24 березень 2024, Неділя, 19:12

Моральні асенізатори

12 Серпня 2019г.
Фото: Укрінформ
Фото: Укрінформ

Володимир Бойко, для Резонансу

26 липня 2019 року два моральних авторитети української нації – директор Національного антикорупційного бюро України Артем Ситник і начальник Управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури Сергій Горбатюк – провели спільний брифінг, у ході якого поділились результатами негласного стеження за суддями Окружного адміністративного суду Києва. За допомогою прихованих мікрофонів, встановлених у суддівських кабінетах, впродовж 7 місяців – з січня 2019 року – «борці з корупцією» коштом українських платників податків записували розмови між жрецями незрячої богині та передавали записи Горбатюку, який їх вивчав, нехтуючи виконанням своїх службових обов’язків. Урешті-решт, Ситник і Горбатюк дійшли висновку, що судді ОАСК поводили себе аморально: у робочий час займались корпоративними інтригами, розповідали один одному плітки та анекдоти, телефонували в позаслужбових справах і навіть обурювались миролюбною внутрішньою та зовнішньою політикою президента України Петра Порошенка замість того, щоби радіти успіхам судової реформи.

Так, наприклад, у ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій Ситник і Горбатюк виявили, що судді Окружного адміністративного суду Києва без належного ентузіазму сприйняли перетворення Петром Порошенком Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на підрозділ Адміністрації Президента. Більш того, у ході приватних розмов їхні честі висловлювали своє невдоволення тим, що посаду голови ВККСУ протиправно обіймає Сергій Козьяков – партнер по адвокатському бізнесу заступника глави АП часів Порошенка Олексія Філатова, а заступником Козьякова є також орієнтований на Банкову Станіслав Щотка. При цьому строк, на який були обрані Козьяков і Щотка, давно сплинув, однак АП блокувала всі спроби обрати замість них нових членів ВККСУ. І тоді, як встановили Ситник і Горбатюк, судді ОАСК вчинили диверсію проти правосуддя – підговорили адвоката Олександра Кротюка (колишнього суддю цього суду) подати позов в вимогою визнати відсутність повноважень у Козьякова перебувати в складі ВККСУ та керувати судовою системою в інтересах Порошенка.

Обуренню Горбатюка не було меж: «Окружний адміністративний суд приймає велику кількість рішень, пов’язаних з вищими органами державної влади, із посадовими особами вищих органів державної влади, із багатьма сферами державного суспільного значення. На сьогоднішній день встановлено, що фактично відбувається системне втручання в розгляд справ судами з боку в першу чергу керівництва цього суду – не тільки в розгляд справ але і в діяльність інших, вищих органів державної влади, в тому числі, Конституційного суду, міністерств, відомств, судів, що, за нашою оцінкою, становить загрозу національній безпеці», – заявив у ході брифінгу начальник Управління спеціальних розслідувань, який раніше уявити не міг, що всередині суддівської корпорації можуть буяти такі пристрасті. Бо всі ж думали, що судді мовчки спостерігатимуть за тим, як Порошенко ґвалтує залишки суддівського самоврядування

Треба лише подякувати богові, що Сергію Вікторовичу досі ніхто не розповів, чим займався покійний нині суддя Солом’янського райсуду Києва Олександр Бобровник, якого директор НАБУ обіцяв зробити заступником голови Вищого антикорупційного суду. Люди брешуть, що на подяку за це Бобровник сумлінно підписував ухвали, які від його імені складали детективи НАБУ, навіть не намагаючись дотримуватись бодай якоїсь видимості законності. Я вже не кажу про «бабушку» – голову Солом’янського райсуду Людмилу Антонівну Шереметьєву, яку керівництво Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ганяє в хвіст і гриву, вимагаючи обслуговувати будь-які забаганки. Напевно, якби високоморальний Горбатюк про це довідався, він би затримав Ситника прямо під час спільного брифінгу.

