Олена Мельник, Резонанс
Запит до Державного бюро розслідувань про інтерв’ю з першим заступником Директора ДБР Олександром Бабіковим я направила ще наприкінці січня. Минуло три місяці. Відверто, навіть перестала очікувати на відповідь, аж раптом мені зателефонували з Держбюро та запросили на зустріч.
- Олександре Петровичу, направду - приємно вражена! Я майже втратила надію почути Вас наживо, ще й у карантин. Визнаю, що були певні прогалини в оформленні запиту, але які не завадили спробі використати моє ім’я невідомими шахраями у сумнівних схемах. Як, до речі, і ім’я журналіста Володимира Бойка. За псевдо-заявою від його імені навіть реєстрували кримінальні провадження.
- Це суттєва проблема через недосконалість кримінально-процесуального законодавства. Чому? Кодекс передбачає на вимогу статті 214 вносити відомості до ЄРДР. Але при цьому слідчий не зобов’язаний переконатись в особі заявника. Якщо орган досудового розслідування відмовляється реєструвати звернення про вчинення злочину — це зобов’яже зробити суд. До того ж, може з’ясуватись, що заявник навіть не звертався з такою заявою.
Що маємо у результаті? Кримінальне провадження розпочате за відсутності законних підстав, по суті за "анонімкою". І у нас фактично немає правових підстав його закрити - як незаконне чи безпідставно розпочате.
Коли скасовували дослідчу перевірку, то фахівці дискутували про необхідність передбачити в КПК для органу досудового розслідування потребу переконатися в особі заявника. Але тоді заяви про злочини, що надходять поштою, не змогли б бути внесені до ЄРДР. Унаслідок чого втрачалася оперативність та своєчасність реагування. Крім того, заяви надходять і телефоном.
Хіба може працівник чергової частини ДБР не відреагувати на повідомлення про катування у правоохоронному органі, допоки не переконається в особі заявника?!
Тут цілий вузол проблем, що потребує виваженого підходу з врахуванням інтересів як органу досудового розслідування, так і заявників.
- Останні шість років усі наче мантру повторюють про проблемність КПК ім. Портнова…
- Діючий Кримінальний процесуальний кодекс складно назвати "кодексом Портнова". Особливо після внесення до КПК кардинальних змін у 2014-2017 роках.
У мене складається враження, що кожна законодавча зміна ускладнювала його використання. Скажу більше, якщо взяти проєкт КПК, підготовлений до першого читання робочою групою і те, що вийшло зі стін Верховної Ради, — це досить різні документи.
- Але ж дослідчу перевірку так і не повернули?
- Її не повертають, бо вважають, що у такій спосіб будуть приховувати злочини. Але насправді відбувається інше: слідчі завантажені мотлохом і по суті не можуть зосередитись на дійсно перспективних для судового розгляду кримінальних провадженнях. Це питання має бути вирішено. Бо це один із факторів, який негативно впливає на ефективність досудового розслідування.
- Яке коло посадових обов’язків першого заступника директора ДБР?
- Акцентую, перший заступник Директора Бюро не є керівником органу досудового розслідування. Тобто, він позбавлений процесуальних прав впливати на слідство. Займаючи цю посаду я не можу давати будь-які вказівки слідчим щодо досудового розслідування, проведення чи непроведення тих чи інших слідчих дій та прийняття процесуальних рішень. У ДБР ці повноваження мають виключно начальники слідчих відділів, керівники управлінь та керівник Головного слідчого управління.
Функціонал першого заступника полягає у тому, щоб сприяти діяльності структурних підрозділів, взаємодії між структурними підрозділами, зокрема й оперативними та територіальними управліннями.
- Цих повноважень хіба достатньо? Все таки Генеральний прокурор в Україні процесуальна фігура?!
Так, Генеральний прокурор та його заступники це процесуальні фігури. Законодавець при розробці законопроєкту ДБР залишив низку недоліків, які можна назвати своєрідними "мінами уповільненої дії". Бюро створювалось одночасно і як орган державної влади, і як правоохоронний орган із притаманними йому функціями.
Чи має бути наділений цими функціями і Директор Бюро? Дискусійне питання. Оскільки керівнику Держбюро підпорядковується, крім слідчого блоку, ще і оперативний. Як варіант, за Директором доцільно було б залишити виключно адміністративні повноваження.
