19 березень 2024, Вівторок, 04:05

Про наслідки «реформи» ДАІ

28 Липня 2020г.
Article118

Олексій Баганець

Я вже говорив, що епідемія корона вірусу рано чи пізно закінчиться, а українцям потрібно продовжувати жити і при тому – активно, щоб забезпечити собі нормальні умови для проживання після вимушених прогулів на роботі. Можна сьогодні лише уявити, яка ситуація буде на ринку праці, коли економіка і бізнес фактично стоять, безробіття зростає, подавляюча більшість наших громадян не заробляє, а лише тратить те, що зберігали на «чорний день»

Тому, знову буду говорити про те, що мене хвилює і буде перешкоджати моїм співвітчизникам в майбутньому, тим більше в таких умовах. Дехто говорить, що ми вже не будемо такими, як були до епідемії. Сумніваюсь, щоб ми українці змінились так швидко. Навпаки для зміни світогляду українців, яких зомбують шість років підряд, потрібно говорити, не мовчати про наболіле, щоб нас припинили обманювати політики, влада і, тим більше, наші, так звані, «друзі» і «партнери», щоб вони припинили нав’язувати нам шкідливі ідеї під виглядом всіляких «реформ», які вже зруйнували фактично всі галузі державного управління, в т.ч. і правоохоронну систему. Протягом останніх місяців цього року я досліджую криміногенну ситуацію в державі та стан протидії злочинності, як і щорічно три роки підряд, а також вивчаю, як на це повпливали нав’язані нам ззовні «реформи» в органах правопорядку, які відбулися або продовжуються до цього часу.

З цього приводу, я підготував цілий цикл публікацій, в т.ч. і про стан правопорядку на автошляхах України, пов'язаний із «реформами» в Національній поліції.

Приймаючи до уваги достатньо великий напрацьований матеріал, пропоную деякі думки із цього для інформування громадськості, та можливої дискусії, бо влада, в т.ч. і нинішня, всеодно не реагує на будь-які слушні пропозиції з цього приводу. Зупинюся на деяких причинах, які, на мою думку, суттєво впливають на стан дотримання законності і правопорядку на дорогах, в т.ч. і в столиці нашої держави.

Так, край негативно на криміногенну ситуацію на дорогах, особливо у великих містах, а тим більше - в столиці, повпливала недалекоглядна, я б сказав - недержавницька, а може навіть і виключно корупційна політика попередньої влади, яку продовжує, на превеликий жаль, і нинішня, причому, як мені здається, ще з більшим ентузіазмом, пов’язана із фактичним знищенням вітчизняного автомобілебудування та повним відкриттям нашого митного кордону для самовільного нелегального завезення різного роду «ділками» бувших у вживанні автомобілів із Європи на, так званих, «євробляхах», без сплати митних платежів та податків, без реєстрації цих автомобілів на конкретних громадян України. Це дозволило нашим корумпованим чиновникам і їх спільникам організувати справжній бізнес на цьому та завезти в Україну сотні тисяч таких автомашин, в основному, із надвеликим терміном використання та пробігом, без перевірки їх технічного стану, на значній частині яких просто неможливо і навіть небезпечно виїжджати на дорогу, бо вони не тільки масово забруднюють повітря і негативно впливають на екологію із-за свого незадовільного технічного стану, а і по цій же причині можуть спричинити автоаварії, наприклад, від того, що у такої автомашини в будь-який момент може відпасти капот або бампер, чи якась інша частина кузову, покриті іржею і корозією, чи відірватися колесо. І такі випадки бувають. Але, раді об’єктивності, треба визнати, що таким же незаконним способом в Україну завозились і дуже пристойні та навіть дорогі, абсолютно нові іномарки, тому мотивація цього «безпредєлу» турботою про «матеріально незабезпечених» громадян теж не заслуговує на увагу. Тобто, в результаті цієї «афери» загальнодержавного масштабу різні «ділки» нажили величезний капітал, а наша країна отримала масу додаткових проблем, бо, ще раз наголошую, до нас завезено сотні тисяч автомашин, які вже не можна взагалі експлуатувати із-за їх незадовільного технічного стану, бо вони відверто загрожують безпеці дорожнього руху (для прикладу, я долучаю до цієї публікації і відповідні фото та відео). І до цього треба додати і негативні наслідки у вигляді ненадходження до бюджету держави колосальних сум митних і податкових платежів. Але, якщо ви подумаєте, що нова влада виправила це становище та зламала цю схему наживи, то глибоко помиляєтесь. Вона навіть перевершила і попередню в цьому плані, бо не тільки тому, що вже кілька разів відтерміновує остаточне розмитнення незаконно ввезених на нашу митну територію автомашин, провокуючи правопорушників на повторення таких незаконних дій, а і обіцяє надалі навіть розширити такі можливості завезення в Україні аналогічним способом подібного вживаного автотранспорту! Тобто, друзі, нічого не змінилося. Тому, і виникає закономірне запитання: а як же забезпечити рівність всіх громадян перед законом, коли одним можна завезти по дешевій ціні вживане авто із-за кордону в обхід наших законів, не сплативши митний збір, а іншим це заборонено?! В зв’язку з цим, наголошую, що подібні підходи будуть тільки провокувати корупцію на митницях та погіршувати правопорядок на автошляхах, я вже не говорю про фактичне знищення експлуатацією таких автомашин нашого довкілля і здоров’я українського народу. До цього треба додати майже аналогічну ситуацію і з масовим завезенням в Україну битого (пошкодженого) автотранспорту із США, в т.ч. і такого, який міг постраждати від паводків в цій далекій країні, тобто, також вживаного, але, який несе не менш небезпечні загрози для учасників дорожнього руху із-за свого незадовільного технічного стану.

