Кілька думок з приводу подальшого наступу «іноземних агентів», які за нової влади проникли вже і до Верховної Ради, на незалежність нашої держави!
Висловитись з цього приводу мене спонукало ознайомлення із проектом Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення боротьби із корупцією», який підготували наші визнані «грантоїди» в черговий раз, але, вже перебуваючи у владі, хоча і від різних політичних сил. Як і завжди, ними використана вже така скомпрометована за останні п’ять років мотивація чергового посилення боротьби із корупцією яка розрахована на частину нині ще перебуваючих в омані українців, а фактично це продовження тепер вже неприхованої діяльності іноземних держав на території України з метою фактичного захоплення їм підконтрольними політичними силами державної влади, з тим, щоб вище керівництво в нашій країні сліпо виконувало їх вимоги, а опозиція та політики, які не підтримують таку підривну діяльність в Україні, були під загрозою кримінального переслідування з боку створених і керованих ними антикорупційних органів. Але, якщо за часів П.Порошенка заслані ними «агенти» діяли під прикриттям різних «міжнародних організацій», які фінансувалися за рахунок грантів іноземних держав, то тепер вони стали частиною нашої нової влади і не приховують своєї справжньої сутності, чого більшість нашого суспільства, на превеликий жаль, ще не розуміє.
Зокрема, за цим законопроектом тепер уже пропонується проводити, зовнішньо незалежну оцінку діяльності, не тільки НАБУ, а і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, але лише в частині «стану операційної та інституційної незалежності» Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, тобто, зверніть увагу, не перевірку ефективності діяльності антикорупційної прокуратури разом із НАБУ, а тим більше - дотримання детективами НАБУ і антикорупційними прокурорами конституційних прав і свобод громадян, і не силами вітчизняних фахівців, які достатньо володіють нормами нашого законодавства і обізнані із національними слідчою, прокурорською і судовою практикою, та мають з цього приводу достатній досвід роботи на цьому напрямку. Більше того, цим проектом передбачається, що Генеральний прокурор повинен визначити особу «аудитора» для перевірки антикорупційної прокуратури, знову ж звертаю вашу увагу, «спільно із Комісією з проведення зовнішньої незалежної оцінки (аудиту) ефективності діяльності НАБУ», а головне, вдумайтесь, і цю особу він повинен визначити лише «за пропозицією донорів, які надають міжнародну технічну допомогу у сфері запобігання і протидії корупції» і в порядку, визначеному ст.26 Закону України «Про НАБУ»! Тобто, таким «перевіряючим» в САП повинен бути тільки представник «гранітоїдів», тобто довірена особа знову ж таки іноземних держав! І ще додам, як кажуть в народі, «ягодку на тортику»: саме цим представником «міжнародних донорів», скоріш всього, буде, наприклад, той же В.Шабунін чи його наближена особа, яка взагалі не володіє ні навичками в здійсненні організації досудового розслідування, ні тим більше – в прокурорському нагляді за додержанням законів на досудовому розслідуванні, але, в той же час, буде особисто, а не за законом, визначати і критерії та методику проведення зазначеної «оцінки», ще раз наголошую, саме «стану інституційної та операційної незалежності Спеціалізованої прокуратури». Тобто, головним в, так званій, «оцінці» діяльності антикорупційної прокуратури буде, все ж таки, її «інституційна і операційна незалежність», а не її ефективність по здійсненню як організації досудового розслідування детективами НАБУ, так і процесуального керівництва та нагляду з боку вищестоящих прокурорів за досудовим розслідуванням детективами НАБУ, або, тим більше, нагляду за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями цього правоохоронного органу, що і зобов’язана виконувати прокуратура, згідно своїх функцій, передбачених ст. 131-1 Конституції України.
Цього ж таки пропоновані вище зміни до Закону України «Про прокуратуру» не передбачають.