Утім, ми виходимо з того, що Закон є такий, який є, отже маємо його виконувати.
- Чи змінилися Ваші обов’язки після призначення Ірини Венедіктової Генеральним прокурором?
- Абсолютно не змінилися. Працюємо як і раніше. Слідчі у своїй роботі залежать від процесуальних керівників і керівників управлінь. Прокурори супроводжують хід досудового розслідування, визначають чи достатньо доказів для повідомлення про підозру, направлення обвинувального акту до суду.
За даними відділу по роботі з громадськістю та засобами масової інформації Державного бюро розслідувань, за 4 місяці 2020 року слідчими ДБР за вчинення тяжких злочинів затримано 115 осіб, повідомлено про підозру 961 особі, серед яких: 168 – працівників Національної поліції, 28 – митників, 23 – працівника установ виконання покарань, 20 – прикордонників, 20 – працівників Державної лісової охорони, 19 – податківців, 14 – працівників ДСНС, 6 – працівників прокуратури, 3 – урядовці, 3 – судді, 3 – працівника СБУ, 3 – працівника Державної міграційної служби, 2 – народних депутата. За результатами розслідування скеровано до суду 744 обвинувальних акти.
Чи є це достатнім? Авжеж ні. Від нас суспільство очікує гучних справ, відомих прізвищ. Робота у цьому напрямку ведеться, є напрацьовані матеріали, про які повідомимо згодом.
- У Вас немає навіть процесуальних повноважень, то чому тоді виникло питання про "конфлікт інтересів адвоката Януковича Бабікова у ДБР"?
- На мою думку, це абсолютна маніпуляція. Жодних підстав для подібних тверджень немає.
- Ви ж отримали роз’яснення Національного агенства з питань запобігання корупції, де чітко вказано про відсутність конфлікту інтересів. Виходить ці "окремі групи" не довіряють оновленому та відреформованому НАЗК?!
- Конфлікту інтересів не було від самого початку. І його не могло бути апріорі. Більше того, коли пішли розмови про моє призначення на посаду першого заступника Директора, усвідомлюючи, що у ДБР є низка кримінальних проваджень, де я є свідком, заявником, захисником, представником потерпілого, та розуміючи відповідну вимогу Закону України «Про запобігання корупції», я у перший же день подав на ім’я Директора заяву, де виклав зазначені обставини, для уникнення припустимого конфлікту інтересів.
Тому усі запити, клопотання, скарги, направлені адвокатами АО «AVER LEX» до ДБР, передаються безпосередньо виконавцям. Робота слідчих у справах, де захист представляють мої колишні колеги, організована у такий спосіб, що це перебуває поза моїми повноваженням. І я не втручаюся у ту роботу.
Аби запобігти різноманітним спекуляціям, того ж дня я подав до НАЗК повідомлення про гіпотетичній конфлікт інтересів. І саме Антикорупційна агенція встановила його відсутність. Але навіть після цього деякі ЗМІ і далі розповідають, що Нацагенство знайшло у мене конфлікт інтересів, хоча висновок - абсолютно протилежний.
НАЗК вважає, що потенційний конфлікт інтересів може виникнути у тому випадку, коли на мене буде покладено виконання обов’язків Директора Державного бюро розслідування, і я буду розглядати заяви адвокатів – моїх колишніх колег.
Тобто, навіть у разі призначення, конфлікт інтересів не настає автоматично. Для виконання обов’язків Директора ДБР єдиний захід, який я маю вжити – повідомити про це НАЗК. І все! Але навіть тоді безпосередній відомчий контроль за справами, які перебувають у слідчих підрозділу у "справах Майдану", буде виключною прерогативою заступника.
- Ототожнення адвокатів із клієнтами, хоча і повне дно, вже не шокує. Дивує хіба вибірковість процесу. Чомусь Віталія Каська, який нещодавно був першим заступником генпрокурора з процесуальними повноваженнями, ніхто не асоціював із розкраданнями на Укроборонпромі?! Хоча він був адвокатом, який представляв інтереси «Трейд Комодіті». Адвокатку Євгенію Закревську також не ототожнюють із акордеоністом Завадським, засудженим за педофілію. Але ж вона його захищала під час досудового слідсва та на початку судового процесу... Більш того, майже ніхто не звертає увагу, що юридична компанія Maсі Найєма, що представляє інтереси батька Катерини Гандзюк, водночас захищає Гео Лероса, який є членом парламентської ТСК у цій справі.
