Зранку 17 лютого Сумську громаду зазнала атаки з боку російської армії, про що повідомив голова області Олег Григоров. Внаслідок обстрілів постраждали цивільні, тривають огляди та уточнення наслідків.
Про це розповідає Резонанс
Наслідки та постраждалі
За наявними даними, поранення отримали шестеро мирних мешканців. Медики оглядають жінок віком 20 та 61 рік і чоловіків 60 та 76 років; попередньо їхній стан віднесено до не тяжкого. Ще двоє чоловіків, 45 та 42 років, зазнали поранень, перебуваючи поруч із одним із місць влучання, їм надали першу допомогу на місці.
Удар пошкодив житлові будівлі та автотранспорт; характер руйнувань і повний обсяг збитків наразі встановлюють відповідні служби.
«Ворог цілеспрямовано завдає ударів по цивільних об’єктах. Загроза зберігається. Не залишайте укриття», – додав він.
Характер атак і міжнародно-правова оцінка
Російські військові регулярно атакують українські населені пункти й цивільну інфраструктуру різними видами озброєння — ударними БпЛА, ракетами, корегованими авіаційними бомбами, реактивними системами залпового вогню. Українська сторона та міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини, а також вказують на націленість атак на цивільні об’єкти.
Експерти та правозахисники звертають увагу на низку дій, які можуть підпадати під ознаки геноциду або інших міжнародних злочинів. До таких дій відносять:
- публічні заяви й заклики, що заперечують існування українського народу або закликають до його знищення;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення і закладів охорони здоров’я з метою позбавити населення електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку та медичної допомоги;
- переслідування людей із проукраїнською позицією та репресії на окупованих територіях;
- винищення чи витіснення інтелігенції, митців і носіїв української культури;
- системні спроби змінити ідентичність дітей через навчальні та виховні програми на окупованих територіях та депортації дітей;
- пограбування й руйнування бібліотек, музеїв та культурних пам’яток.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. На сьогодні до Конвенції приєднано 149 країн, які зобов’язані запобігати актам геноциду та карати за них у мирний і воєнний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, здійснені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу. Типові ознаки таких дій включають убивство членів групи або завдання їм тяжких тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на фізичне знищення групи; заходи, що запобігають дітонародженню в групі, та насильницьку передачу дітей; а також публічне підбурювання до таких дій.
Розслідування фактів постраждалих і руйнувань тривають, упорядкування наслідків і притягнення винних до відповідальності — серед першочергових завдань місцевої та державної влади.