Окрім того, не є виправданою, з огляду на реальні результати роботи НАБУ за всі чотири з лишнім роки його діяльності, і пропозиція про суттєве збільшення граничної чисельності цього антикорупційного органу, тим більше – вдвічі (із 700 до 1500). А якщо врахувати, що із збільшенням кількості працівників НАБУ до його начальницького складу буде віднесено 1000 працівників, тобто, більше ніж удвічі, по зрівнянню із нинішньою кількістю, що ляже непосильним тягарем на державний бюджет України, то і по цій причині такі пропозиції є повністю неприйнятними! Про суттєве збільшення навантаження фактично на плечі платників податків завдяки таким запропонованим змінам свідчить і нова норма в законопроекті про те, який саме стаж роботи будуть зараховувати службовцям на посадах керівного складу НАБУ (у мене склалося враження, що будь-який, в т.ч., наприклад, і дійсна військова служба в Радянській армії, і навіть в органах державної безпеки СРСР, і час перебування по догляду за дитиною до досягнення нею 6-ти річного віку і т.д.). Ви собі можете уявити, які кошти потрібно буде витрачати на утримання правоохоронного органу , який зовсім не довів своєї результативності в роботі і тим більше - своєї необхідності для нашої держави. І це в той же час, коли у державному бюджеті коштів явно не достатньо, план надходження за 2019 рік не був виконаний.
Окрім того, всі пам’ятають, як відразу, після створення НАБУ, частина суспільства категорично не сприйняла занадто завищені, по зрівнянню із заробітними платами інших правоохоронних органів, оклади керівництва і детективів Національного бюро. Так ось, і в цих запропонованих змінах нічого на краще для держави не змінилося: як отримував директор НАБУ майже вдвічі більше зарплату ніж той же директор ДБР, так і буде отримувати, відповідно: директор НАБУ – 50 розмірів прожиткового мінімуму, а директор ДБР – всього 30, а якщо зрівняти складові, із яких така сума буде складатись, то у працівників НАБУ до неї включається, наприклад, доплата за наукову ступінь, чого в працівників ДБР немає, і т.д. Значно більші доплати у працівників НАБУ і за вислугу років.
Не дивлячись на достатньо активні заперечення юристів і правозахисників відразу після його створення на передбачене Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» право Директора НАБУ, який не є керівником органу досудового розслідування,на підставі його рішення, погодженого з прокурором, без дозволу суду отримувати із банків конфіденційну інформацію, в т.ч. і ту, яка віднесена до банківської таємниці, то в запропонованому законопроекті ініціатори - «грантоїди» пішли ще далі «по безпрєдєлу». Вони тепер хочуть надати, знову ж таки, Директору НАБУ право, за погодженням із прокурором (тільки не зрозуміло, про якого прокурора - процесуального керівника чи вищестоящого прокурора іде мова), отримувати не тільки від банків, депозитарних і фінансових установ, а і від різних підприємств і організацій, інформацію про операції із зазначенням, ви тільки вдумайтесь, «даних про контрагентів, рахунки, вклади, правочини фізичних осіб – підприємств та юридичних осіб, яка необхідна для виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості»! Виникає закономірне запитання: на якій підставі керівник правоохоронного органу, який не є процесуальною особою, повинен приймати участь у зборі доказів у кримінальному провадженні, якщо згідно вимог КПК України цим повинен займатися слідчий і прокурор?Такі права має і оперативний підрозділ, але, тільки за дорученням когось із двох перших. Більш того, закономірно у мене виникає запитання, чому цей законопроект, як і діючий Закон «Про НАБУ», протирічать вимогам Кримінального процесуального кодексу України, в статті 9 якого чітко зазначено: «Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу». А навіть тимчасовий доступ до речей, документів тим більше, які містять охоронювану законом таємницю, здійснюється тільки на підставі ухвали слідчого судді або суду!