- Вважаю, це приклади маніпулювання громадською думкою… Коли законність, фактичні обставини справи, не мають жодного значення, якщо стоїть завдання дискредитації певної особи.
Закон чітко передбачає, що адвоката не можна асоціювати з його клієнтом. Це - як ототожнювати лікаря з пацієнтом. Це аксіома для цивілізованого світу.
Коли ми спілкувалися з представниками міжнародних організацій, вони були, м’яко кажучи, здивовані таким "розгоном меседжу" в українських ЗМІ.
Але є вельми красномовними. Навіть для студентів-першокурсників юрфаку.
-- Олександре Петровичу, фактично Ви самоізолювалися від справ, що надходять від адвокатів "AVER LEX". Це виглядає як певна дискримінація ексколег. Ще й на тлі традиційного ігнорування Генеральною прокуратурою, а нині ОГП, фактів імовірного порушення законодавства. Наприклад, ще торік у вересні Руслану Рябошапці, було подано скаргу про злочинну діяльність групи прокурорів на чолі з експершим заступником генпрокурора Дмитром Сторожуком - щодо приховування шахрайства на суму 250 млн грн. АО "AVER LEX" якраз і представляла інтереси ошуканого інвестора. Але відповіді на цю скаргу, за даними Резонансу, заявник так і не отримав. У продовження журналістського розслідування я оприлюднила документальне підтвердження. Йдеться про висновок службового розслідування Комісії Генпрокуратури (2018 р) щодо можливих порушень вимог законодавства у кримінальних провадженнях. Ці факти і досі не отримали належної правової оцінки. То чому б не втрутитись у процес першому заступника Директора ДБР?
- Переконаний, що керівники слідчих управлінь ДБР, на розгляд яких надійдуть ці скарги, відреагують у передбачений Законом спосіб. Навіть без мого втручання.
Стосовно моїх повноважень - я вище все озвучив. Це розгляд запитів державних органів і установ, участь у спільних нарадах, тощо. Досить значний обсяг роботи, котрий не стосуються кримінальних проваджень.
- Актуальність, на Вашу думку, проблематики протиправного втручання у бізнес українських правоохоронців загалом, і ДБР зокрема.
- Проблема більш ніж актуальна. Це одне з найболючіших питань для нашої економіки – втручання правоохоронців у бізнес.
Після призначення на посаду, під час знайомства зі слідчими та керівниками слідчих підрозділів – чи не першою моєю вимогою була категорична заборона вручання в реальний сектор економіки. Обшуки, що проводять слідчі ДБР у комерційних структурах, мають бути спрямовані виключно на збір доказів, а не на вилучення майна, комп’ютерної техніки, носіїв інформації, тощо.
У першому кварталі 2020 року Держбюро виходило з обшуками до комерційних структур у поодиноких випадках. Лише тоді, коли ми могли знайти докази протиправної діяльності наших суб’єктів (працівників правоохоронних органів, суддів, військовослужбовців).
- І у справі Тетяни Чорновол також? Пам’ятаю, що "справи Майдану" то не Ваша компетенція, але не можу втриматись…
- Досудове розслідування у кримінальному провадженні, де громадянка Чорновол підозрюється в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, небезпечним для життя багатьох осіб способом, - здійснює територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Києві. Цей терпідрозділ підпорядковується безпосередньо Директорові ДБР, або особі, яка виконує його обов’язки.
Відповідно - я не маю жодного відношення до цього розслідування.
Наразі слідчі теруправління надали центральному апаратові Бюро дані про те, що за результатами обшуку у Чорновол було виявлено зброю, боєприпаси, одяг та інші речі, в яких вона була під час подій, що є предметом досудового розслідування. Тому, слідчі вважають цей обшук результативним.
