Я розумію, що в цій частині коментаря ініціативи Юрія Луценка щодо його намірів внести законодавчі зміни про урегулювання суперечностей при визначеності підслідності кримінальних проваджень про корупцію, буду явно перебувати в меншості, враховуючи зазомбованість суспільства в частині великих надій на НАБУ щодо посилення боротьби із корупцією у вищих ешелонах влади, але заради об’єктивності і обговорення різних точок зору, висловлю з цього приводу і свої міркування.
Говорив і буду говорити, що я теж за посилення боротьби із злочинністю взагалі, і з корупцією, тим більше у вищих ешелонах влади. Але не шляхом створення нових антикорупційних органів та наділення їх надмірними повноваження, створення умов їх безконтрольності, тим більше - створення їм найбільш сприятливих умов для функціонування, а особливо за умов, що це загрожує конституційним правам і свободам громадян.
Кому тільки в голову могло прийти таке: Антикорупційне бюро наділене повноваженнями, які протирічать Конституції України, воно має «свою» Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, яка фактично перетворилась із органу процесуального керівництва на придаток до цього органу досудового розслідування. А приймаючи до уваги той факт, що її керівника, не дивлячись на те, що він є одночасно заступником Генерального прокурора, законодавці вивели із підпорядкування останньому, чим створили всі умови для їх зрощення. Тепер у НАБУ і САП буде і свій антикорупційний суд, який надаватиме будь-які дозволи, необхідні ухвали і вироки, далі захочуть, щоб була і своя адвокатура (ви тільки вчитайтесь у погрози керівника НАБУ на адресу адвокатської спільноти). Тепер вони просять надати їм право проводити зняття інформації з транспортних систем (тобто прослуховувати телефони), тому логічним результатом необгрунтованого підходу наших законодавців може бути бажання створення тюрми для корупціонерів і т.д.
А якщо до цього додати надані повноваження будь-якому прокурору антикорупційної прокуратури своєю постановою відносити до підслідності НАБУ будь-які кримінальні правопорушення, в т.ч. і злочини, які не віднесені до корупційних і не обов’язково вчинені високо посадовцями, або право детективів НАБУ «з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, які віднесені до їх підслідності за рішенням директора НАБУ та за погодженням будь-якого прокурора САП можуть розслідувати будь-які інші кримінальні правопорушення, які віднесені до підслідності слідчих інших органів»! Тобто, такі надмірні повноваження НАБУ щодо визначеності підслідності злочинів є складовою саме прокурорського нагляду, що прямо передбачено КПК України, і не можуть бути складовою повноважень органу досудового розслідування, яким є НАБУ. Ще одним явним недоліком в повноваженнях останніх є і той факт, що в разі встановлення підрозділом внутрішнього контролю НАБУ злочинів, вчинених його службовими особами, вони також розслідуються детективами цього ж підрозділу, що свідчить про узаконену «кругову поруку» в цьому відомстві!
Більше того, не дивлячись на те, що ст. 36 КПК України надано право Генеральному прокурору, його заступникам своєю вмотивованою постановою доручати розслідування будь-якого кримінального провадження іншому органу досудового розслідування «у разі його неефективності», ця ж норма одночасно забороняє навіть Генпрокурору України доручати здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень, підслідних НАБУ, іншим органам.
Тобто, цим не узаконено та забезпечено незалежність Антикорупційного бюро, а навпаки - дозволено його детективам проводити розслідування по будь-яким наявним у них провадженнях, не тільки неефективно, а і упереджено, з порушенням норм кримінального процесу та прав громадян, що вступає в протиріччя із основними засадами кримінального провадження, в т.ч. і верховенства права, а відповідно і презумпції невинуватості. Вже навіть дійшло до того, що антикорупційний прокурор сам на власний розсуд визначає, яку саме справу брати до провадження НАБУ, а яку ні, і повертає їх до ГПУ. Цього не повинно бути.
Все це в цілому неминуче призведе до порушення прав і свобод громадян, якщо негайно не внести відповідні змінив законодавство.
Я не знаю, які попутні умови пропонує внести Генеральний прокурор України Луценко Ю.В., але я підтримую цю ідею взагалі: на стадії досудового розслідування між правоохоронними органами повинен бути своєрідний «арбітр», яким і є Генеральний прокурор, і він повинен мати повноваження визначати та змінювати в необхідних випадках (їх треба прописати в КПК України) підслідність, в т.ч. і провадження про корупційні злочини, які підслідні НАБУ (тим більше, що на сьогодні воно може по суті розслідувати будь-які провадження, без згоди іншого органу досудового розслідування і без відома вищестоящих прокурорів, що є абсурдом і нісенітницею).