І це при тому, що і ці автомобілі, які очевидно для всіх побували в дорожньо-транспортних аваріях, будь-якої попередньої технічної перевірки також не проходять перед завезенням в Україну!

Виходячи із викладеного, Ви тільки уявіть собі, з якими технічно небезпечними учасниками автомобільного руху ми з вами щоденно зустрічаємося на дорогах?! При цьому, у мене особисто склалося враження, що і самі водії таким незаконним способом завезених до нас автомашин ніколи в житті до цього не сиділи за кермом та не вміють їздити, а Правила дорожнього руху ніколи навіть в очі не бачили, а не те, щоб вчили; не повірю і в те, що вони здавали екзамени для отримання водійського посвідчення. Тому, і не дивно, що про таких «водіїв» і їх автомашини у нас навіть вже і сатиричні пісні почали писати (Тачка на литовських бляхах- Jonych i Ципа Band). А з приводу можливості ідентифікації власників чи, тим більше, – водіїв автомашин на «євробляхах» взагалі мовчу, бо їх неможливо встановити, так як такий автотранспорт, в основному, був зареєстрований десь в Польщі, Німеччині чи тій же Прибалтиці, а ті, хто сидить за їх кермом, будь яких документів на право керування не має. В зв’язку з цим, виникає ще одне закономірне запитання: а як бути тоді із притягненням порушників ПДР на таких автомашинах до кримінальної чи хоча б адміністративної відповідальності, якщо навіть і буде фотознімок чи відео, які зафіксують такий автомобіль, який, наприклад, порушивши Правила, не дай Боже, збив людину на пішохідному переході чи коли він на шаленій швидкості рухався по міжміській трасі чи через населений пункт?!

Ще однією проблемою в незаконному користуванні такими автомашинами є те, що ведення окремого обліку ввезених з інших держав в Україну транспортних засобів та контролю за їх технічним станом в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» взагалі не передбачено (саме таку відповідь я отримав на свій запит в Національну поліцію України).

І це все, друзі, робиться замість того, щоб налагодити власне виробництво автомобілів в Україні, залучивши відповідні інвестиції, забезпечити українців роботою і паралельно з цим надати можливість нашим громадянам придбавати значно дешевше нові автомобілі, вироблені у нас, а не всякий, вибачте, хлам чи непотріб, який всіляко позбуваються продумані європейці, бо за їх утилізацію в Європі треба платити кошти і не малі.

Тепер, що стосується діяльності реформованої Патрульної поліції та організації нею дорожнього руху по підтриманню правопорядку на вулицях і дорогах нашої столиці. Я думаю, що всі ви давно вже звернули увагу на зростання у Києві кількості автомобілів і не тільки за рахунок «євроблях», а і в результаті суттєвого збільшення транспортних засобів із іногородньою реєстрацією. Якщо це одразу кидалося в очі після пришестя «донецьких» до центральної влади в Україні в 2003 році (після призначення В.Януковича на посаду Прем’єр-міністра, а тим більше – після обрання його Президентом нашої країни), то це було зрозуміло. Для мене також була зрозумілою і поява значно більшої кількості автомашин із номерними знаками Донецької, Луганської областей та і АРК після окупації Росією частини нашої території в 2014 року, після чого частина населення окупованих регіонів змушена була переїхати для проживання на підконтрольну Україні територію. Але, те, що відбувається в м. Києві, починаючи десь із 2016-2017 років, для мене не зовсім зрозуміле, бо тепер проїхати столицею надзвичайно складно не тільки у часи «пік», а і у будь-який інший період доби, навіть під час карантину. При цьому, ця ситуація погіршується надзвичайно швидкими темпами. Складається враження, що скоро потік автомашин у столиці просто зупиниться і проїхати по Києву буде просто фізично неможливо. Тому, недаром відповідно до даних щорічного рейтингу міжнародної аналітичної компанії TomTom, щодо рівня заторів, Київ посів у минулому році 12-те місце (!) у щорічному рейтингу міст світу. За даними Індексу трафіку TomTom, перевантаженість доріг в столиці у 2019 році зросла на 7% по зрівнянню із 2018 роком і становить 53% (на рівні Бангкока, Стамбула та Джакарти).

