Мита, запроваджені адміністрацією Дональда Трампа на імпортні товари, в основному лягають на американських імпортерів і споживачів. Експерти оцінюють, що лише близько 4% митного навантаження припадає на іноземні компанії, тоді як решта 96% перекладається на покупців у США, які змушені або покривати витрати зі свого бюджету, або підвищувати роздрібні ціни на продукцію.
Про це розповідає Резонанс
Розподіл витрат і вплив на торгівлю
Введені тарифи діють не стільки як податок на закордонних виробників, скільки як податок на внутрішнє споживання в США. Через це коригування ринку відбувається переважно за рахунок скорочення обсягів торгівлі, а не через поступки у ціноутворенні. Більшість експортерів, стикаючись із вибором між збереженням маржі при менших продажах і зниженням маржі для підтримки обсягів, обирають перший варіант, що призводить до падіння обсягів поставок до США.
Тарифи функціонують не як податок на іноземних виробників, а як податок на споживання для американців
– цитує видання аналітиків.
Політичні наслідки та реакція
Наприкінці минулого тижня президент США оголосив про запровадження 10% мита на деякі країни НАТО, зокрема Велику Британію, Францію та Німеччину, мотивуючи це їхньою присутністю військ у Гренландії. Передбачено підвищення тарифів до 25% з 1 червня, і вони діятимуть до укладення угоди щодо купівлі Гренландії.
У відповідь на запроваджені тарифи в Європейському союзі розпочали підготовку до можливого призупинення ратифікації нової торговельної угоди зі Сполученими Штатами.
Наслідки таких заходів очевидні: споживачі в США отримують додаткове податкове навантаження у вигляді підвищених цін, а торгівля між країнами ризикує зменшитися, що може посилити напруження у торговельних відносинах і вплинути на глобальні ланцюги постачання.