Також зверніть увагу на те, як ініціатори даного законопроекту, які мають безпосереднє відношення до, так званих, «міжнародних організацій» та «держав-донорів», під фактичним керівництвом яких і реалізовуються в Україні подібні «антикорупційні програми», з одного боку знову розширюють повноваження Антикорупційного бюро та пропонують нові підстави для покращення матеріального забезпечення працівників НАБУ, а особливо - начальницького складу, а з іншого, ще більше звузили можливості здійснення зовнішнього контролю за діяльністю цього тепер ще більш неконтрольованого на предмет додержання законності правоохоронного органу. Пояснюю, чому.
Мало того, що з часу початку діяльності НАБУ (а це вже пройшло більше 4-х років) жодного разу, підкреслюю, навіть після обрання, так званих, «аудиторів», не проводилася незалежна оцінка (аудит) ефективності його діяльності, яка (чи який) повинна була проводитись у відповідності до закону щорічно, за новим законопроектом такий «аудит» пропонується проводити лише один раз на два роки! Тобто, «грантоїди», які всіляко «кришують» НАБУ, хочуть ще відтермінувати таку, нехай і поверхову, але, все-таки перевірку цього правоохоронного органу! Також, майже не помітно, але, в даному законопроекті пропонується обмежити навіть такий «аудит» і тим, що вибіркові вивчення кримінальних проваджень можна буде проводити лише у тих випадках, коли досудове розслідування у них було закінчено на момент початку проведення такої «оцінки», в той час, як раніше під час такої «перевірки» дозволялося вивчати і ті провадження, у яких досудове розслідування було завершено чи могло бути завершено пізніше, тобто під час самої перевірки! Таким чином, у разі прийняття такої норми, аудитори не будуть мати можливості перевіряти кримінальні провадження, у яких досудове розслідування закінчилось вже під час перевірки, а вона, в свою чергу, може тривати і протягом року!
А далі ще цікавіше, що пропонують у своєму законопроекті наші «грантоїди». Якщо раніше зазначену оцінку (аудит) проводила комісія зовнішнього контролю у складі трьох членів, яких призначали по одному Президент, Верховна Рада і Кабінет Міністрів із числа осіб, «які мають значний досвід роботи в органах досудового розслідування, прокуратурі і судах за кордоном чи міжнародних організаціях, володіють необхідними знаннями та навиками для проведення такої оцінки» і такі особи повинні були також мати «бездоганну ділову репутацію», то вже в запропонованих нормах можна неозброєним оком визначити, що мова в них іде про встановлення повного контролю іноземних держав за діяльністю НАБУ, що раніше при попередній владі приховувалось і створювалась хоча б ілюзія, що цей орган є дійсно вітчизняним. Про такий невтішний висновок свідчать запропоновані нові норми Законопроекту, де оцінку «ефективності» НАБУ буде проводити комісія у складі трьох осіб, але, вони будуть призначатись вже лише Кабінетом Міністрів (не буду акцентувати, хто його очолює і хто входить, в основному, до його складу) на підставі, підкреслюю, пропозицій, знову ж таки, «донорів», які надають «міжнародну технічну допомогу у сфері запобігання і протидії корупції»!
А таким донором, я вже неодноразово писав, є ті ж Сполучені Штати Америки, той же Фонд американського мільярдера Д.Сороса та «міжнародні організації». Яких фінансують іноземні держави і т.д. Більше скажу, такі «донори», у відповідності до законопроекту, тепер можуть запропонувати Кабінету Міністрів України будь-яку кількість кандидатів до складу комісії або навіть погодити пропозиції спільного списку таких кандидатів. Тобто, такими членами «комісії» не будуть особи, яких рекомендував би за своєю ініціативою український уряд, виходячи виключно із національних інтересів!!!