І причин цього негативного явища кілька, в т.ч. і тих, які я назвав вище. Але, є і інші, про які також потрібно говорити людям. В зв’язку з цим, я наполягаю, що значну частину цього різкого збільшення рухомого автотранспорту в м.Києві складають саме автомобілі із іногородніми номерними знаками з усіх без виключення областей, які вже складають якщо не 3-тю, то 4-ту частину всього автотранспорту, який їздить вулицями столиці. Тому, пропоную Патрульній поліції контролювати їх в’їзд в столицю, як це мало місце в минулому і робилося абсолютно обгрунтовано. Так, до речі, вчиняли і при Л.Черновецькому, коли існувала заборона на в’їзд в деяку пору доби того ж іногороднього і транзитного вантажного автотранспорту в м.Київ. Без необхідності в будні дні в Київ не повинні були їхати без гострої потреби не тільки вантажні автомобілі, а і легкові із іногородньою реєстрацією. Тому і зараз, в нинішній кризовій для проїзду ситуації, водії таких автомашин свій автотранспорт повинні залишати на в’їзді в місто, а самі по особистих справах пересуватися в столиці на міському та громадському транспорті (карантин не вічний). Як варіант, потрібно брати з таких іногородніх водіїв і плату за в’їзд в столицю та пересування по місту, в т.ч. паркування, а не піднімати, в першу чергу для киян, вартість парковки для всіх без виключення автомобілів в центрі міста! Це буде справедливо, по меншій мірі, тим більше, що за інформацією із деяких джерел, частина іногородніх автомашин їздять по місту взагалі без техпаспортів, посвідчень водія або із підробленими документами.

До речі, інформую, по місту їздять і автомашини з дублікатами номерних знаків; це теж багатьом відомо, мабуть, окрім самої Патрульної поліції.

І є ще одна причина таких транспортних заторів в столиці, на яку чомусь не звертають увагу ні міська влада, ні Національна поліція, ні Патрульна поліція, ні той же Кабінет Міністрів. Це разюче збільшення кількості автомашин, в т.ч. і з іногородньою реєстрацією, під маркою «таксі», в т.ч. і з різними найменуваннями фірм, які надають такі послуги: це і «Uklon», це і «Uber», це і «Bolt» і їм подібні, які здійснюють перевезення пасажирів. При цьому, зверніть увагу, частина з них займаються цим бізнесом відверто незаконно, про це в ЗМІ незалежні експерти говорили відкрито, без будь-якої реєстрації, без дозволів чи ліцензій, а відповідно більшість із цих перевізників ніяких податків не платять; ще більш небезпечним є і технічний стан частини таких автомашин та рівень професійної підготовки їх водіїв , особливо тих, хто таксує в нічний час!

Незрозуміло також, чому Патрульна поліція не переймається тим, скільки на вулицях Києва із великими заторами, в т.ч. і в зимовий період, появилось непередбачених учасників автомобільного руху в лиці тих же скутеристів без номерних знаків (переконаний, що і без необхідних знань Правил дорожнього руху), які масово перевозять «піци», «суші» і інші продукти харчування. Про їзду на дорогах тих же електровелосипедів і велосипедистів, в т.ч. і на пішохідних тротуарах, краще промовчу. Хіба все це не загрожує безпеці на дорогах? В той же час, нова патрульна поліція просто немає часу на це, адже мабуть шкодує за тим, що їм «на жаль ні, ну як на жаль, не на жаль» за три дні на вулиці не пропонували хабарів

Але про всі ці факти, так здається, не знає чи не хоче знати ні центральна, ні місцева влада. Не ініціюють вжиття саме адекватних необхідних профілактичних заходів по наведенню правопорядку на автомагістралях та автошляхах і Національна поліція, і МВС, а якщо і пропонують деколи, то такі пропозиції більше свідчать про не володіння ними реальною обстановкою, бо їх ініціативи не приносять ніякої користі державі і суспільству.

