Вночі зафіксовано масовану атаку на українські території балістичною ракетою «Іскандер-М» та 154 безпілотними літальними апаратами. Запуски здійснювалися з кількох напрямків — з Курської, Орловської та Брянської областей, з району Приморсько-Ахтарська, а також із тимчасово окупованих Донецька, Гвардійського і Чауди в Криму.
Про це розповідає Резонанс
Системи протиповітряної оборони або засоби радіоелектронної боротьби успішно збили чи подавили більшість БпЛА: попередні дані вказують на 111 нейтралізованих безпілотників різних типів, серед яких Shahed, «Гербера», «Італмас» та інші моделі.
«Зафіксовано влучання ракети та 22 ударних БпЛА на 18 локаціях, а також падіння збитих (уламки) на 2 локаціях», – додає командування.
Мішені атак і наслідки для інфраструктури
Удари цього та попередніх нічних циклів зачіпають як військові об’єкти, так і цивільну інфраструктуру. Регулярні обстріли включають застосування ударних дронів, керованих авіаційних бомб (КАБ), ракет різного типу та реактивних систем залпового вогню, що призводить до руйнувань житлових кварталів, об’єктів енергетики, водопостачання та закладів охорони здоров’я.
Українська сторона та міжнародні інституції розглядають такі цілеспрямовані удари як можливі воєнні злочини. Намір позбавити населення базових засобів для життя — електроенергії, тепла, води, зв’язку та медичної допомоги — оцінюється як один із ключових маркерів таких злочинів.
Ознаки геноциду та норми міжнародного права
Правозахисники, дослідники та юристи називають низку дій, що можуть відповідати визначенню геноциду: від публічних заяв про нібито «штучність» української нації до прямих закликів до знищення певних груп. У тексті, що фіксує тенденції, згадуються такі практики:
- публічні твердження російських посадовців про відсутність української нації та заклики до її ліквідації;
- публічні заклики до насильства або знищення українців;
- цілеспрямовані удари по системах життєзабезпечення і закладах охорони здоров’я з метою позбавлення населення необхідних умов для життя;
- переслідування і фізичне знищення осіб із проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- винищення представників інтелігенції — учителів, митців та носіїв української культури;
- навчальні та виховні практики на окупованих територіях, спрямовані на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей та їх примусове вивезення до російських установ з метою асиміляції;
- вилучення та знищення українських книг, пограбування музеїв і викрадення артефактів, що стверджують історичну присутність українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. На сьогодні до Конвенції приєдналися 149 країн-учасниць, які зобов’язані запобігати актам геноциду і карати за них як під час війни, так і в мирний час.
За визначенням Конвенції, геноцид — це дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Типові ознаки геноциду включають вбивство членів групи, заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень, навмисне створення умов, розрахованих на фізичне знищення групи, заходи, спрямовані на запобігання дітонародженню, та насильницьку передачу дітей з однієї групи до іншої.
Керівництво росії офіційно заперечує, що її війська завдають цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі та цивільному населенню. Незалежні спостереження й аналітичні висновки свідчать про систематичний характер багатьох атак, їхній вплив на життєзабезпечення населення та потенційні порушення міжнародного гуманітарного права.