Міністерство закордонних справ України вважає цілеспрямовані удари росії по енергетичній інфраструктурі, які залишають людей без тепла в умовах сильних морозів, такими, що можуть бути кваліфіковані як акт геноциду.
Про це розповідає Резонанс
«Під ударом енергетика, і в основному тепло…, і все це при температурі мінус 20 і нижче. Для нас очевидно абсолютно, що Путін готував цей удар, накопичував ракети і дрони, використав цей час (короткої перерви в ударах по енергетиці – ред.), щоб удар був ще більш масований. З нашої точки зору, і це підпадає під міжнародне кримінальне право, такі удари можуть вважатися не лише воєнними злочинами, ну і актами терору, а й безпосередньо актами геноциду. Конвенція про геноцид чітко визначає, що створення умов життя, розрахованих на знищення повністю або частково національної групи, є актом геноциду. Ніяк інакше кваліфікувати обстріли тепла в мінус 20 не можна»,
Цю позицію на брифінгу 4 лютого висловив речник Міністерства закордонних справ України Георгій Тихий.
Масштаб ударів і пошкодження інфраструктури
Наприкінці доби 3 лютого Повітряні сили повідомили про атаку росії, у якій застосовувалися понад пів тисячі ракет і ударних безпілотників. Влучення зафіксували на щонайменше 27 локаціях, серед основних напрямків — Київщина, Харківщина, Дніпропетровщина, Вінниччина та Одещина. Унаслідок нічних ударів у низці регіонів були виведені з ладу енергетичні об’єкти, що призвело до значної кількості знеструмлених споживачів.
Оператори енергосистеми повідомляли про відключення в Києві та низці областей, а міністр енергетики Денис Шмигаль констатував «сильні пошкодження» Дарницької ТЕЦ у Києві, яка забезпечувала лише виробництво тепла для людей; її відновлення, за оцінкою міністра, потребуватиме значного часу.
За даними віцепрем’єра, міністра з питань відновлення Олексія Кулеби, у Києві без теплопостачання залишаються понад тисячу багатоквартирних будинків (1 142 будинки).
Атака на енергетичну інфраструктуру сталася напередодні запланованих тристоронніх переговорів за участі України, США та росії в Абу-Дабі, намічених на 4–5 лютого.
Міжнародно-правова оцінка і критерії геноциду
Українська влада та міжнародні інституції вже кваліфікують частину ударів по цивільній інфраструктурі як воєнні злочини, підкреслюючи їх цілеспрямований характер. Удари по системах життєзабезпечення — електропостачанню, теплу, водопостачанню, зв’язку та медичній інфраструктурі — можуть розглядатися як створення умов, що ставлять під загрозу виживання населення.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році, визначає міжнародно-правові підстави для кваліфікації геноциду. Сьогодні учасниками Конвенції є 149 країн, які зобов’язані не лише запобігати геноциду, а й карати за нього як у воєнний, так і в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, вчинені з наміром знищити повністю або частково національну, етнічну, расову чи релігійну групу. До ключових ознак таких дій належать:
- вбивство членів групи або заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень;
- навмисне створення життєвих умов, розрахованих на повне або часткове знищення групи;
- запобігання дітонародженню та примусова передача дітей до іншої групи;
- публічні заклики до знищення або викорінення національної групи;
- цілеспрямовані обстріли об’єктів життєзабезпечення та медичної інфраструктури з метою позбавити населення необхідних умов для життя;
- переслідування, знищення або примусове переміщення людей на окупованих територіях через їх проукраїнську позицію;
- винищення представників інтелігенції, систематичні спроби знищити носіїв культури та освіти;
- нав’язування в навчальних закладах на окупованих територіях програм, що змінюють ідентичність дітей, а також депортація дітей без батьків з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення українських книг і культурних артефактів, пограбування музеїв і зникнення предметів, які свідчать про історичну присутність українців.
Українські правники, дослідники геноцидів і правозахисники зазначають, що комплекс таких дій у рамках ворожої політики може відповідати визначенню геноциду згідно з міжнародним правом.
Керівництво росії заперечує, що її армія завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі, що призводять до загибелі цивільних і руйнувань лікарень, шкіл, дитсадків, енергетичних і водопостачальних об’єктів.