Частина 2

Про проблеми дотримання правопорядку на дорогах України я висловлювався вже не один раз, в т.ч. і на телебаченні і в друкованих ЗМІ, протягом останніх років, після того як була зруйнована ДАІ і підрозділи дорожньо-патрульної служби МВС. Так як ситуація у цій сфері діяльності держави поступово погіршувалась, я вирішив проаналізувати діяльність новоствореної патрульної поліції і її вплив на забезпечення правопорядку на автошляхах, маючи на меті обговорити ці дослідження на круглому столі із запрошенням авторитетних експертів, журналістів та незалежних і принципових народних депутатів. Але, останнє мені не вдалося реалізувати із-за карантину і тому я вже оприлюднив одну частину моїх роздумів на цю тему раніше в себе на сторінці Facebook та інформаційному сайті «Резонанс» від 22.04.2020 року

Останні жахливі, скажемо прямо, дорожньо-транспортні пригоди із людськими жертвами, в т.ч. і в столиці, змусили мене терміново оприлюднити основні свої дослідження на цю тему і донести до суспільства власну думку про помилковість (якщо не про обман) явно запізнілої ідеї щодо протидії порушенням ПДР застосуванням фотофіксації перевищення швидкості. Особливо це цинічно звучить через 6-ть років анархії і вседозволеності в сфері дорожнього регулювання правопорядку, які і виплекувала і примножувала за цей час наша влада, в т.ч. і МВС України, не реагуючи на щорічне погіршення ситуації на автошляхах. А головне пригнічує, що ті посадовці, які всі ці роки мають безпосереднє відношення до цієї катастрофічної проблеми, не хочуть визнавати своєї вини в руйнуванні даної функції держави та продовжують вигадувати різні причини, аби виправдатися від відповідальності за наслідки відверто бездарної «реформи» поліції.

Так, за останні 6-ть років ми вже звикли до брехні, яка систематично поширюється в засобах масової інформації, особливо із вуст високопоставлених чиновників як минулої влади, так, на жаль, і нинішньої, обслуговуючих їх журналістів, політологів та різного роду проплачених «експертів». До них можна сміливо додати і так званих, «грантоїдів», які діють виключно в інтересах зарубіжних країн, котрі ставлять перед ними завдання і оплачують їх послуги. Не стояли осторонь від цього і ті, хто безпосередньо нав’язав нашій державі, так звані, «реформи», а саме представники більшості іноземних держав Європи та особливо США, які активно підключились через своїх делегованих ними представників у різних «конкурсних комісіях», «Радах доброчесності», «Радах міжнародних експертів» до реформування кадрового складу правоохоронних органів і суду.

Тому, відповідно, і про, так звані, «реформи» в органах правопорядку наші засоби масової інформації подавали і продовжують подавати через названих вище «спікерів» необ’єктивні думки і висновки з цього приводу. Не стала виключенням і «реформа» Національної поліції, яку «на всі лади» розхвалювали, особливо в 2015-2017 роках, називаючи її ледь не найвдалішою серед інших. Але, я продовжую, як і раніше, наполягати, що в дійсності - це була справжня руйнація попередньої міліції, що дозволила витіснити звідтіля, в першу чергу, не корумпованих та бездарних, як обіцяли і декларували «реформатори» із Грузії, а, навпаки, професійно підготовлених міліціонерів та зламати напрацьовану десятками років методику і організацію роботи цього колись потужного органу по боротьбі із злочинністю та забезпеченню правопорядку в нашій державі. Тому, як результат, і криміногенна обстановка в Україні, в т.ч. і стан правопорядку на автодорогах України, за цей час тільки погіршилась.

І в цьому контексті як не згадати слова нашої вже сучасниці, відомої поетеси Ліни Костенко: «Часом мені здається, що існує якийсь мозковий центр, що працює на самоліквідацію цієї держави, навіть не так руками її ворогів, як зусиллями власних тут ідіотів».

До чого я це говорю? Згадайте, як після непродуманої, або може і навпаки, навмисно шкідливої ліквідації підрозділів державної автоінспекції, в т.ч. і дорожньо-патрульної служби, взагалі на пустому місці була створена «патрульна поліція», працівникам якої суттєво (на той час) підвищили заробітну плату, надали нову автомобільну техніку, в основному, японського виробництва «Toyota Prius», але, взамін досвідчених міліціонерів, фахівців з питань забезпечення Правил дорожнього руху, туди набрали 12 тисяч виключно молодих людей, фактично «з вулиці», без будь-якої мотивації служити саме на передньому краї боротьби із правопорушеннями та злочинами, в т.ч. і на автошляхах, а головне - без будь-якої спеціальної підготовки (трьохмісячні курси прошу не враховувати) та одягнули в чорного кольору, на зразок американських «копів», уніформу. Зверніть також увагу, що цю «реформу» реалізовували теж відверто чужі нам люди, дві абсолютно непрофесійні, вибачте, за відвертість, безграмотні та бездарні в цій сфері діяльності громадянки Грузії із числа політичних емігрантів, під пильним контролем знову ж таки, посольства США.