Стосовно тиску правоохоронців на бізнес, запевняю, що практика повальних обшуків та «кошмарення» бізнесу – нині категорично виключається. Більш того, якщо до нас від комерційних структур надходитимуть повідомлення про участь слідчих ДБР у сумнівних обшуках, – ми будемо вдячні. Обіцяю, ДБР обов’язково відреагуємо на такі сигнали.
- Як правило, такі процесуальні дії як обшук супроводжують ще й арешти всіх рахунків підприємств.
- Обшуки, потім арешт рахунків, арешт майна, вилучення комп’ютерної техніки. Тобто заходи, спрямовані на паралізацію комерційної структури. Але ж слідство - це збір доказів, а не перешкоджання господарській діяльності.
- Злочини, скоєні працівниками ДБР, нині розслідують самі ж слідчі Держбюро. Чи варто сподіватися на об’єктивність Бюро? Чи може на часі створення ще якоїсь служби з нагляду вже за ДБР?
- А потім ще однієї служби, яка буде наглядати за тією службою, що наглядає за ДБР, а потім ще одну… (Сміється)
- До речі, кажуть, ДБР виконало рішення суду про поновлення на посаді в ДБР Богдана Чобітка?
- Так. Керівник Управління внутрішнього контролю, який був незаконно звільнений, поновлений на посаді, і приступив до виконання своїх обов’язків. Головним функціоналом цього підрозділу і є виявлення корупційних ризиків, зловживань, а також злочинів, вчинених працівниками ДБР.
Слідство триває. Хочу запевнити, що "захищати честь мундиру до останнього патрону" в ДБР не будуть.
Більш того, це наша вимога і попередження всім слідчим і керівникам. Тих, хто порушив Закон, захищати точно не будемо.
Ми готові залучити до цієї роботи оперативні підрозділи інших правоохоронних органів.
- Щодо колишнього керівництва (маю на увазі Романа Трубу). Ірина Венедіктова заявляла про "суттєві порушення як в організації діяльності підрозділів, взаємодії з правоохоронними органами, так і в кадровому і технічному забезпеченні". Також повідомлялось, що ДБР відправило листи до Рахункової палати України, Державної аудиторської служби України та Національного агентства України з питань державної служби в яких ініціювало проведення повної перевірки діяльності ДБР. Вже є попередні результати?
- На аудит і Рахункову палату ми ще чекаємо. Вони нас включили до плану перевірок. Мали розпочати свою роботу наприкінці квітня – початку травня. Але ці заходи відкориговані карантином.
За деякими фактами вже проводимо розслідування. Деталей розголошувати не буду, щоб не зашкодити слідству.
- Статтю Кримінального кодексу назвіть хоча б?
- Ст. 364 КК України ( Зловживання владою або службовим становищем).
Але повну картину одержимо тоді, коли Рахункова палата перевірить всі закупівлі та освоєння бюджетних коштів. Коли фахівці нададуть цілісну картину - ми зможемо допрацьовувати інші напрямки.
- Щодо виправлення кадрових помилок. Крім вищезгаданого очільника УВК на підставі рішення суду поновлено на посаді і керманича териуправління ДБР у Полтаві Володимира Тимошка. Є ще подібні факти?
- Крім цих двох керівників є ще 5-6 працівників, яких ми поновили на посадах у Бюро розслідувань.
Рішення суду має бути виконано – це перше і головне. Друге – якщо працівники звільняються із займаної посади – має бути дотримана процедура. Хочеш ти, чи ні, особисте відношення – це другорядне, насамперед, має бути дотримана процедура звільнення.
- Щодо оприлюднених начебто аудіозаписів з кабінету колишнього керівника ДБР. Хочу звернути увагу, зокрема, на фрагмент, де високопосадовий слідчий поліції Євген Шевцов, з метою залякування суддів, руками ДБР (!), намагався провести обшук вдома у судді Печерського суду за ухвалене нею рішення. На плівках також обговорювали, як впливовий слідчий фальсифікував матеріали кримінального провадження проти журналістів. Чи є реакція Бюро на ці та інші факти зловживань, озвучених на "плівках Труби"?
- У ДБР триває досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні. Проводиться низка експертиз, після отримання результатів яких, ми зможемо надати суспільству певну інформацію.
