Результати останніх соціологічних замірів свідчать, що на місцевих виборах 25 жовтня найбільше голосів отримають чотири парламентські партії. Практично всі ці політсили за останній тиждень поліпшили свій результат, стверджує група «Рейтинг», спираючись на отримані дані.
Так, зокрема, партію «Слуга народу» підтримують 17,2% тих, хто визначився і має намір прийти на вибори. «Опозиційна платформа – За життя» має рейтинг у 12,6%, «Європейська солідарність» – 11,7%, «Батьківщина» – 7,5%, партія «За майбутнє» – 7,2%.
Нижче прохідного бар’єру справи такі: «Наш край» підтримують 4% опитаних, Радикальну партію Ляшка – 3,9%, УДАР Віталія Кличка – 3%, партію Шарія – 2,6%, ВО «Свобода» – 2,4%. При цьому партія «Голос», «Перемога Пальчевського», «Сила і честь» Смешка набирають по 1,6%, а партія «Пропозиція» – близько одного відсотка.
Дане опитування тривало з 4 по 7 жовтня і охопило 5 тисяч респондентів. І дата тут, як і завжди при соцопитуваннях, є важливою.
«Слуга народу»: втрачає прихильників
Річ у тім, що група «Рейтинг», починаючи з червня, представляла партійні рейтинги по виборам до рад 6 регіонів (Кіровоградська, Львівська, Тернопільська, Харківська, Чернігівська області та Київ), 6 обласних центрів (Дніпро, Івано-Франківськ, Львів, Тернопіль, Чернігів, Чернівці) та 3 великих міст (Олександрія в Кіровоградській області, Маріуполь в Донецькій і Мукачево на Закарпатті).
У Києві та Дніпрі опитування за цей же період проводилися двічі, по Чернігову і Тернополю існують дані і за квітень, важливі для визначення динаміки настроїв виборців.
Це – великий обсяг інформації, але, якщо зануритися у безкінечні цифри соцопитувань, можна зробити два важливі висновки. По-перше, втрати у представлених в Раді політичних сил – наявні. По-друге, вони істотно різняться.
Рекордсмени по втратам – «слуги народу», підтримка яких зменшилася всюди, при цьому в половині досліджених регіонів (в Харківській і Чернігівській області та Києві) і у всіх містах, крім Чернівців, вона скоротилася більш, ніж удвічі. Тернопільська область виявилася єдиною, де «Слуги» втратили менше 30% торішнього електорату – тоді на виборах у них був 31,5%, а останній рейтинг становить 22,4%.
Але в цій області опитування проводилося ще в червні, а зараз у партії президента тут, скоріше за все, ще менше прихильників. Адже дані з тих місць, де останнім часом проводилося більше двох опитувань, показують, що число прихильників президентської партії знижується з наближенням виборів.
Зате чимало регіонів, де підтримка «слуг» впала більше, ніж втричі – так, в Харківській області в 2019-му за партію проголосували 42,7%, а зараз готові голосувати 12,7%. В Києві ці цифри становлять відповідно – 36,5% і 10,7%, в Мукачеві – 50,7% і 15,9%, в Чернігові – 44,4% і 9,9%. У 4 округах, на які на виборах у Раду був розділений Дніпро, партія Зеленського отримала від 46,1% до 54,2% голосів. Зараз її рейтинг на виборах до міськради 14,6%.
«Голос» та «ЄС»: обмін електоратом
Також всюди втратив «Голос». І практично скрізь більш, ніж удвічі. Виняток – Маріуполь, але там підтримка партії і на парламентських виборах становила 1,5%, зараз же – 1,0%. Втім, такий масштаб провалу «Голосу» був очевидним давно. Але, незважаючи на загальне погіршення позицій, партія впевнено долає 5%-й бар'єр у Львівській області, Києві, Львові та Тернополі, а в Івано-Франківській і Тернопільській областях знаходиться на межі проходження, маючи рейтинг понад 4%.
Про те, що рейтинги двох сил – «Голосу» і партії екс-президента Порошенка «Європейської солідарності» – представляють свого роду сполучені посудини, в експертному середовищі говорили давно. Саме великі втрати «Голосу» виглядали причиною зростання національних рейтингів «ЄС». На місцевому рівні ми спостерігаємо ту ж картину.
З парламентських партій «Євросолідарність» має найбільш благополучну динаміку в порівнянні з парламентськими виборами. У неї приріст в 5 регіонах, а найгірший (ніж на виборах в Раду) рейтинг зафіксовано лише в Києві. Але значним виглядає успіх партії лише на Львівщині та Тернопільщині, де її електорат збільшився більш, ніж на третину. Проте, навіть в цих областях сумарний рейтинг БПП і «Голосу» менше, ніж на парламентських виборах.
Так, втрати у ЄС не такі масштабні, як у «Слуги народу». Але очевидно, що партія буде представлена не в усіх регіонах та великих містах – з числа тих, де проводили заміри. Так, судячи з опитувань, вона не потрапляє в маріупольську та мукачівську міськради. Втім, в цих містах у ЄС був непрохідний рейтинг і в липні 2019-го. А зараз під питанням і присутність партії в міськраді Дніпра, де у політсили Порошенка – лише 5,1%.