І як прогнозований результат, новопризначені патрульні поліцейські за цей період часу практично розбили повністю або пошкодили майже весь автопарк новеньких поліцейських авто, яких вже сьогодні ви не побачите на вулицях столиці, про що я вже, зверніть увагу, писав і раніше (Юридичний вісник України: Сучасний стан правоохоронної діяльності щодо боротьби зі злочинністю та корупцією в Україні: аналіз і рекомендації. До речі, очевидці розповідають про існування в м.Києві справжнього кладовища цих потрощених патрульними поліцейськими японських авто, за що, знову ж таки, ніхто, відповідальності так і не поніс. Будь-якою профілактичною роботою по наведенню правопорядку на автодорогах як міст та селищ, так і особливо поза межами населених пунктів, нові патрульні поліцейські як не займалися, так і не займаються до цього часу. І не дивно, їх професійний рівень і до цього часу настільки низький, що в разі виїзду десь на місце вчинення злочину вони просто проявляють не тільки свою некомпетентність, а навіть розгубленість, бо взагалі не знають, що мають там робити. І дивуватися цьому теж нічого, бо 3-х місячних курсів звичайно не достатньо для підготовки професійного патрульного поліцейського, який повинен мати не тільки елементарні юридичні знання, а і бути готовим до охорони місця пригоди чи злочину або дорожньо-транспортної пригоди, збереження їх слідів та наявних там речових доказів, а тим більше - затримання злочинців «по гарячих слідах».

Взамін цього, тодішня заступниця Міністра внутрішніх справ Згуладзе переконувала довірливих українців в тому, що патрульним поліцейським необов’язково мати будь-яку юридичну освіту, оскільки взамін таких професійних знань на вказаних «курсах» вони вивчають до 500 штатних ситуацій, які можуть виникнути в їх роботі. Але, в той же час, не змогла нічого пояснити, а що повинен робити патрульний поліцейський, якщо виникне не передбачена цими прикладами нестандартна ситуація.

Так і сталося на практиці. Зокрема, під час їх виїзду на місце дорожньо-транспортних подій, в т.ч. із смертельними наслідками, нові «стражі порядку» самі нерідко створюють справжній колапс. Скільки було випадків, де на місці зіткнення двох і більше автомобілів вони довгий час не приступали негайно ні до огляду місця події, ні навіть до розтягування пошкоджених автомашин з метою забезпечення проїзду іншого автотранспорту, провокуючи тим самим величезні пробки і затори.

В результаті саме відсутності належного контролю з боку патрульних поліцейських за додержанням Правил дорожнього руху на автошляхах, як в населених пунктах, так і особливо за їх межами, панує повний «безлад», хто як вміє та хоче, так той і їздить. Складається враження, що сьогодні не існує заборони на проїзд на червоне світло, на рух по зустрічній полосі, на перетин суцільної смуги або навіть і подвійної, і т.д. Або скажіть чи часто можна побачити авто, водій якого під час їзди в цей момент не користувався б мобільним телефоном? Теж саме ні для кого не є дивним поїздки автомобілем, в .ч. і в столиці, без переднього номерного знаку. Тепер це стало модним. Більше скажу, дійшло до того, що патрульні поліцейські відкрито та демонстративно не реагують на очевидні порушення ПДР навіть в їх присутності, притримуючись кимось нав’язаної їм ідеології: «не чіпайте мене і я нікого не зачеплю». Так, всім відомі нічні швидкісні перегони автомашин на приміських автотрасах, зокрема, на Бориспільському шосе, що нерідко робиться у присутності та «на очах» у патрульних поліцейських, які на такі порушення ПДР не реагують, а може навіть і покривають цей безпрєдєл. Тому, всі попереджувальні заходи як уряду, так і законодавців, на предмет постійного підвищення штрафів за порушення Правил дорожнього руху та обмеження швидкості руху в населених пунктах, тривалі обіцянки та оголошення про запровадження масових фото і відеофіксації порушення ПДР, а тепер і застосування фотофіксації перевищення швидкості, чи закупівля новітніх засобів контролю швидкості та демонстрація їх навіть Президенту України, є взагалі не дієвими, бо ці факти правопорушень нікому сьогодні документувати: дорожньо-патрульна служба, яка б займалася виключно забезпеченням дотримання ПДР хоча б на позаміських автошляхах нашої держави, так і не була створена за ці мабуть вже 6-ть років, так званих, «реформ».

