Мирний процес навколо України, до якого долучаються американські посередники, фактично зайшов у глухий кут через те, що адміністрація Дональда Трампа переорієнтувала увагу на конфлікт з Іраном. Це знизило тиск на росію, ускладнило координацію з партнерами та відтермінувало раунди переговорів, які раніше вважалися перспективними.
Про це розповідає Резонанс
«У переговорах справді виникла пауза. Американці мають інші пріоритети, і це зрозуміло»,
Європейські дипломати, які беруть участь у тристоронніх консультаціях із представниками України та росії, зазначають, що зосередженість Вашингтона на Близькому Сході послаблює імпульс до укладення угоди. Переклад уваги означає не лише менше дипломатичної енергії, а й конкуренцію за обмежені матеріальні ресурси, зокрема боєприпаси й системи протиповітряної оборони, які критично потрібні Києву.
Затримки постачань і фінансові наслідки
Дипломати попереджають, що постачання американської зброї, зокрема оборонних систем, можуть бути відкладені, оскільки Вашингтон наразі віддає пріоритет іншим регіонам. Таке перенаправлення ресурсів підсилює конкуренцію між театром бойових дій на Близькому Сході та Україною та загрожує оперативним можливостям українських сил.
Паралельно зростання світових цін на енергоносії дало економічну віддушину росії: додаткові доходи від експорту нафти частково компенсують ефект санкцій. Окремі кроки США щодо пом’якшення тиску на імпорт російської нафти в певні країни також спричинили перерозподіл танкерного руху в індійському напрямку, що посилило фінансові надходження до москви.
Дипломатичні сигнали та позиції сторін
Європейські лідери намагаються зберегти міжнародну увагу до України: протягом останніх тижнів відбулися двосторонні зустрічі на найвищому рівні, у яких брали участь український президент і керівники провідних європейських держав. Німеччина й Франція роблять спроби посилити тиск на москву та тримати формат переговорів живим, водночас підкреслюючи необхідність єдності трансатлантичних партнерів.
У свою чергу кремль демонструє обережність у критиці позиції США щодо Ірану та час від часу сигналізує про можливість дипломатичного втручання в ближньосхідний конфлікт. Однак у двосторонніх переговорах із Києвом росія не проявила готовності до відмови від вимог, які Україна вважає неприйнятними, тому успіх переговорного процесу залишається під сумнівом.
Київ заявляє, що не бачить ознак серйозної готовності москви до компромісу й уважно стежить за розвитком подій на Близькому Сході, водночас наголошуючи на потребі стабільних постачань та тиску на росію. Деякі європейські дипломати говорять про необхідність «вдихнути нове життя» в існуючий формат, щоб не втратити шанс на врегулювання.
Учасники переговорів також зазначають, що нинішня зовнішньополітична кон’юнктура ускладнює введення нових санкцій щодо російської нафтової галузі та інші форми тиску, які могли б змінити поведінку москви під час переговорів.
З огляду на поточну ситуацію, партнери України намагаються маневрувати між підтримкою Києва та збереженням каналів діалогу з адміністрацією США, водночас намагаючись уникнути повної втрати формату переговорів через перерозподіл пріоритетів на регіональну кризу.
Ефективність подальших кроків залежатиме від того, чи вдасться відновити концентрацію міжнародної уваги на врегулюванні в Європі та забезпечити стабільні поставки оборонних засобів Україні, необхідні для збереження позицій у переговорах.