавати гроші на місця? Хіба ж не в цьому ключова ідея реформи децентралізації?

Виходить, що реалізуючи медичну реформи, ми нівелюємо основи децентралізації: з місцевих бюджетів, по суті, заберуть більше 100 млрд грн. При цьому, відповідальність за утримання інфраструктури, районних лікарень тощо залишається на плечах місцевих громад. В чому ж тут логіка, панове? Не зрозуміло якось.

Чи існує альтернатива?

Без сумніву, медична реформа у тому вигляді, в якому за неї проголосували, не здатна якісно змінити медичну сферу. Навіть більше – вона не рятує життя та здоров’я громадян. Навпаки - створює нові для них перешкоди та ризики. Чимало експертів збігається на думці, що альтернативою всьому цьому відвертому хаосу може бути введення загальнообов'язкового медичного страхування, яке могло б забезпечити доступну для українців медицину.

Це дозволить залучити в галузь фінансовий ресурс, який допоможе дійсно впровадити реальні зміни. Принаймні, у такому випадку зрозумілий сам механізм наповнення галузі реальними грішми, а не лише пустими обіцянками реформаторів-романтиків.

Однак, в урядовому законі страхової медицини немає. Є тільки пропозиція Кабміну опрацювати це питання.

З огляду не те, як проголосувала більшість парламентарів, шанси на те, що цю пропозицію розглянуть, не надто великі. Але це якраз та площина для дискусії, те раціональне зерно, яке могло б відповісти на чимало запитань та дати Україні шанс провести не чергову реформу заради реформи, а поступово трансформувати медичну сферу, наблизивши її до європейських стандартів якості. Чи знайдеться політична воля перейти від сфери популізму та нереалістичних ідей до системної роботи – відкрите питання, на яке нам усім дуже хотілось би почути швидку відповідь.

ДОРОГАЯ БЕСПЛАТНАЯ МЕДИЦИНА, ИЛИ КАК НАКРУЧИВАЮТ ЦЕНЫ НА ЛЕКАРСТВА

Володимир Пилипенко
Володимир Пилипенко Представник України у Венеціанській комісії (2013-2017 рр), народний депутат України VI-VII скликань, директор Українського центру суспільно-правових досліджень.