Ще раз стверджую: введена фотофіксація перевищення швидкості теж не наведе порядку з огляду на її недосконалість (бо вона не підтверджує хто саме перебував за кермом, коли мало місце порушення ПДР), перебування на дорогах автомашин з іноземною реєстрацією, «на бляхах», з кримською, донецькою і луганською реєстрацією, тобто на окупованих територіях, без переднього номерного знаку, з дублікатами номерних знаків і т.д.

А щоб зрозуміти, до яких край негативних наслідків в забезпеченні правопорядку на автошляхах призвели, так звані, «реформи» в Національній поліції, пропоную ознайомитись із коротким викладом проведеного мною аналізу стану дотримання Правил дорожнього руху протягом 2019 року, у порівнянні із попередніми кількома роками.

Так, за даними МВС, протягом минулого року в Україні трапилось 160 675 дорожньо-транспортних пригод (ДТП), що набагато більше чим у 2018 році (150 120), тобто їх кількість зросла щонайменше на 7 %, та інших роках ( у 2016 році - на 1,2%, у 2015 році – на 16,5%, та у 2014 році - на 4,6%). Із цієї загальної кількості - 26 052 пригод із заподіянням шкоди здоров’ю постраждалим, що теж більше у порівнянні із 2018 роком на 6% та з 2015 роком - на 3%.

На жаль, в минулому році збільшилася і кількість ДТП із заподіянням смерті потерпілим – загинуло 3 454 осіб, що також більше позаминулого року на 11,1%!

Ще більше осіб зазнали в ДТП тілесних ушкоджень – 32 736, що по зрівнянню із 2018 роком виросло майже на 6%. Зросли статдані і про кількість ДТП, пов’язаних із наїздами на пішоходів: 8 612 в 2019 році проти 8 190 – в 2018 році. При цьому, 1 216 ДТП, в яких потерпілі зазнали тілесних ушкоджень, відбулися у зв’язку із керуванням автомобілем особами в нетверезому стані, або стані наркотичного сп’яніння, в той час як в 2018 році таких випадків було набагато менше – 968! Зросла в 2019 році і кількість ДТП, пов’язаних із перевищенням швидкості руху – 5 765 по зрівнянню із 4 939 в 2018 році та 4 730 в 2017 році (це із потерпілими і без них).

Таким чином, навіть із цих статданих чітко вбачається, що ситуація із дотриманням ПДР на дорогах України в минулому році суттєво погіршилась, а головне, що майже з кожним роком зростає як кількість постраждалих осіб в результаті цих подій, так і що ще гірше, все більше гине в них людей!

І це при тому, друзі, що я глибоко сумніваюсь в обєктивності наведених статданих, так як, за моєю інформацією, керівництво МВС і Національної поліції приховують не тільки кількість вчинених ДТП, а всіляко занижують кількість таких подій із смертельними наслідками і повязаних із заподіянням тілесних ушкоджень потерпілим, тобто, тих пригод, за які в Україні передбачена кримінальна відповідальність. І це не дивно, бо смертність на дорогах в Україні навіть вище ніж 10 осіб на добу і за цим сумним показником за мірками Європи наша держава посідає 6-те місце! Ви тільки вдумайтесь: Україна разом із Угандою, Киргизстаном, Гондурасом та Республікою Ємен є одним із лідерів у світі за рівнем смертності на дорогах. Для порівняння: в Бельгії фіксується – 6,6 смертельних випадків на 100 тис. осіб на рік, у Франції – 4,9, в Італії – 4,7, Німеччині – 3,5, в Швеції - 2,4, тоді як в Україні цей показник становить 9,1!!! Більше того, ДТП в Україні є першою за поширеністю причиною смертності серед молоді віком від 15 до 29 років!

Ще більш переконливо про шкідливість проведених, так званих, «реформ» у поліції і, зокрема, - в частині забезпечення вже реформованою патрульною поліцією правопорядку на дорогах, свідчать і статдані про результати розслідування слідчими Національної поліції кримінальних проваджень за ст.286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами) та результати розгляду їх судами протягом 2019 року, у порівнянні із минулими роками.

Так, за даними «Єдиного звіту про кримінальні правопорушення» вже Генеральної прокуратури України протягом 2019 року обліковано 8 739 кримінальних правопорушень за ст. 286 КК України, що теж більше чим у позаминулому році, в т.ч. і порушень ПДР, що спричинили смерть потерпілих - 1 919 (або 22% від загальної кількості), що теж більше чим у 2018 році. Із усіх облікованих в минулому році злочинів даної категорії, а вони, як правило, очевидні, лише в 3 873 (або 44%) провадженнях особам вручено повідомлення про підозру, що набагато менше, наприклад, чим у 2010 році – 4 963 та 2009 році – 5 893! Але, за порушення ПДР, що спричинили смерть потерпілого, вручено підозри лише у 948 випадках (або, всього у 24,5%), що теж менше чим у 2010 році – 1 128 та 2009 році – 1 337! Окрім того, до суду направлено 3 219 обвинувальних актів - (або всього 37%), з них у злочинах, що спричинили смерть потерпілого, ще менше – 669 (або всього 21%).