«Батьківщина»: все майже стабільно
«Батьківщина», яка трохи випередила «Євросолідарність» на парламентських виборах, зараз відстає від неї в більшості регіонів, але в порівнянні з виборами-2019 рейтинги показують відсутність серйозних провалів, втім, як і успіхів. У партії приріст підтримки на Чернігівщині та в Чернівцях, а відтік виборців – у Тернопільській області, Києві, Івано-Франківську, Чернігові та Олександрії.
В інших регіонах і містах відхилення від результату парламентських виборах не перевищує 1,5%, а зазвичай менше 1%. При цьому в Кіровоградській області та Львові це відхилення – в бік збільшення електорату, а у Львівській і Харківській областях, Дніпрі, Маріуполі та Мукачево – в сторону його зменшення. Судячи з соціології, «Батьківщина» ніде не займає першого місця, а також не проходить до харківської облради і дніпровської та маріупольської міськрад. Втім, непрохідний рейтинг у цих регіонах у неї був і в 2019-му.
ОПЗЖ: є приріст
Тим часом в «Опозиційної платформи – За життя» динаміка – краща. Помітний приріст (понад третину електорату в порівнянні з минулими виборами) рейтингу у партії – в Кіровоградській області, Чернівцях та Олександрії, при цьому в обох містах число прихильників «Опозиційної платформи» збільшилося в 1,5 рази і більше. Відхилення від результату 2019 року менше, ніж на 0,5%, зафіксовано в Тернопільській і Львівській областях, Тернополі та Мукачевому, при цьому всюди, крім Львівщини, таке відхилення – в бік покращення.
Так, на більшості територій, де проходили опитування, рейтинг партії поступається її результату на виборах, але ніде вона не втратила понад чверть тодішнього електорату, за винятком Івано-Франківська та Львова, де і раніше була непрохідною. Прохідний же рейтинг у ОПЗЖ спостерігається на всіх територіях, де мало місце опитування, крім західноукраїнських областей і міст.
Успіх загальнонаціональних політсил прогнозувався задовго до виборів, але останні рейтинги показують, яким значним очікується його масштаб. При цьому непарламентські партії – тобто місцеві, локальні проекти – пасуть задніх, хоча можна було припустити, що саме вони й будуть сенсацією виборів-2020. Але так не сталося. І особливістю нинішніх місцевих перегонів є те, що лідируючі позиції на них займають загальнонаціональні партії.
Але чому так сталося?
Причини і наслідки
Відверто кажучи, регіональні партії соціологи часто навіть не включають в інтерв’ю. А відсутність згадки про них робить опитування не цілком релевантним. І це – причина номер один.
Причина номер два – чинник під назвою «ядерний електорат». Адже відомо, що у нас багато хто голосує за інерцією за партію влади – якою б вона не була. Така партія завжди матиме свій гарантований відсоток, скажімо, 10 процентів. І нижче цієї планки її популярність вже не падає. Це пояснює, зокрема, збереження за «слугами народу» лідерських позицій – навіть попри очевидне розчарування у партії влади частини виборців.
Третя причина того, чому парламентські партії очолюють рейтинг, полягає у постаті лідера. Адже партбудівництво у нас було і залишається лідерським. Є лідер – є і популярність. Регіональні ж лідери можуть бути якими завгодно «міцними господарниками», але якщо їм бракує впізнаваності, їхні шанси на виборах будуть незначними.
Четвертий нюанс: загальноукраїнські партії ведуть і загальнонаціональні кампанії. І хоча тема війни і миру начебто не працює на місцевих виборах, існує прошарок виборців, які об’єднуються на ідеологічній основі. Так, навіть на місцевих виборах не всіх цікавить винятково стан доріг або побудова нової школи. Питання миру на Донбасі та пропозиції відносно того, як цього миру досягти (зокрема) теж можуть бути вирішальним чинником.
Однак є одна реальність, яка нібито перевертає з ніг на голову все вище сказане. Мова про дуже високі рейтинги чинних міських голів. Рівень популярності деяких мерів утримується на певній позначці з року в рік і від кампанії до кампанії й не змінюється навіть тоді, коли партія такого мера перестає долати прохідний бар’єр. Парадокс?
Не зовсім. В руках мерів концентруються значні ресурси, завдяки чому досягається певний результат. Але це працює тільки локально. Тому партіям, які претендують на визнання в масштабах держави, буде складно – вони навряд чи піднімуться в загальному заліку.
До того ж, для місцевого електорату центральна влада однозначно програє їхнім мерам, які, на думку мешканців, бодай щось роблять для людей. На цьому грає місцева влада і на цьому ж вона і виїжджає, намагаючись підкреслити свою відмінність від Києва.
Які з усього сказаного можна зробити висновки? Президентська партія втрачає електоральний ресурс, який розподіляється як поміж іншими парламентськими політичними силами, так і почасти перетікає до регіональних проектів.
Можливо, після виборів ми поступово рухатимемося в бік нової політичної реальності, де новостворені партії будуть потроху диктувати свій порядок денний. Щоправда, коли це станеться – невідомо, адже для остаточної кристалізації нових політичних гравців на партійній мапі потрібно деякий час зачекати.
А тим часом політичні старожили, чиї позиції і досі міцні, мають думати над збереженням лідерства – на тлі підростаючого покоління політиків. Конкуренцію ж будь-якої партії традиційно підвищить чітка програма без присмаку популізму. А далі вже – слово за виборцем, саме йому і можна адресувати давній заклик Зеленського: «Думай-те!».
Читайте Резонанс у Facebook та підписуйтесь на наш канал у Telegram
