» Порядок призначення Генпрокурора не гарантує його незалежність

25 вересень 2022, Неділя, 21:49

Порядок призначення Генпрокурора не гарантує його незалежність

18 Серпня 2016г.
0
IMG_8403-e1471464977707-655x491

Хотілося б звернути увагу громадян України на те, як розгорнута ще раніше компанія по дискредитації органів прокуратури України продовжується і тепер ще більше розгорається у зв’язку з тим, що Генеральна прокуратура України (прошу не плутати із Антикорупційною прокуратурою) намагалася виконати покладені саме на неї повноваження (за нині діючим законом – до введення в дію Державного бюро розслідування) по виявленню і розслідуванню кримінальних правопорушень (окрім корупційних), вчинених працівниками НАБУ (зокрема, і що стосується незаконного прослуховування ними телефонів).

Всім відомо, як тоді на ці процесуальні дії, до речі – з дозволу суду, які виконувалися відкрито, без залучення будь-яких спецпідрозділів, емоційно відреагувало не тільки само НАБУ, і той же Антикорупційний прокурор, а особливо - їх покровителі та духовники, в т.ч. із депутатського корпусу, які тут же безапеляційно заявили, що назване рішення суду було незаконним, що ці процесуальні дії є тиском на цей новий, начебто бездоганний антикорупційний орган, який є чи не останньою надією для держави і т.д.

Про явно необ’єктивне відношення до ГПУ і не бажання з’ясувати істину свідчить і організована компанія проти головного наглядового органу держави за додержанням законів під час досудового розслідування, яка тепер уже пов’язана із конфліктом між прокурорами та НАБУ, який відбувся 12 серпня цього року. Не дивлячись на те, що із наявної в ЗМІ протирічивої інформації немає можливості зробити однозначні висновки про те, чи на законних підставах проводились негласні слідчі (розшукові) дії детективами НАБУ, а тим більше чи вони проводились лише щодо однієї особи (зокрема, щодо Д. Суса), чи щодо цілого Департаменту ГПУ, чи усвідомлювали працівники прокуратури при затриманні двох чоловіків на квартирі, з якої проводилося стеження (візуальне спостереження), що ті є саме співробітниками НАБУ і знаходилися там при виконанні службових повноважень, але кульмінаційну точку в цьому «протистоянні» поставив саме спецпідрозділ НАБУ, який вже точно усвідомлював, що застосовує фізичну силу, причому надмірну (це явно видно із опублікованого у ЗМІ відео), до працівників прокуратури, що аж ніяк не викликалось ситуацією на місці події.

Більше того, яскравим підтвердженням необ’єктивності покровителів і духовників НАБУ та відвертого тиску на ГПУ і її подальшого шельмування свідчить також організований і проведений ними під Генеральною прокуратурою 17 серпня ц.р. мітинг на підтримку саме Антикорупційного бюро, не дочекавшись результатів досудового розслідування цієї події, але вже з поспішними висновками не тільки про призначення ними винних, а фактично - із винесенням вироку, тобто з вимогою про відставку Юрія Луценка, який, до речі, перебуває на посаді всього 2 місяці.

Тому, виникає закономірне питання: а якого ж тоді Генерального прокурора хочуть бачити організатори цієї акції, яких не влаштовували і всі інші його попередники: ні Махніцкий, ні Ярема, ні Шокін?

Відповідь напрошується лише одна - проблема криється зовсім не в особі Генерального прокурора, а, мабуть, в них самих! Тому, необхідно пояснити цим особам: з урахуванням повноважень Генерального прокурора, незалежно від його прізвища, він ніколи не зможе задовольнити потреби всіх без виключення людей, тим більше, політиків!

Я вже не говорю про те, що сам порядок призначення Генерального прокурора України не гарантує його незалежність.

Не займаючи позиції жодної із сторін цього конфлікту і не стверджуючи, хто із них в даній ситуації діяв законно чи навпаки - з перевищенням своїх повноважень, я погоджуюсь із законністю реєстрації кримінального провадження за цими фактами, необхідністю проведення службового розслідування з цього приводу в кожному із двох відомств та дорученням провести досудове розслідування по ньому ГСУ СБУ, яке повинне виконати всі необхідні слідчі (розшукові) дії, за результатами яких і прийняти законне рішення, про що обов’язково повідомити суспільство.

Але, знову ж таки, виникає питання: а як це зробити у відповідності до закону (не шляхом обміну листами чи проведенням переговорів відомств, як мене повчав один із так званих «експертів» із невідомим мені грузинським прізвищем), якщо нині діючі норми КПК України вихід із цієї ситуації не передбачають. Тому, я і продовжую наполягати на крайній необхідності негайно розробити і внести до Кримінального процесуального кодексу України необхідні зміни і повернути наглядові повноваження Генеральному прокурору, щоб саме він залишався, як було і раніше, як це, до речі, є і в багатьох державах світу, головним арбітром над діями всіх правоохоронних органів на стадії досудового розслідування, маючи в такій ситуації право визначати підслідність любого кримінального провадження за будь-яким правоохоронним органом і не робити ніяких виключень, в т.ч. і для справ, які підслідні НАБУ.

Повторюю, що не вчинення цих заходів сьогодні призведе до ще більш критичних наслідків, ніж ті, які відбулися 12 серпня ц.р., особливо, коли запрацює ще один потужний правоохоронний орган, а саме – Державне Бюро розслідувань, яке буде зобов’язане виявляти і розслідувати злочини, вчинені аналогічними, з підслідністю НАБУ, суб’єктами, та більше того - і самими працівниками НАБУ, в т.ч. і в його керівництвом.

18485508_432765090437116_7143097823702655490_n
Олексій Баганець Екс-заступник Генерального прокурора України, заслужений юрист України, кандидат юридичних наук, адвокат