29 березень 2024, П'ятниця, 03:28

Президент і активіст: як втягнути першу особу в свої ігри?

24 Липня 2020г.
зображення Viber 2020 07 02 09 15 39 3

Антоніна Славицька

Чи то довгий карантин дається взнаки, чи то, як каже президент Зеленський, високосний рік у всьому винний, але в країні триває кримінальний «бєспрєдєл». Чисельні повідомлення про замінування, поодинокі вибухи (на щастя, без жертв), дивний інцидент з луцьким терористом, відразу за ним – пригода із терористом полтавським, розстріл бізнесмена під Києвом.

Ось чим мала б займатися поліція – від рядових «копів» і до керівної верхівки – маю на увазі займатися не лише кожним злочином окремо, але й комплексним та ґрунтовним аналізом того, що відбувається в країні і в соціумі. Дослідженням, чи носять всі ці події узгоджений, синхронізований характер, і якщо так, то хто за ними стоїть та яку мету переслідує.

Звісно, як то кажуть, головне у слідстві – це не вийти на себе самого. Якщо влада і виступає автором череди імітованих замінувань, мета яких – чи то переключити увагу з соціально-економічних негараздів, чи то обґрунтувати скасування місцевих виборів – то це одна справа. І в цьому випадку годі буде й чекати об’єктивного слідства та всеохопних висновків. Проте не будемо аж так погано думати про нашу владу. Вважатимемо її не провокатором паніки, а просто збіговиськом непрофесіоналів, котрі займаються чим завгодно, але лише не прямими своїми обов’язками.

Втім, у випадку із замахом на активіста Віталія Шабуніна влада зреагувала миттєво. Причому на найвищому рівні. Такої оперативності та таких проникливих слів від президента Володимира Зеленського не дочекалася навіть тоді, коли іранською ракетою був збитий український пасажирський літак зі 176 людьми на борту. Ця трагедія, як ми пам’ятаємо, сталася 8 січня. Але лише 10 числа глава держави спромігся на яке-не-яке звернення з цього приводу.

Проте коли Шабунін повідомив, що підпалили його дім, Зеленському вистачило кількох годин. Реагуючи на інцидент, президент заявив, що ми стикнулися «із явною ознакою того, що наше суспільство так і не може отямитися після численних трагедій і соціальних потрясінь. Не може відмовитися від нецивілізованих форм з'ясування стосунків. Не може перестати грати в демонстративне насильство (…)».

«Так, я розумію, – віщав Зеленський, – що подібне трапляється і в інших країнах, але Україна, на мій погляд, повинна вже виходити з епохи конфліктів. Очевидно, що кожен такий випадок кидає тінь на репутацію нашої держави, на наші нові інститути влади й особливо на наші правоохоронні органи. На жаль, це дійсно дуже погана історія. Тому що, незалежно від поглядів, позиції, громадської активності, будь-яка людина в нашій країні має абсолютне право на недоторканність і свою, і свого житла. Це аксіома для зрілих і цивілізованих країн».

Але поганим передусім є те, що президент поставив репутацію цілої держави в залежність від даного випадку. Так, будь-який замах на майно людини, а тим паче – на її життя (адже в будинку могли бути члени родини Шабуніна) є злочином, і це навіть не обговорюється. Проте досвід із буцімто вбитим, а потім воскреслим Аркадієм Бабченком, зробив, напевно, частину з нас недовірливими циніками. Будинок (особливо якщо ним не надто дорожать) можна було підпалити і самотужки – не стверджую, що саме так все і було, але прошу розглядати і такий варіант в якості одної з версій. А от чому така версія виникла, стане зрозумілим далі.

Ось лише декілька фактів з біографії Віталія Шабуніна, очільника громадської організації «Центр протидії корупції». 35-річний Шабунін вже вісім років як займається активізмом і, як стверджує він сам, боротьбою із корупцією. Це, очевидно, його покликання, але аж ніяк не волонтерство. Три роки тому журналіст Володимир Бойко звинувачував Шабуніна у тому, що той потрапив у Раду громадського контролю Національного антикорупційного бюро України за підробленими документами, приховавши наявність земельної ділянки та квартири, яку здавав в оренду.

Так це було чи не так – знає лише Шабунін. А ще, можливо, генпрокуратура, котра у 2016 році розпочала досудове розслідування за підозрою Шабуніна та очолюваної ним організації у корупційних діях, ухилянні від податків та привласненні фінансової допомоги від США в розмірі 2 мільйонів доларів. Результату це не дало, адже справу згодом закрили. Причому – не без тиску з боку західних структур, зокрема, посла ЄС в Україні Яна Томбінського.