- Не можу оминути ще одну резонансу справу, яка стосується вбивства поліцейськими п’ятирічного Кирила Тлявова. Зокрема, цікавить питання: чому не повідомлено про підозру батьку неповнолітнього, або іншій особі, яка дала йому зброю, тим самим втягнувши у злочинну діяльність?
- За інформацією слідчих, під час розслідування не було одержано достатніх доказів, що свідчили б про наявність умислу у батька залучити сина до вчинення/схиляння до злочину, підбурювання, тощо.
Стосовно зміни запобіжного заходу підозрюваним у справі. Суд, ухвалюючи рішення про продовження дії запобіжного заходу, крім тяжкості вчинення злочину, враховує й інші обставини, зокрема, можливість впливати обвинуваченими на потерпілих, свідків та інших учасників кримінального процесу, про що має обґрунтовано, з посиланням про відомості та докази, зазначити в ухвалі. Слідчі та інші службові особи ДБР не наділені повноваженнями впливати на таке судове рішення чи його оскаржувати.
- Українські судді неодноразово заявляли, що ст. 375 ККУ (ухвалення завідомо неправосудного рішення) використовується правоохоронцями для тиску на суд. "Вища рада правосуддя на виконання рекомендації Ради Європи, Венеційської комісії, GRECO, неодноразово наголошувала: поки у ККУ є вказана стаття у теперішній редакції — вітчизняній судовій владі буде складно досягти стандарту незалежного судочинства, який вимагає від нас Рада Європи", - зазначив в інтерв’ю Резонансу заступник голови ВРП Олексій Маловацький. Ваша думка?
- Значна кількість науковців, громадські та міжнародні організації вказують на те, що статтю 375 Кримінального кодексу України використовують, як важіль тиску на судову владу і безпосередньо на суддів. Як засіб, завдяки якому правоохоронні органи впливають на прийняття суддями рішень. І, відповідно, самі вимагають ухвалення неправосудних рішень у власних інтересах.
Проблема в цій статті є. Проте, необхідно розуміти, що подібна стаття існує у більшості країн Європи. Наприклад, в Іспанії, Німеччині, Франції. А от у Великобританії і ще низці країн – немає.
Знову ж таки, дії судді по винесенню завідомо неправосудного рішення може охоплювати і статті 364, 366 КК України. Як підстава чи причина винесення неправосудного рішення – і статтею 368. Тобто, це можна розглядати, як спеціальний склад злочину, який додатково конкретизує об’єктивну сторону злочину.
Більшість кримінальних проваджень, розпочатих за цією статтею – за скаргами чи заявами осіб, які просто з цим рішенням не згодні. От у чому проблема!
Ми проаналізували понад півтисячі кримінальних проваджень, розпочатих саме за заявами людей, які програли судовий спір або отримали рішення, винесено судом, не на їхню користь. З них лише 6 таких справ були направлені до суду за цією статтею, ще у 13 провадженнях суддям оголошено про підозру.
На мою думку, завідомо неправосудне судове рішення – ухвалене суддею всупереч нормам Кримінального процесуального Кодексу з грубими порушеннями. Не формальні моменти, а свідоме грубе порушення чиїхось прав, де є підробка судових документів, де є невідповідність судового рішення фактичним обставинам справи, встановленим під час судового розгляду. Ось тоді можна вести мову про злочин. А не тоді, коли комусь не подобається судове рішення, як недостатньо обґрунтоване. Це дійсно може використовуватись, як важіль впливу на суд.
Вихід із цієї ситуації один – у Кримінальному кодексі України деталізувати у чому саме полягає завідомо неправосудне судового рішення.
- Поясніть, будь-ласка, у чому полягає різниця у підслідності ДБР та НАБУ. Нещодавно Резонанс повідомляв, що ДБР скеровано до суду обвинувальний акт відносно судді у відставці Малиновського районного суду, яка обвинувачується у постановленні суддею завідомо неправосудної ухвали, що спричинила тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 375 ККУ). Водночас завідомо непрвосудні рішення суддів розслідують і НАБУ з Антикорупційною прокуратурою. САП.
- Що стосується підслідності ДБР і НАБУ. У двох словах: раніше законодавець в Кримінально-процесуальному кодексі 60-го року робив просте розмежування по складах злочинів між правоохоронними органами. Було все дуже просто.
