» Небойові втрати. Як їх мінімізувати

05 декабрь 2020, Суббота, 23:46

Небойові втрати. Як їх мінімізувати

17 ноября 2020г.
0
_93136452_2a244065-81d7-4447-b9c6-b0cf71e11cd2

Анатолій Маркевич

Попри усю критику, яка останнім часом лунає ледве не з кожної праски, Ірина Венедіктова – одна з небагатьох генеральних прокурорів, яка за шість з половиною років війни зрозуміла важливість прокурорського нагляду у військовій сфері.

Не тільки зрозуміла, але й чимало зробила для нівелювання шкоди, що була завдана цій ділянці прокурорської роботи її попередниками та недолугими особами, які гордо йменували себе «головними військовими прокурорами». А насправді - показали себе повними профанами в організації прокурорської роботи у військовій та оборонній сфері. Могли хіба зарозуміло говорити та тихенько вирішувати шкурні питання.

МАТІОС У ПОХІД ЗІБРАВСЯ…

Проте, не усі болючі проблеми ще вирішені.

З виступу генерального прокурора, присвяченому роботі спецпрокуратур у військовій та оборонній сфері, привернули увагу дуже тривожні цифри: небойові втрати українських військ за 7 місяців - 979 осіб: 276 осіб загинули, з них 44 смерті настало у зоні проведення ООС, та 703 отримали поранення або тілесні ушкодження.

В той же час у результаті бойових дій на Донбасі загинув 21 військовослужбовець та 199 отримали поранення.

Небойові втрати майже у 4,5 разів вищі, ніж бойові! Це ж загиблі і поранені наші діти, брати, батьки.

Причин небойових втрат багато і вирішувати їх потрібно комплексно. Чимало тут залежить від військового командування, але чимало і від правоохоронних органів.

Хотілось би вкотре привернути увагу на деякі недолугі результати не до кінця продуманих реформ законодавства щодо функцій і повноважень прокуратури.

У даний час склалась ситуація, що в Україні фактично ліквідована щука, яка не давала карасям, себто – військовому командуванню, дрімати. Допоки прокуратуру не було законодавчо позбавлено права проводити у військових частинах перевірки дотримання вимог Статутів, військові прокурори старанно виявляли ті же «позастатутні взаємовідносини» і притягали винних до кримінальної відповідальності.

Це був самий ефективний метод боротьби з «нестатутними», які досить часто приховувались командуванням. За приховування прокурорами притягались до відповідальності і самі командири.

Прокурори проводили перевірки доведення до військових встановлених норм довольства – продовольчого, речового, грошового, медичного та інших. А за результатами виявляли і притягали до відповідальності крадіїв, постачальників неякісного продовольства і майна.

Ті же прокурори проводили перевірки дотримання вимог Статутів щодо поводження із зброєю і боєприпасами. За виявлені порушення ставилось питання про відповідальність військових посадових осіб в разі недбальства, яке могло призвести до порушень правил поводження із зброєю і боєприпасами та загибелі військовослужбовців.

Це усе охоплювалось назвою – загальний нагляд прокуратури. Такого права органи прокуратури позбавлені. Час показав, що це було помилковим рішенням. Його потрібно було залишити хоча би для державних і бюджетних установ, в тому числі і у військових формуваннях.

ЧИ СТАЛО КРАЩЕ ВІД СКАСУВАННЯ «ЗАГАЛЬНОГО НАГЛЯДУ» ПРОКУРАТУРИ?

Із ліквідацією прокурорського нагляду і прокурорських перевірок діяльності військових посадових осіб це питання, начебто, мали б контролювати інші державні структури. Але, на жаль, військова служба правопорядку, яка за назвою мала би усіх порушників військового правопорядку рвати на шматки, щось не дуже квапиться.

По-перше, навкруги усі свої, підпорядковані одному і тому ж керівнику. Відтак, не завжди є бажання виявляти порушення...

По друге, щоб виявляти ті же «нестатутні», треба володіти методиками їх виявлення. Це досить складно, особливо в умовах кругової поруки у військових колективах, а зачасу й відвертого опору командування. Такими методиками володіли у військовій прокуратурі, а офіцерів військової служби правопорядку ніхто цьому не вчить.

Одне зі слабких місць – вкрай поверхове розслідування обставин самогубств військовослужбовців. Досить часто самогубство буває наслідком тих самих «нестатутних» взаємовідносин, так званої дідівщини. А іноді під самогубствоа маскуються випадки вбивства. Про таки випадки багато вже писалось.

САМОГУБСТВА ЧИ ВБИВСТВА? РОЗСЛІДУВАННЯ НЕБОЙОВИХ ВТРАТ В АТО

Ось свіжий приклад. У районі Станиці-Луганської було виявлено тіло загиблого військовослужбовця, ніби то, по перших доповідях командування, самогубця. Добре, що військові прокурори Луганського гарнізону не стали перекидати розслідування на поліцію, як це часто робилось раніше, а особисто виїхали на місце події. Результатом стало виявлення вбивства військовослужбовця іншим, яке намагались замаскувати під самогубство.

У СТАНИЦІ ЛУГАНСЬКІЙ ВІЙСЬКОВА ПРОКУРАТУРА РОЗКРИЛИ ВБИВСТВО ЗАМАСКОВАНЕ ПІД САМОГУБСТВО

Такі випадки, на жаль, не поодинокі. Більше трьох років громадськість і фахівці військової юстиції закликали керівництво генпрокуратури звернути увагу на цю проблему. Але лише у 2020 році, на сьомому році війни, було прийняте рішення про створення у складі Спеціалізованій прокуратурі об’єднаних сил відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях з питань розслідування причин смертей військовослужбовців у небойовій обстановці.

Краще пізно, ніж ніколи.

Проте чимала кількість небойових втрат наших військовослужбовців – це, частково, і результат не зовсім продуманого позбавлення прокурорів, які працюють у військовій та оборонній сферах, певних прав та функцій.

А також недостатньої уваги керівництва держави до питання створення повноцінної і ефективної системи військової юстиції. Хоча Володимир Зеленський обіцяв, "налагодження ефективного функціонування військової юстиції" буде одним із пріоритетів його роботи.

ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМ ВІЙСЬКОВОЇ ЮСТИЦІЇ АЗЕРБАЙДЖАНУ ТА ВІРМЕНІЇ

Читайте Резонанс у Facebook та підписуйтесь на наш канал у Telegram.

Маркевич
Анатолій Маркевич Закінчив із відзнакою у 1982 році військово-юридичний факультет Військового Інституту. У 1982-1991 роках працював на різних посадах у військових прокуратурах Збройних Сил СРСР. У 1992-2005 роках - в системі військових прокуратур Генеральної прокуратури України. Пройшов службові сходинки від слідчого військової прокуратури гарнізону (армії) до заступника військового прокурора Центрального регіону України, полковник юстиції запасу, почесний працівник прокуратури України, ветеран прокуратури України. З 2006 року адвокат в м. Києві.