Слово з чотирьох букв

Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює, що негласні слідчі (розшукові) дії, або як їх скорочено називають НСРД, – це різновид слідчих або розшукових дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком окремих випадків, які передбачені процесуальним законом. До числа НСРД відносять аудіо- та відеоконтроль особи (власне, цим і займались співробітники Оперативно-технічного управління НАБУ відносно суддів Окружного адміністративного суду Києва), огляд і виїмка кореспонденції, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (іншими словами – прослуховування телефонних розмов), спостереження за особою в публічно доступних місцях і т.п. У разі, якщо НСРД пов’язане з тимчасовим обмеженням конституційних прав людини, відносно якої проводяться такі негласні дії, дозвіл на проведення НСРД дає слідчий суддя апеляційного суду за результатом розгляду клопотання слідчого, погодженого з прокурором (втім, в окремих випадках звертатись до суду по дозвіл може виключно прокурор). Клопотання слідчого, погодженого з прокурором, суддя має розглянути впродовж 6 годин з моменту надходження, всі матеріали НСРД (клопотання, ухвала слідчого судді, протоколи проведення НСРД й додатки до них тощо) мають гриф «таємно» чи, навіть, «цілком таємно», строк дії дозволу слідчого судді складає 2 місяці.

Закон забороняє використовувати інформацію про проведення НСРД з будь-якою метою, окрім розслідування злочинів, а також копіювати протоколи проведення НСРД й додатки до них. Передання інформації, одержаної внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, здійснюється тільки через прокурора, який є ключовою фігурою під час проведення НСРД: саме прокурор приймає рішення про допустимість використання матеріалів НСРД у кримінальному провадження (у протилежному випадку матеріали НСРД знищуються під контролем прокурора) і проводить розсекречування таких матеріалів у разі, якщо вони можуть бути використані як доказ при розслідуванні злочину.

Шкода, звісно, що під час вікопомного брифінгу Ситника й Горбатюка ніхто з журналістів не нагадав їм, що статтею 246 КПК України встановлено, що така негласна слідча (розшукова) дія як аудіо- або відеоконтроль особи може проводитись виключно в кримінальних провадженнях щодо тяжких або особливо тяжких злочинів і лише в разі, якщо  відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Оскільки небажання обслуговувати Порошенка явно не належить до числа тяжких чи особливо тяжких злочинів, виникає цілком закономірне запитання, з якого дива НАБУ потайки встановлювало мікрофони в кабінетах суддів ОАСК, у якому кримінальному провадженні це робилось і чи погодив проведення НСРД керівник САП Назар Холодницький?

Можна не сумніватись, що Холодницький довідався про чергову витівку Ситника з засобів масової інформації, оскільки директор НАБУ вкотре забув проінформувати «свого» прокурора, чим займаються підлеглі Артема Сергійовича замість того, щоби розслідувати корупційні злочини, віднесені до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Втім, участь Ситника в стеженні за суддями, які не захотіли «лягати» під Порошенка, жодного подиву не викликає – нічим іншим, як обслуговуванням п’ятого президента України, директор НАБУ не займається ще з того часу, як він був викритий на придбанні квартири в Броварах на гроші, отримані від фігуранта кримінальної справи.

КВАРТИРНЕ ПИТАННЯ АРТЕМА СИТНИКА (ОНОВЛЕНО)

І хоча хабар за закриття справи Ситник одержав ще в 2008 році, коли нужденно працював на посаді начальника слідчого відділу прокуратури Київської області, звільнити директора НАБУ від покарання через давність строку притягнення до відповідальності може лише суд. Тому й змушений був Артем Сергійович їздити по ночах додому до Порошенка, вислуховувати вказівки та приймати замовлення на стеження за норовливими суддями.

Чому Ситник саме 26 липня влаштував брифінг з розповіддю про моральний облік суддів Окружного адміністративного суду Києва, також зрозуміло – щоби відволікти увагу журналістів від того, що напередодні, 25 липня 2019 року, він не з’явився в Сарненський районний суд Рівненської області, де суддя Олексій Рижий розглядає два адмінпротоколи, складені відносно директора НАБУ в зв’язку зі скоєнням ним корупційного правопорушення, відповідальність за яке встановлена статтею 172-5 КУпАП – порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків.

