У росії готуються значні скорочення державної підтримки агропромислового комплексу на тлі зростання бюджетного дефіциту. Проєкт змін до політики субсидування передбачає звуження цільового фінансування, відмову від низки програм підтримки та введення нових умов для отримання допомоги, що ускладнить становище дрібних і середніх виробників.
Про це розповідає Резонанс
На тлі зростання бюджетного дефіциту росія береться за скорочення державної підтримки агропромислового комплексу – одного з небагатьох секторів, який влада досі позиціонувала як стратегічний пріоритет. Міністерство сільського господарства підготувало проєкт постанови, що переписує логіку субсидування галузі в бік жорсткої економії
Що передбачає проєкт постанови
За проєктом, державні витрати на сільське господарство будуть переглянуті в кількох ключових напрямах. Зокрема, документ містить положення про:
- скорочення або повне скасування субсидій на агротехнологічні роботи;
- згортання фінансування програм із охорони ґрунтів та екологічної безпеки виробництва;
- припинення підтримки проєктів глибокої переробки зерна й молока;
- введення обов’язкового агрострахування як умови отримання субсидій у тваринництві, садівництві та молочному секторі.
Вимога агрострахування фактично відсіче значну частину малих господарств, які не зможуть витримати додаткові витрати на поліси та пов’язану з ними адміністративну сферу.
Фінансові пріоритети та розподіл коштів
Особливу увагу в проєкті привертає перегляд програми «розвиток галузей і технічна модернізація АПК». На 2027 рік передбачено скорочення фінансування цієї програми на 28% — з 438 до 316 млн доларів США. Близько 25 млн доларів США з вивільнених коштів планують перенаправити на селекцію та насінництво, аргументуючи цей крок необхідністю зменшити залежність від імпортного насіння для цукрового буряка, соняшника й кукурудзи, яка, за оцінками фахівців, сягає 70–90%.
Однак така «компенсація» має виразний перерозподільчий характер: основними бенефіціарами перенаправлених ресурсів, ймовірно, стануть великі науково-дослідні центри та агрохолдинги з власною лабораторною інфраструктурою. Це означає подальше звуження доступу до державної підтримки для малих і середніх господарств на фоні вже наявного фінансового тиску.
Економічний контекст змін виглядає наступним: обмежений доступ до зовнішніх фінансових ресурсів у поєднанні з розширеним воєнним бюджетом залишають дедалі менше можливостей для підтримки цивільних секторів економіки. У короткостроковій перспективі це може призвести до зниження інвестиційної активності в агросекторі, скорочення обсягів виробництва та поглиблення розриву між великими гравцями й рештою ринку.
Для сільськогосподарських підприємств наслідки означатимуть посилення фінансового навантаження, зростання ризиків у ланцюгах постачання насіння й технологій, а також необхідність шукати приватні або інші альтернативні джерела фінансування для модернізації та збереження виробництва.