12 березня 2021 року. Офіційний сайт Служби безпеки України.
«Головне слідче управління Служби безпеки України розпочало досудове розслідування за фактом вчинення державної зради у період з 2008 по 2010 роки… щодо службових осіб органів державної влади. Слідчі досліджують, зокрема, обставини підготовки та підписання 21 квітня 2010 року «Угоди між Україною і Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту РФ на території України до 2042 року», дотримання регламенту та процедур під час її затвердження депутатами Верховної Ради. З метою всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження проводяться відповідні слідчі та процесуальні дії».
СБУ ПОЧАЛА РОЗСЛІДУВАТИ ДЕРЖЗРАДУ В ХАРКІВСЬКИХ УГОДАХ 2010 РОКУ
Розумію. Нікуди діватися – є доручення Ради національної безпеки і оборони України», й члени цього поважного органу не будуть слухати пояснення слідчих про те, що:
1. Державна зрада може бути вчинена лише в трьох формах:
- Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту.
Відпадає, адже у 2008, 2009, 2010 роках ні ворога, ні воєнного стану, навіть збройного конфлікту не було.
- Шпигунство, тобто передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю.
Відпадає, оскільки мова йде про факти, які за своєю природою й близько не стоять біля шпигунської діяльності.
- Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Можна проводити якісь аналогії, але знайдіть в матеріалах, які передані СБУ для дослідження, хоча б малюсінькі, десь там крайнеба чуть-чуть видимі ознаки того, що:
а) хтось із народних депутатів шостого скликання, які 27 квітня 2010 року ратифікували Харківські угоди, - був завербований ФСБ чи ГРУ, отримав від них завдання і погодився допомагати Російській Федерації;
б) не просто допомагати – а приймати безпосередню участь у проведенні підривної діяльності проти України.
До речі. У випадку, якщо факти вербування і, головне, практичної допомоги РФ у проведенні саме підривної діяльності проти України будуть доведені, то стаття 80 Конституції України, яка встановлює, що народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп, - нівелюється. Тобто не зможе ця конституційна норма захистити такого нардепа, у зв’язку із чим прошу поважних політиків і експертів утриматись від однозначного її трактування.
Але усе це гіпотетичні розклади.
Всі, в тому числі слідчі СБ України розуміють, що дане провадження закінчиться нічим, тобто навіть про підозру жодній особі повідомлено не буде, й потихенько на фоні інших резонансних подій ця справа піде в забуття.
Й насамкінець.
Чому рішення РНБОУ видається чисто політичним, мета якого зовсім не кримінальне переслідування, а зовсім інші речі?
А тому що не можу уявити за нинішніх обставинах притягнення до кримінальної відповідальності із відстороненням від посад, наприклад:
- Сергія Головатого – судді Конституційного суду, який на сьогодні фактично його очолює;
- Сергія Гриневецького — голови Одеської обласної державної адміністрації;
- Ігоря Палиці — народного депутата;
- Юлії Новікової (Льовочкіна) — народної депутатки;
- Андрія Деркача — народного депутата;
чи повідомлення про підозру, наприклад:
- Володимиру Литвину — колишньому голові Верховної Ради;
- Святославу Піскуну — колишньому Генеральному прокурору;
- Віталію Хомутинніку — колишньому народному депутату;
- Сергію Ківалову — колишньому голові ЦВК;
- Петру Симоненку — главі Компартії України;
- Олександру Омельченку — колишньому міському голові Києва;
- Давиду Жванії — колишньому народному депутату…
Й багатьом, багатьом іншим із того великого списку.
Читайте Резонанс у Facebook та підписуйтесь на наш канал у Telegram