Суть корупційного правопорушення, на якому був викритий директор НАБУ, полягає в тому, що Артем Сергійович неодноразово влаштовував бенкети в мисливському господарстві «Поліське-Сарни». Господарство це непросте: його співзасновником є Акіменко Андрій Павлович, відомий як права рука й бізнес-партнер кримінального авторитета «Чеби», себто Олексія Чеботарьова – «спиртового короля», що перебуває в розшуку за підозрою в організації викрадення та катування Ігоря Луценка й Юрія Вербицького в січні 2014 року. Це кримінальне провадження розслідує якраз Управління Горбатюка, при цьому Акіменко недавно допитувався в Бориспільському міськрайонному суді Київської області по справі викрадення Луценка та Вербицького й доки проходить по справі свідком, хоча наявна інформація, що саме він керував «тітушками». А оплачував розваги Артема Ситника (йдеться про сотні тисяч гривень – на такі суми директор НАБУ з’їдав і випивав усіляких делікатесів, окрім того, розбив два квадроцикли сумарною вартістю 17 тис. доларів) мешканець Рівного Микола Миколайович Надейко, засуджений 26 грудня 2005 року Апеляційним судом Києва до 9 років позбавлення волі за звіряче вбивство громадянина Великої Британії Кірана Доунза. На подяку за оплату відпочинку Ситник обіцяв Найденку допомогти з достроковим погашенням судимості.

Тому, щоби розібратись з законністю прослуховування розмов суддів ОАСК слід з’ясувати, хто був тим прокурором, який контролював проведення НСРД, і у зв’язку з чим разом з Ситником у брифінгу брав участь начальник Управління спеціальних розслідувань Генпрокуратури Горбатюк, який прокурором не є, натомість має розслідувати вбивства на Майдані та злочини, вчинені Януковичем і його найближчим оточенням.

Горбатюка могила виправить

Для людини, яка бодай раз у житті відкривала Кримінальний процесуальний кодекс України, зрозуміло, що ані Національне антикорупційне бюро України, ані, тим більше, його директор Ситник, який взагалі не є процесуальною фігурою й не бере участі в будь-яких розслідуваннях, не можуть мати відношення до стеження за суддями у зв’язку з небажанням останніх коритись свавіллю Порошенка та ВККСУ. До підслідності НАБУ належать виключно корупційні злочини, а не суддівські чвари та інтриги. Саме тому Ситник, отримавши з Адміністрації Президента Порошенка завдання на проведення НСРД відносно суддів НСРД, не міг внести в ЄРДР навіть фіктивне повідомлення про злочин і звернутись до апеляційного суду з клопотанням про надання дозволу на проведення НСРД – прокурор САП таке клопотання просто б не погодив, оскільки керівник САП Холодницький вже понад рік не бере участі в аферах директора НАБУ (з того часу, як знайшов у своєму кабінеті мікрофон, встановлений ОТУ НАБУ на зовнішній стінці акваріума).

У таких випадках Ситник раніше користувався послугами прокурорів Генпрокуратури, які вносили в ЄРДР потрібні йому відомості й підписували будь-які клопотання. Так, наприклад, мікрофон в кабінеті Холодницького співробітники ОТУ НАБУ прилаштували в лютому 2018 року завдяки підпису начальника Департаменту розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генпрокуратури (так званий «департамент Кононенка-Грановського») Володимира Гуцуляка. Кабель у приміщення САП у вересні 2018 року (кажуть, Ситник взяв замовлення на прослуховування кабінету начальника 5-го відділу САП Ольги Ярової, яка розслідувала справу щодо схеми «Роттердам +») співробітники ОТУ НАБУ тягнули завдяки тому, що клопотання про проведення НСРД підписав начальник Генінспекції Генпрокуратури Володимир Уваров. Але зараз від Ситника в Генпрокуратурі вже жахаються, як чорт від ладану. Тож довелось Артему Сергійовичу шукати людину, яка б йому змогла забезпечити підпис якогось прокурора на клопотанні в суд з проханням дозволити проведення НСРД. І така людина знайшлась – Сергій Горбатюк.