Цікаво, до речі, чи в курсі Томбінський, що в Україні Шабунін неодноразово піддавався опонентами критиці через його високу зарплатню і дуже дорогу нерухомість, якою він володіє? Втім, можливо, це хвилює Томбінського менше, аніж можливість зберігати в Україні когорту агентів впливу?

Вочевидь, останнє є ближчим до істини. Недарма ім’я Шабуніна фігурувало у вікопомній розмові Юрія Луценко та Марі Йованович, коли та просила колишнього генерального прокурора не переслідувати активістів. Додамо, що в своїх розслідуваннях Шабуніна згадує і адвокат Трампа Джуліані – але вже не в тій тональності, що Йованович. Бо, за даними Джуліані, Шабунін з колегами був причетний до чималого присвоєння коштів, видалених як допомога урядом США.

Але повернемося до підпалу. Колега Шабуніна, виконавча директорка «Центру протидії корупції» Дарія Каленюк висловила припущення, що у згорілий будинок заклали вибухівку. Сама вона, певна річ, не була свідком цієї події, але сусідка Шабуніна буцімто чула вибух, а відтак розповіла про це Каленюк. Проте поліція Київської області вже відкинула цю версію. Попрацювавши на місці підпалу, слідчі не знайшли там слідів вибухівки. А натомість зазначили, що не можна виключати самозаймання дерев’яних частин помешкання, під якими проходила проводка.

В кожному разі, ми маємо згорілий будинок. Чи став він жертвою нещасного випадку, чи зумисного підпалу (і чиїми руками було скоєно цей підпал) – питання окреме. Але не можна не визнати той факт, що в іпостасі жертви активіст Шабунін отримує довгостроковий імунітет від усіх можливих переслідувань.

А вони, можливо, ще будуть, адже не так давно і нардеп Андрій Деркач заявив про привласнення Шабуніним частини від 142 мільйонів доларів, виділених на боротьбу зі СНІДОм. Тож як не крути, а наш активіст отримує профіт у тій ситуації, яка склалася.

Тим паче, на тлі всебічної підтримки, яку надають «переслідуваному» Шабуніну закордонні інституції.

«Світовий банк приєднується до ЄС, Великобританії та інших міжнародних партнерів, висловлюючи глибоку стурбованість пожежею в будинку антикорупційного активіста Віталія Шабуніна та загрозою для його сім'ї. Ми закликаємо українські органи влади забезпечити неупереджене та оперативне розслідування, щоби винні були притягнуті до відповідальності», – говориться у відповідній відозві.

Дуже дивно, що Всесвітній банк (а разом з ним і посольство США), котрий не є правоохоронною або силовою структурою, так опікується долею окремо взятого в Україні активіста. І ніяк не реагує на низку інших резонансних злочинів. Зокрема, і тих, які завершилися не знищенням майна, а людськими жертвами. Взяти хоча б вбивство на Донбасі військового медика Микола Іліна – з приводу цього ЄС та іншим міжнародним партнерам сказати, вочевидь, нічого.

Та зрештою, кожен сам обирає кому й з якого приводу висловлювати співчуття. Це – справа приватна. Прикро те, що в медійну історію Шабуніна виявився втягнутим президент Зеленський. Тепер всі глибоко стурбовані «міжнародні партнери» саме з нього й спитають, коли з часом доведеться підбивати підсумки інциденту.

У бажанні озвучити правильні меседжі глава держави поквапився та перегнув палку. Але сказане ним назад не відіграєш. Україна так і буде «поганою історією» в очах багатьох. Причому таке визначення нашій державі дав її ж законно обраний лідер, для котрого його громадяни чомусь поділяються на сорти. І лише перший сорт – на кшталт Віталія Шабуніна – заслуговує на таку безпрецедентну увагу, підтримку та співчуття.

ПОЛІЦІЯ ВІДКРИЛА КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ЗА ФАКТОМ ЗАГОРАННЯ БУДИНКУ ШАБУНІНА

Читайте Резонанс у Facebook та підписуйтесь на наш канал у Telegram.

зображення Viber 2020 07 02 09 15 38
Антоніна Славицька Народний депутат України, фракція "ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ", членкиня Комітету  з питань антикорупційної політики Верховної Ради України