У Чугуєві на Харківщині російський безпілотник влучив у непрацююче підприємство, внаслідок чого ушкоджено приміщення та об’єкт критичної інфраструктури, повідомила міська голова Галина Мінаєва 31 березня.
Про це розповідає Резонанс
«Наразі відомо про різні ступені поранення цивільної жінки та трьох співробітників поліції. Пошкоджено об’єкт критичної інфраструктури, дитячий заклад та близько 15 приватних будинків (переважно скління та дахи)».
За словами очільниці міста, серед постраждалих — цивільна жінка та троє працівників поліції. Внаслідок удару також пошкоджено дитячий заклад і близько 15 приватних житлових будинків переважно у вигляді розбитого скління та зруйнованих дахів. Частина районів залишилася без електропостачання; відновлення енергопостачання планується протягом приблизно двох годин.
Масштаб і наслідки ударів
Удари з застосуванням ударних безпілотників, ракет, корегованих авіабомб і реактивних систем залпового вогню регулярно завдаються по населених пунктах та цивільній інфраструктурі України. Такі атаки спричиняють загибель і поранення цивільних, руйнування житла, об’єктів освіти, охорони здоров’я та енергетики, а також порушують нормальне функціонування систем життєзабезпечення населення.
Кваліфікація дій і міжнародні норми
Українська влада та міжнародні інституції розглядають подібні удари як воєнні злочини, вказуючи на їхній цілеспрямований характер. Окремі дії, що системно спрямовані на позбавлення населення життєво необхідних умов — електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку та доступу до медичної допомоги — також розглядають у контексті можливих геноцидних практик.
Юристи та правозахисники називають низку проявів, які можуть свідчити про намір знищити національну групу: від публічних закликів до знищення та заперечення існування народу до систематичних атак на цивільну інфраструктуру, переслідувань на окупованих територіях, винищення інтелігенції, примусової зміни ідентичності дітей, депортацій та нищення культурних цінностей.
- Оголошення намірів щодо знищення певної національної групи та публічні заклики до цього;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення і закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей необхідних умов для життя;
- переслідування й знищення проукраїнськи налаштованих людей на окупованих територіях;
- насильницька передача дітей, запровадження освітніх програм, спрямованих на зміну ідентичності, та вилучення культурних цінностей.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році, встановлює обов’язки країн-учасниць щодо запобігання та покарання за геноцид. Наразі сторонами конвенції є 149 держав. У документі геноцид визначено як дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову або релігійну групу.
Конкретні ознаки геноциду включають вбивство членів групи, заподіяння серйозних тілесних ушкоджень, навмисне створення умов життя, розрахованих на знищення групи, заходи щодо запобігання дітонародженню та насильницьке переміщення дітей до іншої групи.
Водночас керівництво росії заперечує, що її армія здійснює цілеспрямовані удари по цивільній інфраструктурі під час повномасштабної війни, заперечуючи відповідальність за руйнування лікарень, шкіл, дитячих садків та об’єктів енергетики і водопостачання.