З урахуванням численних змін до статті 216 Кримінального процесуального кодексу ситуація з підслідності абсолютно змінилась. Запроваджені різні підходи по визначенню підслідності. Якщо у Нацполіції, СБУ– визначені статті підслідності, НАБУ – статі та додаткові умови, то в ДБР – це суб’єкти. Абсолютно різний підхід у визначенні підслідності з точки зору здорового глузду неможливий.
Тепер виникає питання: в яких випадках досудове розслідування проводиться слідчими ДБР, а в яких слідчими НАБУ, бо і ті, і ті розслідують корупційні злочини вчинені високопосадовцями та суддями. Оскільки у нас у підрозділі є і доктори і кандидати юридичних наук в галузі кримінального права і кримінального процесу, ми доручили їм опрацювати та розробити методичні рекомендації по розмежуванню підслідності ДБР з іншими правоохоронними органами. Ці рекомендації складають понад 60 сторінок, при цьому багато питань залишись спірними, адже на них неможливо відповісти однозначно.
Якщо перші керівники держави, такі як міністри, їх заступники, керівники центральних органів виконавчої влади, вчиняють корупційні злочини: одержання неправомірної вигоди, зловживання службовим становищем – підслідність НАБУ. Керівники підрозділів міністерств і відомств, начальники відділів, департаментів, управлінь, керівники обласних адміністрацій, мери великих і маленьких міст, голови міських і сільських рад та інші – якщо вони заподіяли своїми діями шкоду на суму більше мільйона, це підслідність НАБУ. Якщо сума заподіяної шкоди менша – підслідність Нацполіції. Злочини вчинені працівниками правоохоронних органів та військовослужбовцями – підслідні ДБР. Проте, якщо працівники підприємств у військово-промисловому комплексі вчиняють розкрадання грошових коштів на закупівлях, зокрема в оборонній сфері, на суму понад мільйон – підслідні НАБУ, а до мільйона – Нацполіція. Одержання суддею неправомірної вигоди – НАБУ. Винесення завідомо неправосудного рішення – ДБР. Одержання неправомірної вигоди суддею за винесення завідомо неправосудного рішення – підслідність спірна. Одержання прокурором від рядового до заступника начальника відділу регіональної прокуратури – підслідність ДБР. А одержання неправомірної вигоди керівником відділу регіональної прокуратури і вище – підслідність НАБУ. Приблизно аналогічно і по іншим правоохоронних органах.
Виникає питання: а що робити, якщо ДБР розслідує, наприклад, злочин, вчинений працівником правоохоронного органу і після проведення експертизи встановлюється, що розмір збитків понад мільйон? Повторююсь це підслідність НАБУ. Доручати розслідування іншому органу – незаконно, оскільки суд може визнати зібрані докази недопустимими. Приймаємо рішення, направляємо в НАБУ, де ознайомившись з матеріалами детективи агентства або прокурори САП зазначають, що доказів недостатньо чи службова особа їм не підслідна. Не дарма кажуть, скільки юристів – стільки й думок. Вони повертають ці матеріали нам. Що робити з цією справою? Ми вважаємо, що вона підслідна НАБУ, а вони вважають, що нам. Розслідування нами може призвести до того, що докази будуть вважатись недопустимими.
Буквально з перших днів, як ми приступили до роботи – підняли питання чіткого розмежування підслідності, яке має відбутися виключно на законодавчому рівні. Щоб це була альтернативна підслідність НАБУ, ДБР і СБУ. Хто виявив злочин – той і має розслідувати та скеровувати до суду.
- Корупції вистачить на всіх!
- І я так вважаю. Наші слідчі готові розслідувати ці злочини, довести їх до суду. А далі виникає питання: як суд розцінить ці докази? А якщо адвокати скажуть: шановні, з такої-то дати після одержання експертизи вам було відомо, що розмір збитків становив понад мільйон гривень, це справа стала підслідна НАБУ. Все! З цієї дати ваші слідчі дії вважаються незаконними, а одержані докази недопустимими. А НАБУ завантажено і без наших справ.