А далі ще цікавіше! Членами такої комісії тепер можуть бути і особи, які не обов’язково повинні володіти необхідними знаннями та навичками для проведення такої «оцінки», а вони повинні мати лише значний такий досвід роботи в інших державах! Тобто, ще раз стверджую, в результаті прийняття такої норми в цій комісії можуть бути виключно іноземці, які не знають ні нашої мови, на якій ведеться досудове та судове слідство, ні нашого законодавства, особливо кримінального процесуального, яке, як правило, суттєво відрізняється від законодавства інших держав, особливо тих же США чи Латинської Америки. Вони не знають і нашої методики проведення досудового розслідування, ні методів збору, перевірки і оцінки доказів і т.д., а з приводу вивчення, нехай і вибіркового, кримінальних проваджень, особливо при необхідності їх перекладу на інші, їм відомі мови, можу лише уявити, про який «аудит» чи «оцінку», а тим більше – строки їх проведення можна буде вести мову! Тим більше, що тепер і критерії, і методику проведення так званої «незалежної оцінки (аудиту) ефективності діяльності Бюро», як я вже говорив вище, буде визначати саме ця комісія!
А якщо до цих можливих шкідливих наслідків додати і той факт, що у відповідності до запропонованого законопроекту члени даної «комісії» будуть мати право на одержання винагороди у розмірі посадового окладу Директора антикорупційного бюро та на відшкодування витрат на проживання в Україні і переїзд за рахунок коштів Державного бюджету України, а фінансування діяльності Комісії також може здійснюватися за рахунок української сторони (більш всього так і буде), то можна лише уявити, в яку суму буде обходитись українцям така «оцінка» чи «аудит» НАБУ!
Про тепер вже неприховане бажання тримати НАБУ і надалі під своїм контролем іноземні держави та створені на їх території, так звані, «міжнародні організації» та «Фонди» на прикладі того ж Д.Сороса, через своїх представників у парламенті України, в цьому законопроекті запропонували розширити свій вплив на цей правоохоронний орган і через, так звану, «Раду громадського контролю при Національному Бюро». Зокрема, про це свідчить і їх пропозиція формувати її склад на підставі конкурсу, який буде проводитися «шляхом відкритого рейтингового інтернет-голосування громадян України», чим фактично «грантоїди» і займаються останні два-три роки, мають достатню фінансову підтримку та напрацювавши непогану практику для досягнення своїх цілей!
Про це свідчить і запропонована норма про подачу кандидатур для участі в цьому конкурсі саме «громадськими об’єднаннями, які здійснюють свою діяльність у сфері запобігання або протидії корупції не менше двох років та мають підтвердження реалізованих ними проектів». А такими «громадськими об’єднаннями» в Україні, знову ж таки, будуть визнані неминуче той же «Центр протидії корупції» під керівництвом В.Шабуніна, «Трансперенсі Інтернешнл» і їм подібні, про яких, до речі до Революції Гідності ніхто і не чув.
Про те, що саме іноземні держави бажають за кошти українських платників податків утримувати саме їм підконтрольні наші правоохоронні органи, в т.ч. і антикорупційні, можна зробити висновок із пропозиції «грантоїдів» внести зміни до Перехідних положень Закону «Про внесення змін до даних законів України щодо перезавантаження влади», з тим, щоб норма закону про те, що з 06 січня 2020 року норми і положення законів про визначені розміри посадових окладів та інших складових оплати праці і грошового забезпечення державних органів застосовують лише в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів, не поширювалась на працівників НАБУ і НАЗК. А це теж буде створювати додаткові привілеї саме для антикорупційних органів, які тепер прямо підконтрольні іноземним державам.
Підводячи підсумки сказаного, ще раз наголошую, що і цей законопроект буде тільки посилювати залежність Національного антикорупційного бюро та антикорупційної прокуратури від іноземних держав, в т. ч. і через їх «іноземних агентів», які тепер відкрито діють, навіть перебуваючи в органах державної влади, в т.ч. і у Верховній Раді, і у Кабінеті Міністрів, та навіть і на підприємствах оборонного комплексу, що взагалі неприйнятно для воюючої країни. А тому розгляд його і голосування в парламенті в черговий раз покажуть, наскільки об’єктивна сьогодні думка в нашому суспільстві про ліквідацію парламентаризму в Україні.