Тим більше, ще раз наголошую, обгрунтовано сумніваючись у правдивості даних про кількість ДТП з постраждалими особами, а особливо тих, де в результаті порушення ПДР потерпілі загинули, мною було направлено до Міністерства охорони здоров’я запит: «а скільки осіб протягом 2019 року в результаті дорожньо-транспортних пригод (ДТП) отримали тілесні ушкодження та якого ступеня тяжкості, в порівнянні із 2015-2018 роками; скільки осіб протягом 2019 року загинуло на місці ДТП, скільки із них померло під час транспортування із місця пригоди та у закладах охорони здоров’я». Однак, я одержав цілком несподівану відповідь про те, що «з 2018 року облікова документація, на підставі якої формувалася така статистична звітність з травматизму, була скасована наказами МОЗ України», що, на мою думку, є нічим іншим як навмисним приховуванням, скоріш за все, за змовою із МВС і Національною поліцією, дійсного стану травматизму та смертності серед громадян на дорогах! Разом з тим, МОЗ мені все-таки повідомило, що кількість випадків дорожньо-транспортного травматизму серед усього населення України за даними МОЗ становила: за 2015 рік – 19 342 особи, за 2016 рік – 20 295 осіб, за 2017 рік – 19 534 особи, тобто, це значно більше статистичних даних, викладених в звітності Генеральної прокуратури. І ще одна особливість, яку ви повинні були помітити: цей показник до 2017 року щороку зростав, як, до речі, і інші статдані про рівень злочинності, що теж є підтвердженням моїх припущень про умисне корегування Міністерством внутрішніх справ звітних даних.

Далі хочу навести ще одну із причин погіршення стану правопорядку на автодорогах нашої держави, яка пов’язана із якістю досудового розслідування у кримінальних провадженнях за ст.286 КК України. Згідно інформації Судової адміністрації України, в 2019 році судами було засуджено значно менше осіб, які вчинили такі злочини - (1 878), по зрівнянню із попередніми роками (2015 - 2 548, 2016 - 2 153, 2017 – 2 300 та 2018 - 2 066)! При цьому, звертаю вашу увагу, обвинувальні вироки по цій категорії злочинів протягом двох останніх років виносились судами, в основному, за частинами 1 і 2 статті 286 КК України, тобто, за скоєння менш суспільно небезпечних діянь, чим за 3 і 4 частинами даної статті. До цього треба додати і той факт, що з кожним роком збільшується і кількість осіб, відносно яких судами такі кримінальні провадження закриваються за нереабілітуючими підставами, в основному, у зв’язку із примиренням винного з потерпілим та дійовим каяттям (в 2015 році – 1 368, в 2016 році – 1 475, в 2017 році – 1 772, в 2018 році – 1 847)! Майже, з кожним роком також збільшується і кількість засуджених за такі злочини осіб, які після цього звільняються від відбування покарання внаслідок амністії (в 2015 році – 166, в 2017 році – 335, в 2018 році – 568)!

Про явно негативну тенденцію в частині пом’якшення покарань за вчинення цих суспільно небезпечних для громадян на автошляхах кримінальних правопорушень, кількість яких щорічно зростає, що теж є однією із причин погіршення правопорядку на дорогах, свідчить і судова статистика за останні 5-ть років, із аналізу якої чітко вбачається, що з кожним роком кількість осіб, засуджених за вчинення злочинів, передбачених ст. 286 КК України, до позбавлення волі, навпаки, тільки зменшується (в 2015 році –326, в 2016 році – 300, в 2017 році –278, в 2018 році – 207 і в 2019 році - 179)!!! Навіть, при цьому, суттєво зменшується і судова репресія у вигляді позбавлення волі в межах строків від 3 до 5 років протягом 2015-2019 років (відповідно, 169, 160, 139, 104 і 78). Така ж, приблизно, ситуація і щодо засуджених до позбавлення волі від 5-ти до 10 років!

Не набагато краща ситуація і з розглядом в судах протягом 2015 – 2019 років справ про адміністративні порушення Правил дорожнього руху, які готували і направляли до судів саме працівники нової Патрульної поліції, про низький професійний рівень яких говорю не тільки я, а про це свідчать і відповідні статдані, надані Судовою адміністрацією України.