- Чим завершилось це кримінальне провадження: ЗА МАТЕРІАЛАМИ РЕЗОНАНСУ ДБР РОЗПОЧАЛО РОЗСЛІДУВАННЯ?
- За вказаним фактом Національною поліцією було проведено службове розслідування щодо причин виходу поліцейського без табельної зброї на охорону громадського порядку. Встановлено, що нормативними правовими актами МВС допускається здійснення таких заходів без табельної зброї і порушень в діях службових осіб Національної поліції не встановлено.
У ході досудового розслідування слідчими ДБР перевірено зазначені обставини, вони знайшли своє об'єктивне підтвердження. Встановлено, що табельна зброя поліцейського була вилучена в рамках іншого кримінального провадженням і на той час перебувала на експертизі. Підстави, що вказували на наявність загрози життю і здоров'ю поліцейського на час виходу на чергування не було. У зв’язку з цим у вересні 2019 року кримінальне провадження було закрито за відсутністю складу злочину.
- Тема військової юстиції заслуговує на 24-годинний інформаційний марафон. Сподіваюсь, це не останнє наше інтерв’ю і далі буде. Але не можу не задати питання, публічно озвучене на шпальтах Резонансу: ЧИ ВИРІШИТЬ ДБР ПРОБЛЕМУ ІЗ ЗЛОЧИНАМИ У ВІЙСЬКАХ?
- Військова служба правопорядку у Збройних Силах України, так чи інакше існує. Проблема, насправді, не в назві структури, а в тому, кому вона буде підпорядкуватися. Якщо тому, кому підпорядковуються всі керівники військових частин та підрозділів – тоді на об’єктивність розслідування годі й сподіватись. Тоді когось іншого, крім молодшого офіцера у лавах ЗСУ буде практично неможливо викрити.
У той же час, військова специфіка, допуск до державної таємниці свідчать про те, що військовими злочинами повинні займатися спеціалізовані правоохоронні органи. Тобто, зараз ВСП на своєму рівні розв‘язує задачі. Слідство веде ДБР. Чи є сенс це передавати їм? Відповім так, на даному етапі треба піднімати не питання формування нового правоохоронного органу, а проблему оптимізації вже створених структур, спірні питання щодо підслідності. Та чіткого розмежування їхньої сфери діяльності. Ось чим потрібно займатися!
- Як ви оцінюєте судову перспективу кримінального провадження ДБР, де фігурує Резонанс? Користуючись нагодою, дякую Бюро за рекламу Інтернет-ресурсу в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
- Нині, коли стикаємось із ситуацією, пов’язаною з витоком інформації, ми намагаємось розібратись із джерелом, причинами. Та відреагувати без переходу в кримінально-правову площину. Якщо є така можливість.
Але, насамперед, це питання кадрового забезпечення.
- У чому Ви бачите сенс роботи у ДБР? Для чого Вам цей ненормований графік, умови роботи навіть непорівнянні з комфортом та гонорарами столичних адвокатських офісів? Ще й отримуєте купу багнюки ледь не кожного дня?!
- Чи було простіше мені працювати адвокатом? Так, на порядок простіше, спокійніше, це була інша робота. Але якщо ти пропрацював понад 20 років у правоохоронній сфері – так просто стати адвокатом неможливо, все одно тягне на слідчу роботу. Адвокат налаштований на те, щоб зруйнувати справу – це його головна мета. Наскільки адвокат майстерний, настільки він зможе розвалити провадження через прорахунки слідчого і прокурора, неоднозначне трактування законодавства. У слідства інше завдання – розкрити злочин, направити матеріали до суду, покарати злочинця. Це навіть інше мислення.
Хоча, відверто, я не очікував такої навали бруду після мого призначення.
Спочатку закидали незаконність проведення конкурсів. Подавали до суду позови, які так нічим не завершилися.
Також заявляли, що люди не мали можливості подати всі документи. Але, близько 40 осіб претендували на посади заступників. Чомусь замовчують про те, що під час відбору кандидатів були присутні представники Консультативної місії Ради Європи. Єдине зауваження, яке вони тоді висловили Конкурсній комісії – відсутність трансляцій співбесід.
Скандальні конкурси – не підтвердилось! Конфлікт інтересів – не виявлено! Небайдужі громадяни перевірили навіть мою кандидатську роботу – плагіату не знайшли. Подали скаргу до Кваліфікаційної комісії адвокатів.