Яким саме чином Ситник упіймав Горбатюка «на гачок» і примусив обслуговувати найбрудніші корупційні схеми доки достеменно невідомо. Хтось каже, що Сергій Вікторович просто спокусився на солідну фінансову винагороду, хтось – що Ситник «хлопнув» Горбатюка на отриманні грошей від народного депутата Сергія Пашинського.

Щоправда, Горбатюк не є прокурором і не може погоджувати клопотання про проведення НСРД. Але в нього є кишенькові прокурори, які до 8 серпня 2019 року були об’єднані у відділ організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими Управління спеціальних розслідувань (цей відділ структурно входив до Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних проваджень, підслідних Державному бюро розслідувань, і був ліквідований наказом від 08.08.2019 №39шц).

Враховуючи, що Горбатюка все однаково скоро виженуть з Генпрокуратури через остаточну втрату прокуратурою функцій досудового розслідування, Сергій Вікторович домовився зі своїми кишеньковими прокурорами про вчиненні елементарної фальсифікації – вони подали в апеляційний суд клопотання про проведення відносно суддів Окружного адміністративного суду Києва негласних слідчих (розшукових) дій у межах кримінального провадження №42014100020000046, зареєстрованого ще 25 лютого 2014 року, мотивуючи це тим, що ці судді можуть бути причетні до вбивств на Майдані, арештів активістів і позбавлення посвідчень водія учасників «Автомайдану» взимку 2014 року.

Впродовж півроку управління Горбатюка, яке було створено для розслідувань «справ Майдану» та злочинів владної верхівки часів Януковича, ще 3 (!) рази зверталось до апеляційного суду з проханням продовжити дозвіл на прослуховування Оперативно-технічним управління НАБУ кабінетів ОАСК, мотивуючи це тим, що без такого прослуховування неможливо розкрити масові вбивства на Майдані. А коли від замовника надійшла вказівка терміново вилучити з Окружного адміністративного суду Києва матеріали проваджень за позовами до Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Горбатюк, миттєво вийшов з відпустки й організував відповідне клопотання – тільки не в Печерський районний суд Києва, як це передбачено законом (бо жодний столичний суддя на такий крок явно б не наважився ні за які гроші).

Винести ухвалу про проведення обшуку та вилучення з ОАСК матеріалів адміністративних справ, які перебувають на розгляді і в яких ще не винесено рішення, погодилась лише суддя Деснянського районного суду Чернігова Людмила Самусь. Ось, будь ласка, ухвала, на підставі якої одночасно з брифінгом Ситника та Горбатюка співробітники НАБУ проводили трус в Окружному адміністративному суді Києва.

Ухвала винесена на підставі клопотання слідчого Управління спеціальних розслідувань Генпрокуратури Вадима Каракая, погодженого з прокурором відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими Управління спеціальних розслідувань Генпрокуратури, Тетяною Сергеєвою. Як зазначено в ухвалі, обшук проводиться з метою вилучення матеріалів справ, які перебувають на розгляді в Окружному адміністративному суді Києва, де стороною є Вища кваліфікаційна комісія суддів України або її члени. Тобто – з метою заблокувати розгляд таких справ і не допустити відсторонення від посад у ВККСУ людей з обслуги Порошенка.

Втім, в історії з прослуховуванням кабінетів суддів Окружного адміністративного суду Києва та вилученням справ є й безсумнівний позитив: завдяки цьому стало відомо, чому за майже 5 років бурхливої діяльності Управління спеціальних розслідувань Генпрокуратури, яке було створено для розслідувань «справ Майдану» та злочинів владної верхівки часів Януковича, так і не вдалось покарати жодного високопосадовця або, бодай, встановити, хто ж розстрілював учасників акцій протесту й силовиків у центрі Києва в січні-лютому 2014 року.

Виявляється, керівник цього Управління Сергій Горбатюк просто немає часу займатись своїми прямими службовими обов’язками, оскільки разом з директором НАБУ Ситником обслуговує найбрудніші корупційні схеми п’ятого президента України.

У СПРАВІ ОАСК СИТНИК ТА ГОРБАТЮК ПЕРЕСЛІДУВАЛИ ВЛАСНІ ІНТЕРЕСИ, — АДВОКАТ

Бойко фото
Володимир Бойко Журналіст