Так, за 2015 рік із патрульної поліції до судів надійшло 223 103 таких справ, з яких, судами було повернуто поліцейським 15 950, подавляючу більшість із яких (13 796) - для належного оформлення, та 25 861 – закрито за різними підставами!

За 2016 рік до судів надійшло трішки більше таких справ – 248 104, із яких теж значно більше справ (18 827) судами було повернуто Патрульній поліції, в основному - для належного оформлення (15 184), і значно більше, по зрівнянню із попереднім роком, закрито – 34 730!

За 2017 рік до судів надійшло ще більше адмінсправ даної категорії – 284 223, але, знову ж таки, збільшилась і кількість справ, які було повернуто судами патрульній поліції (25 995), в основному - для належного оформлення (21 217), та майже вдвічі більше закрито - 61 778!

В 2018 році до судів із Патрульної поліції надійшло 274 086 таких справ, тобто дещо менше чим в попередньому році, але, разом з тим, судами, знову ж таки було більше, чим у минулому році, повернуто для доопрацювання – 27 327, в основному, для належного оформлення (21 536), та ще більше закрито – 64 699!

За 2019 рік до судів надійшло ще більше адмінсправ даної категорії – 286 005, але, при цьому, кількість повернутих судами Патрульній поліції справ продовжує залишатись величезною – 24 126, в основному - для належного оформлення - 20 153, і таку ж велику кількість, як і в позаминулому році, закрито - 64 022. Щоб пересвідчитися додатково в край низькому рівні професійної підготовки нинішніх патрульних поліцейських, ще раз акцентую вашу увагу на тому, що протягом 2015 - 2019 років адміністративні справи, складені ними за порушення ПДР, закривалися судами, в основному, за такими підставами: за малозначністю, за відсутністю події і складу правопорушення та закінченням строків накладення адміністративного стягнення! Загальна кількість закритих становить 251 090 адмінсправ!

До того ж, судами було повернуто патрульним поліцейським для належного оформлення, Ви тільки вдумайтесь, 112 225 адміністративних справ!!! І це при тому, що мені так і не вдалося одержати інформацію про кількість цих справ, які після усунення недоліків були повторно скеровані патрульними поліцейськими до суду.

Отже, підсумовуючи вище викладене, бачимо, що відсоток повернутих і закритих судами адмінсправ даної категорії з кожним роком зростає: в 2015 – 18,7%, в 2016 – 21,6%, в 2017 – 30,9%, в 2018 – 33,6% та в 2019 році – 30,8%, що майже на рівні показника позаминулого року!

Окремо хотілося б зупинитися і на судовій репресії за доведені в суді адміністративно карані факти порушень Правил дорожнього руху, особливо, за найбільш із них суспільно небезпечні та розповсюджені – це керування транспортними засобами особами, які знаходяться у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння. Як вбачається із статистичних даних, наданих Судовою адміністрацією України, основною мірою покарання до таких винних осіб, не дивуйтесь, був штраф: в 2015 році судами було оштрафовано – 53 848 осіб, в 2016 році – 55 221, в 2017 році – 72 838, в 2018 році –68 769, в 2019 році – 73 430, тобто, кількість оштрафованих судом, в основному, щорічно тільки зростає, в той час як найбільш дієвий засіб адмінвпливу - позбавлення спеціального права на управління транспортними засобами (водійських прав), з кожним роком застосовуються, навпаки, все менше і менше. Тільки зверніть увагу: якщо в 2015 році такий вид стягнень було застосовано до 20 040 осіб, то в 2016 році лише до 9 541 особи, тобто, менше ніж удвічі, а в 2017 та 2018 роках, відповідно, до 80 і до 48 осіб, що менше чим у 100 разів, а у 2019 році, Ви тільки уявіть, всього до 8-ми осіб!!!

Таким чином, із викладеного вище чітко вбачається, що з кожним роком (окрім 2018 року) кількість таких адмінсправ, які надходять від Патрульної поліції до судів, збільшується, але, якість їх, навпаки, тільки погіршується.

Тому, і хочеться запитати у наших законодавців і останніх 2-х Президентів: хіба викладене вище не є свідченням провальної «реформи» поліції та створення фактично недієздатної Патрульної поліції, рівень підготовки працівників якої край низький і головне, що він протягом всього періоду її існування так і не покращився.

Тому, всі частіше найбільш активні члени нашого суспільства починають задавати питання: а чи не пора припинити подальшу руйнацію нашої держави під тиском ззовні?!

Джерело: baganets.com

18485508 432765090437116 7143097823702655490 N
Олексій Баганець Екс-заступник Генерального прокурора України, заслужений юрист України, кандидат юридичних наук, адвокат