- У зв’язку з чим?
- Вони вважають, що на своєму брифінгу я принизив честь та гідність адвокатів. Не розумію, у який саме спосіб? Але розцінюю це, як спробу вивести мене зі стану рівноваги. Ну, розважайтесь собі далі. Якщо за це платять – хоч відпрацьовуйте!
- ДБР серед іншого закидають, що конкурси на керівні посади в Бюро (крім посад Директора та керівників підрозділів внутрішнього контролю) мають відбуватися на підставі порядку проведення відкритого конкурсу та типового положення про конкурсну комісію...
- Порядок проведення конкурсу та формування конкурсної комісії був розроблений та затверджений ще до його початку. Оскільки попередній порядок, який був зареєстрований у Мінюсті, втратив свою юридичну силу в зв’язку з тим, що ДБР із центрального органу виконавчої влади було реформовано в правоохоронний орган. Основні положення нового порядку, за рішенням конкурсної комісії, були відображені в оголошенні про проведення конкурсу. Всі інші процедури не суттєво відрізнялися від порядку, затверженого в Кабміном.
- Ваше бачення шляхів подальшого становлення та зміцнення Держбюро?
- Ми хочемо сформувати потужний слідчий підрозділ із найсучаснішими інструментами роботи. Йдеться, насамперед, про технічне та програмне обладнання для отримання даних із електронних інформаційних пристроїв чи систем, баз даних, тощо.
Ми домовились із міжнародними партнерами стосовно навчання наших слідчих і оперативно-технічних працівників найпрогресивнішим технологіям зняття інформації, проведення слідчих дій, технічних заходів, і т.д. Більш того, наразі завершуємо роботу для отримання пересувних криміналістичних лабораторії, якими мають бути забезпечені і центральний апарат, і територіальні управління ДБР.
Триває процес створення спеціального підрозділу слідчих-криміналістів, їхнім завданням буде використовувати найсучасніші технології у сфері збору доказів і навчати цього слідчих. До речі, ця ініціатива отримала схвалення наших міжнародних партнерів.
Обговорюється і розширення терпідрозділів ДБР, утворення їх у кожній області України - для своєчасного реагування на вчинення злочинів. На стадії вивчення ідея тренінгового та експертного центрів для проведення відбору і навчання працівників ДБР. А також найважливіших експертних досліджень.
Головне ж завдання - перейняти найефективніші форми збору доказів. Та запровадити їх у щоденну практику слідчих та оперативників Державного бюро розслідувань.
Довідка Резонансу: Бабіков Олександр Петрович
Народився 9 листопада 1975 року.
2001-ого закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого. Спеціальність «Правознавство».
1996 – 2010 рр. працював у прокуратурі Кіровоградської області (слідчий, керівник слідчого відділу, прокурор Олександрівського району, прокурор міста Кіровограда).
2010 – 2016 рр. – прокуратура Харківської області (начальник слідчого управління, начальник управління з нагляду за спецпідрозділами із боротьби з організованою злочинністю та корупцією).
2016 – 2017 рр. – Генеральна прокуратура України (заступник начальника управління з нагляду за органами ДФС).
2017 – 2019 рр. – адвокат кримінально-правового департаменту Адвокатського об’єднання «AVER LEX».
Викладав право в Українському державному університеті залізничного транспорту.
2019 року отримав ступінь кандидата юридичних наук за спеціальністю кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. Захистив кандидатську дисертацію на тему «Кримінально-правова характеристика, пропозиції, обіцянки або надання неправомірної вигоди службовій особі юридичної особи приватного права».
2016 – 2017 рр. - участь у спеціальній програмі ОБСЄ та Ради Європи щодо проведення переатестації слідчих поліції, проведення лекції з особливостей організації негласних слідчих дій.
Має публікації в наукових виданнях із проблемних питань процесуального керівництва, нагляду за оперативно-розшуковою діяльністю, окремих аспектів та порядку проведенням негласних слідчих (розшукових) дій, методик виявлення та розслідування злочинів, пов'язаних з корупцією, службовими зловживаннями.
Одружений, має 5 дітей.
